Рішення № 84042793, 29.08.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4487/16-ц

2/357/1401/19

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Тодосієнко О. А.,

за участі:

представника позивача - Мохонько К.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -Тишко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ІНТЕРГРУП-ЛДН ПЛЮС» до ОСОБА_1 , Шкарівської сільської ради Білоцерківського району про визнання рішення сільради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є власником двох земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на яких розташований недобудований господарсько-торгово-офісний блок з авто-мийкою. Суміжна земельна ділянка, через яку здійснюється проїзд до зазначеного недобудованого приміщення, відноситься до земель загального користування, але в порушення положень ст. 83 ЗК України, була передана у власність відповідачу ОСОБА_1 Відповідач Шкарівська сільрада прийнявши оскаржуване рішення від 20.11.2014 року та передавши вказану земельну ділянку загального користування у приватну власність, порушила права позивача у користуванні його земельними ділянками, зокрема унеможливила виїзд та в`їзд на територію авто-мийки. А тому, позивач просить суд визнати недійсним рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 20.11.2014 року за №44-506 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0328 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства за адресою : АДРЕСА_2 в адміністративних межах Шкаріської сільради, та визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0328 га., за №31486659 від 23.12.2014 року, видане на ім`я ОСОБА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства за адресою м АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задоволити.

Представник відповідача Талалй О ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що земельна ділянка була передана у власність відповідача відповідно до вимог діючого законодавства. Зі зведеного кадастрового плану земельних ділянок позивача та відповідача вбачається, що спірна земельна ділянка межує лише із землями Шкарівської сільської ради і тому в акті визначення та погодження меж землекористування від 11.11.2014 року є підписи всіх суміжних землекористувачів, а саме Шкарівського сільського голови, як уповноваженої особи сільської ради. Тому твердження позивача про те, що відповідач не погодив межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами не відповідає дійсності. Крім того, з вказаного кадастрового плану вбачається, що «червона лінія» насправді проходить по земельній ділянці позивача ТОВ «ІНТЕРГРУП-ЛДН ПЛЮС», а не відповідача. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Шкарівська сільська рада в судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, направила до суду клопотання, в якому при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 Тишко ОСОБА_6 , оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.9 розділу ХІІІ перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Верховним Судом України у справі № 6-222цс14 від 04.02.2015 року висловлена правова позиція про те, що з урахуванням норм ст. 3 ЦПК України (що повністю відповідає ст. 4 ЦПК України в діючій редакції) та ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, по справі встановлено, що на підставі рішення Шкарівської сільської ради №20-247 від 05.09.2012 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0303 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах Шкарівської сільської ради, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується копією Державного акта на земельну ділянку від 12.09.2012 року /а.с. 15/.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 219630 від 31.01.2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2012 року укладеного між ОСОБА_7 та ПП «ІНТЕРГРУП-ЛДН ПЛЮС», останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0303 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка 1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі /а.с. 14/.

Судом встановлено, що на підставі рішення Шкарівської сільської ради №20-247 від 05.09.2012 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0884 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 а, в межах Шкарівської сільської ради, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на ім`я ОСОБА_7 , що підтверджується копією Державного акта на земельну ділянку від 12.09.2012 року /а.с. 17/.

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 221281 від 31.01.2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2012 року укладеного між ОСОБА_7 та ПП «ІНТЕРГРУП-ЛДН ПЛЮС», останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,0303 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 а, земельна ділянка 1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі /а.с. 16/.

У 2014 році Проектним кооперативом «ЕКОС» було розроблено робочий проект з будівництва господарсько-торгово-офісного блоку з автомийкою самообслуговування на 5 машино-місць по АДРЕСА_3 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району /а.с. 18-21/

Разом з тим, рішенням Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 41 сесії 6 скликання від 11.08.2014 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, в тому числі і ОСОБА_1 , земельну ділянку розміром 0,0328 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 27/

Як вбачається з висновку №06-17/804 від 17.11.2014 року Управління Держземагенства у Білоцерківському районі погоджує проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,0328 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району та вважає за можливе відведення вказаної земельної ділянки за умови позитивного висновку органу містобудування та архітектури та дотримання вимог, встановлених Земельним Кодексом України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», Законом України «Про землеустрій» та іншими нормативно-правовими актами України /а.с. 28/.

19.11.2014 року Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської РДА надано висновок №492/03-15 про наявні обмеження на використання земельної ділянки площею 0,0328 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Радгоспна в адміністративних межах Шкарівської сільської ради, з якого вбачається, що управління, розглянувши проект землеустрою вважає, що передача у приватну власність вказаної земельної ділянки є недоцільною, в зв`язку з тим, що вона знаходиться за межами червоних ліній вул. Леваневського.

На підставі рішення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 44 сесії 6 скликання від 20.11.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0328 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в адміністративних межах Шкарівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується витягом з вказаного рішення /а.с. 24/.

