Рішення № 84040033, 29.08.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/383/19

Провадження № 2/211/778/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 серпня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ступень Ю.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 , представників відповідачів – Грудського І.М., Самозван К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з відповідача ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження його здоров`я в розмірі 150 000,00 грн. та з відповідача ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ» - в розмірі 50 000,00 грн., посилаючись на перебування з ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ» в трудових відносинах та факт нещасного випадку з вини відповідачів під час виконання ним своїх трудових обов`язків. В обґрунтування позову зазначив, що 02 жовтня 2017 року він прийшовши в приміщення нарядної кімнати Криворізького заводу ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» отримав від старшого майстра ОСОБА_3 завдання на переміщення клінкеру з пром. майданчика на об`єднаний склад виробничого цеху відповідача. Після отримання завдання він завантажив автомобіль клінкером та поїхав на місце вивантаження автомобіля на насипному майданчику об`єднаного складу виробничого цеху. Почавшись рухатись заднім ходом в напрямку кромки обриву він виявив через дзеркала заднього виду, що на місці вивантаження не було захисного валу, який є захистом для водія під час вивантаження автомобіля з обриву, а також не було бульдозера для планування клінкеру у склад і були відсутні вказівні знаки безпеки. В це час ґрунт під автомобілем почав провалюватись та автомобіль почав сунутись вниз. Ним була ввімкнена понижена передача і він спробував на повній потужності автомобіля виїхати вперед, але автомобіль продовжував провалюватися і впав з обриву у приямок складу на задній борт, а потім впав на лівий бік. В результаті падіння він отримав травми, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 319 від 13.0.2018., легкі тілесні ушкодження. Згідно висновку судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці № 5932-17 від 30.05.2018 р., відповідач ПрАТ «ХельдербергЦемент Україна» в особі старшого майстра виробничого цеху підприємства ОСОБА_3 порушив вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, що перебувають у причинному зв`язку із заподіянням шкоди для здоров`я потерпілого. Відповідач ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» згідно акту № 2 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, а також винен у його травмуванні, оскільки згідно акту в процесі роботи не забезпечив дотримання безпечного ведення робіт водіями транспортних засобів. Крім того вина відповідачів доводиться ухвалою суду від 20 листопада 2018 року. відповідно до якої ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 271 КК України. В зв`язку з отриманими травмами, інвалідністю другої групи та втратою працездатності на 65 відсотків, йому спричинена моральна шкода в сумі 200 000,00 грн. Так, протягом тривалого часу він знаходився в першій міській лікарні та стаціонарному лікуванні, де були проведені складні операції, він переносив нестерпні фізичні болі та страждання. Незважаючи на проведене лікування, позитивного ефекту не було досягнуто, згідно висновку МСЕК він потребує постійної медичної реабілітації в умовах реабілітаційних відділень медикаментозного лікування, ВМТ, санаторно-курортного лікування, палицю, милиці. Згідно даного висновку,у нього порушений опорно-руховий апарат. Таким чином, по вині відповідача він став повним інвалідом, непрацездатним, особою, яка потребує додаткового догляду з боку сторонніх осіб. Він став баластом для своєї родини,проживаючи в приватному секторі, не може виконувати жодну роботу, як чоловік, по домоволодінню, постійно просить сторонньої допомоги у сусідів. До того ж порушення опорно-рухового апарату призвело до того, що він не може деякий час сидіти на одному місці, не може нормально лежати і повноцінно рухатись, хоч йому лише 31 рік. Всі наведені факти його сильно пригнічують, приводячи у стан відчаю та депресії, він приймає заспокійливі медикаменти і відповідно спричиняють йому моральні та духовні страждання, тому просить задовольнити заявлені вимоги.

В ході розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнив частині допущеної описки в анкетних даних.

Ухвалою суду від 28 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та в прийнятті зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 . підтримав вимоги позову, наполягав на його задоволенні в повному обсязі. Суду доповнив, що в березні цього року позивачем повторно було пройдено огляд МСЕК, група інвалідності та ступінь втрати працездатності залишились попередні, інвалідність продовжено на рік, в зв`язку з чим ним оголошено в судовому засіданні вказану довідку.

В зв`язку з пропуском строку для подачі доказів, в задоволенні клопотання про доручення копії вказаної довідки МСЕК, судом відмовлено.

Представник відповідача ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» Грудський І.М. в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що заявлені позивачем вимоги не доведені.

Відзив на позов судом не прийнято в зв`язку з пропуском строку його подачі, встановленого ухвалою суду від 28 січня 2019 року, в поновленні процесуального строку на його подання, судом відмовлено.

Представник ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» Самозван К.А. заявлені вимоги не визнала.

Відзив на позов судом не прийнято в зв`язку з пропуском строку його подачі, встановленого ухвалою суду від 28 січня 2019 року, в поновленні процесуального строку на його подання, судом відмовлено.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 суду пояснила, що позивач взагалі не вказує на ті обставини, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Атлас Авто Транс АГ», на якій правовій підставі він керував автомобілем та виконував певні роботи на території ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна». Більш того, позивач навіть не вказує на ту обставину, що по факту нещасного випадку було порушено кримінальну справу, провадилось досудове розслідування, встановлена вина певної посадової особи, якій було повідомлено підозру, після чого справа була направлена до суду. Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року кримінальне провадження закрито в зв`язку з примиренням потерпілого з підсудним, а також зв`язку з тим, що підсудний відшкодував потерпілому усі завдані збитки та усунув заподіяну шкоду, з боку потерпілого відсутні будь-які претензії в матеріальному плані. Таким чином не підлягає доведенню знову при розгляді справи в порядку цивільного провадженні ті обставини, що ОСОБА_2 повністю відшкодована шкода, завдана внаслідок нещасного випадку на виробництві. Таким чином пред`явлення позивачем позову в порядку цивільного судочинства є намаганням повторно, в інший процесуальний спосіб. отримати відшкодування за шкоду, яка вже була раніше йому виплачена повністю. Не заперечує, що з боку службових осіб ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» було допущено порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці, вказані порушення потягли за собою заподіяння шкоди потерпілому, перебувають в прямому причинному зв`язку з заподіянням шкоди та тієї обставини, що разом з заподіянням шкоди здоров`ю потерпілого йому було завдано моральної шкоди. В повідомленні про підозру та обвинувальному акті взагалі не зазначено про будь-які порушення норм охорони праці з боку ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ», посадові особи цієї юридичної особи до відповідальності не притягувались та не вказано про наявність причинного зв`язку між будь-яких порушенням з боку цієї юридичної особи та настанням негативних наслідків у вигляді завдання моральної шкоди потерпілому. Тому відсутні будь-які підстави для покладення на ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ» негативних цивільно-правових наслідків від дій службових осіб іншої юридичної особи, за які вона притягнута до кримінальної відповідальності. Крім того, згідно висновку судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушень вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, який міститься в матеріалах кримінального провадження, «після ретельного вивчення наданих на дослідження матеріалів, експертом було встановлено, фактично травмування водія ОСОБА_2 02.10.2017р., відбулося не під час виконання ним розвантажувальних робіт, а під час, коли він заднім ходом під`їхав до краю бровки відкосу і в цей час розпочався зсув грунту. Експертом встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок допущених порушень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці з боку старшого майстра виробничого цеху ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» ОСОБА_3 та водія автотранспортного засобу ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» - ОСОБА_2 Вказані порушення перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням події. Аналізуючи організацію ведення робіт, внаслідок яких стався нещасний випадок позивачем. експерт дійшов також до висновку, що малися відступи від вимог закону про охорону праці з боку посадової особи ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» - механіка ОСОБА_5 . Однак, ці відступи від вимог ст. 14 Закону України «Про охорону праці» з боку вказаної посадової особи не перебували в прямому причинному зв`язку з настанням непередбачуваних наслідків, а саме з нещасним випадком на виробництві. Тому дійсно, позивач та відповідач перебували у трудових відносинах та нещасний випадок з позивачем стався під час виконання останнім трудових обов`язків. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем. Вказані положення слід розуміти, що роботодавець - відповідач ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» ні за яких розумних обставин не міг передбачити, що стінка у місті вивантаження клінкеру буде належним чином не обладнання та незакріплена, внаслідок чого виникне обрушення стінки складу клінкеру, що потягло за собою падіння автомобіля, в кабіні якого знаходився позивач. Оскільки вказані обставини роботодавець передбачити не міг, жодних порушень правил охорони праці з його боку, які б перебували в причинному зв`язку з настанням нещасного випадку, допущено не було, в настанні нещасного випадку з травмуванням ОСОБА_2 відсутня вина ТОВ «Атлас Авто Транс АГ». Переконаний, що при відсутності вини з боку посадових осіб ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» у нещасному випадку на виробництві на вказаного відповідача не можуть бути покладені цивільно-правові наслідки у вигляді стягнення сум у відшкодування завданої моральної шкоди. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цієї справи та кримінального провадження № 211/3504/18, суд приходить до так их висновків.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 перебував з 16 травня 2017 року в трудових відносинах з ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ», звільнений 05 лютого 2018 року в зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров`я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 5-6 копія трудової книжки).