Як вбачається з відповіді Відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Білоцерківської РДА від 06.06.2016 року № 04-08/82 на запит ПП «ІНТЕРГРУП-ЛНД ПЛЮС», згідно даних містобудівного обгрунтування, розробленого Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Дніпрмісто», червоні лінії по вулиці Леваневського складають 55 м. Згідно даних публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться впритул до вулиці Леваневського, що дає підставу вважати, що дана земельна ділянка повністю знаходиться в межах червоних ліній. Для того, щоб мати точні дані щодо розташування земельних ділянок та проходження червоних ліній відносно них, необхідно виготовити топогеозедичне знімання в маштабі 1:500 з нанесенням відповідних земельних ділянок та звернутись в управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради з заявою щодо нанесення червоних ліній на топогеозедичне знімання /а.с. 52/.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2016 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу. 25.05.2017 складено висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №18/28-16-17, згідно з яким земельна ділянка площею 0,3288га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розміщена за адресою: АДРЕСА_2 і надана у власність ОСОБА_1 розташована, на землях загального користування по АДРЕСА_4 Київської АДРЕСА_5 в межах червоних ліній території магістральної вулиці Леваневського загального міського значення; земельна ділянка площею 0,328 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розміщена за адресою: АДРЕСА_2 і надана у власність ОСОБА_1 і розташована на землях загального користування по АДРЕСА_4 займає площу цієї території розміром 0,328 га, за конфігурацією близька до чотирьохкутника /а.с. 120/.

Оскільки вказаний висновок був визнаний судом не повним, таким що проведений без використання повного об`єму земельної документації, щодо спірної земельної ділянки, зокрема без врахування затвердженого плану села Шкарівка Білоцерківського району з існуючими змінами до нього та детального плану території перспективного розвитку села, інформації що містилась у листі ГУ Держгеокадастру у Київській області міськрайонного управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві від 10.08.2017 року №441/121-17, що викликало обгрунтовані сумніви у його правильності, 28.09.2017 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Тишко ОСОБА_6 , була призначена повторна судова земельно-технічна експертиза.

13.12.2018 року складено висновок експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи № 20769/20770/17-41, згідно з яким земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_4 знаходяться в межах адміністративно- територіальної одиниці Шкарівської сільської ради (с. Шкарівка) Білоцерківського району Київської області; згідно документів, які підтверджують права на земельні ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 , загальною площею 0,0884 га, характеризується цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (відповідає коду КВЦПЗ 03.07), що за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови (Секція В); земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 0,0328 га, характеризується цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (відповідає коду КВЦПЗ 01.03), за основним цільовим призначенням належить до категорії земель сільськогосподарського призначення (Секція А); земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_4 не розташовані на землях загального користування в м. Біла ЦеркваКиївської області, оскільки розташовані за межами населеного пункту Шкарівка, в проектних межах села Шкарівка, в комунально-складській зоні. Разом з тим, відомості про індивідуальні ознаки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 відсутні /а.с. 20-21/.

Позивач звернувся до суду з даним позовом обгрунтовучи свої позовні вимоги тим, що приймаючи рішення від 20.11.2014 року № 44-506 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0328 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_6 2-га АДРЕСА_2 , в адміністративних межах Шкарівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, Шкарівська сільська рада вийшла за межі своїх повноважень, оскільки вказана земельна ділянка знаходилась в існуючих межах міста Біла Церква. Крім того, передача даної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог норм земельного законодавства, оскільки зазначена земельна ділянка визначена як земля загального користування та розміщена за межами «червоних ліній» вулиці Леваневського міста Біла Церква, крім того, відповідач ОСОБА_1 не погодив межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, оскільки жодного акту погодження меж, позивач, як суміжний власник, не підписував.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 142, 143, 144, 145 Конституції України земля належить до матеріальної основи місцевого самоврядування, його органи мають право управляти нею шляхом прийняття рішень, в межах повноважень, визначених законом, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно ч.ч. 6-11 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Шкарівська сільська рада перевищила свої повноваження та затвердила проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0328 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_6 2-га АДРЕСА_2 , в адміністративних межах Шкарівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства, оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в існуючих межах міста Біла Церква.

На підтвердження вищевказаного представник позивача надав відповідь Білоцерківської міської ради №2052/01-13 від 27.06.2019 року, в якому зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 розташована в межах міста Біла Церква згідно Проекту планіровки м. Біла Церква 1966 року.

Так, 30.07.1955 року рішенням виконкому Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих № 358 був погоджений розроблений Київською обласною проектною конторою «Облсільпроект» Проект планіровки міста Біла Церква та Проект червоних ліній центрального району міста. Рішенням Виконавчого комітету обласної Ради депутатів трудящих №791 від 18 вересня 1958 року про адміністративно-територіальні зміни, згідно з яким ВК обласної Ради депутатів трудящих ухвалив включити в смугу міста Біла Церква села Роток і Заріччя Білоцерківського району; Ротоцьку і Зарічанську сільські Ради ліквідувати. В подальшому, рішенням виконкому Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих №685 від 12.11.1958 року, було затверджено звіт про використання земель по м. Біла Церква, відповідно до якого, загальна площа земель складала 4023 га, але без урахування площ сіл Заріччя та Роток, що фактично були включені в межу міста, але ще не обліковані (дані зміни площі були враховані, обліковані при затвердженні генерального плану міста Біла Церква 1964 року). Враховуючи значні зміни території міста внаслідок включення нових територій 21.10.1964 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих прийнято рішення №570 «Про погодження генерального плану міста». 19.02.1966 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих прийнято рішення №97, яким затверджено Проект планіровки м. Біла Церква.

Слід звернути увагу на те, що згідно п. 8 Положення про порядок перетворення, обліку, найменування та реєстрації населених пунктів, а також вирішення деяких інших адміністративно-територіальних питань в Українській РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.06.1965 №4н-VI, віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського, обласного та районного підпорядкування, зміна їх меж, а також передача міст районного підпорядкування з одного району в інший район проводиться указами Президії Верховної Ради УРСР за поданням виконкому обласних рад депутатів трудящих.

Тобто встановлення (зміна) меж міста у 1966 році вже здійснювалось на підставі Указів Президії Верховної Ради УРСР.

Однак, позивач не надав до суду оригінал або завірену копію Генерального плану 1964 року та рішення Київської обласної Ради депутатів трудящих про його затвердження у 1966 році, а також Указ Президії Верховної Ради УРСР про встановлення (зміну) меж м. Біла Церква відповідно до цього Генерального плану.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 77 КАС України, позивач не довів суду юридичного факту встановлення меж м. Біла Церква на підставі Генерального плану 1964 року, затвердженого, з його слів, у 1966 році, не надавши суду жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а тому його твердження не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Разом з ти, надане позивачем викопіювання з генерального плану м. Біла Церква розроблене в масштабі 1:5000 та не містить інформацію про ділянки та об`єкти нерухомого майна. Детальний план території на ділянці вулиці Леваневського, де знаходяться вищезазначені земельні ділянки не розроблявся (згідно КОАТУУ НОМЕР_6 ) – ділянки знаходяться в межах Шкарівської сільської ради, що стверджується листом Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 17.10.2016 року № 15/1150. В управлінні містобудування та архітектури відсутня інформація щодо координат меж зазначених земельних ділянок, тому визначити їх положення відносно вулиці, інженерних мереж, комунікацій, тощо немає можливості, що стверджується листом Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 17.10.2016 року № 15/1151. (а.с. 163, 164)

Також розташування спірної земельної ділянки в межах Шкарівської сільської ради підтвердили висновки повторної земельно-технічної експертизи.

Крім того, слід зазначити, що земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_2 і НОМЕР_3 , які належать позивачу, також виділялись Шкарівською сільською радою.

Відповідно до ст. 183 Земельного кодексу України завданням землеустрою є, зокрема, встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно приписів ст. 184 Земельного кодексу України землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Як передбачено в ст. 198 цього Кодексу, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Зі зведеного кадастрового плану земельних ділянок позивача (кадастровий номер: НОМЕР_5 ) та відповідача (кадастровий номер: НОМЕР_1 ) вбачається, що спірна земельна ділянка межує лише із землями Шкарівської сільської ради і тому в акті визначення та погодження меж землекористування від 11.11.2014 року є підписи всіх суміжних землекористувачів, а саме Шкарівського сільського голови, як уповноваженої особи від імені сільської ради – єдиного суміжного землекористувача.

Тому твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 не погодив межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, оскільки він, як суміжний власник, не підписував жодного акту, не відповідає дійсності.

Також зі зведеного кадастрового плану земельних ділянок позивача (кадастровий номер: НОМЕР_5 ) та відповідача (кадастровий номер: НОМЕР_1 ) вбачається, що «червона лінія» - власник Приватне акціонерне товариство «Росава» насправді проходить по земельній ділянці позивача ТОВ «ІНТЕРГРУП-ЛДН ПЛЮС».

Згідно положень ст. 143 Конституції України Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності … вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля є об`єктом права комунальної власності та згідно п. 34 ст. 26 цього Закону до виключної компетенції сільських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п. 5 ст. 16 Закону).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Висновку про те, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2012 року та від 3 грудня 2012 року, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2012 року та від 10 вересня 2012 року.

Крім того, такий самий по суті висновок міститься й у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа №6-92цс13).

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Держава відповідно до положеньстатті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виходячи із засад справедливості, яка є однією з основних засад права та є вирішальною у визначенні права, як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права, ураховуючи вищевикладене, норми діючого земельного законодавства України те, що Шкарівська сільська рада при прийнятті оскаржуваного рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед Законом, беручи до уваги відмову позивачеві у задоволенні вищезазначених позовних вимог, не підлягають задоволенню також вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0328 га., за №31486659 від 23.12.2014 року, видане на ім`я ОСОБА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_2 .

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні свої позовні вимоги, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи все вищенаведене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 12, 116, 118, 119, 121, 122, 152, 155, 186-1 ЗК України, Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 04.09.2019 року.

СуддяБ. І. Кошель