02 жовтня 2017 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ» стався нещасний випадок за участю позивача.

Статтею 171 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 22 Закону України «Про охорону праці», роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Пунктом 24 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за №1232 встановлено, що нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання ним завдання в інтересах свого підприємства, розслідується комісією, утвореною підприємством, на якому стався нещасний випадок, за участю представників підприємства, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Згідно акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що стався 02 жовтня 2017 року о 09-10 годині в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ», складеного 07 листопада 2017 року за формою Н-1 (а.с. 14-17), після отримання завдання водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 , який отримав наряд на перевезення клінкера протягом зміни з 08-00 години до 20-00 години та був одягнений у спеціальний одяг і взуття, сів у кабіну автомобіля-самоскида «Howo Sinotrak» (державний номер НОМЕР_1 ) та виїхав з площадки-стоянки автомобілів ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» на території Криворізького заводу ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна» до проммайданчика (склад біля печі) під завантаження клінкером. У процесі роботи водій навантажувача завантажив автомобіль-самоскид під керуванням ОСОБА_2 .З письмового пояснення та протоколу опитування ОСОБА_2 , він приблизно о 09-10 годині приїхав на місце вивантаження на написаному майданчику об`єднаного складу виробничого цеху. ОСОБА_2 . звернув увагу, що на місці вивантаження не було захисного валу, який є захистом для водія під час вивантаження з обриву, не було бульдозера для планування клінкеру у склад, а також не було вказівних знаків безпеки. З письмових пояснень електрогазозварника та слюсаря, автомобіль-самоскид під керуванням водія ОСОБА_2 під`їхав на майданчик для вивантаження у склад, розвернувся і почав рухатись заднім ходом в напрямку кромки обриву та зупинився майже на краю обриву, постояв пару секунд і проїхав ще трохи заднім ходом. Грунт став обвалюватися і автомобіль почав сунутись униз. З письмового пояснення водія ОСОБА_2 , він відчув, що задня колісна пара почала провалюватись, тоді водій ОСОБА_2 увімкнув понижену передачу «С» і спробував н повній потужності їхати уперед, але автомобіль-самоскид продовжував провалюватися в пав з обриву у приямок складу на задній борт, а потім впав на лівий бік.

Травмування водія ОСОБА_2 сталося внаслідок порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов`язків та невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

Основна причина настання нещасного випадку – організаційна, порушення технологічного процесу.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці – ОСОБА_3 ,старший майстер виробничого цеху ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна», ОСОБА_5 , механік з випуску автомобілів ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ», ОСОБА_2 , водій автотранспортних засобів ТзОВ «Атлас Авто Транс АГ».

За результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ОСОБА_2 встановлено первинно 65% втрати працездатності, що підтверджується копією виписки із акту огляду МСЕК від 31.01.2018 р. р. (а.с. 25).

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина друга статті 153 КЗпП України).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

За змістом статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, враховуючи те, що нещасний випадок стався під час перебування у трудових відносинах ОСОБА_6 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ», а отже, наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, з урахуванням глибини та тривалості його моральних страждань, яких він зазнав внаслідок трудового каліцтва (постанова Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі №212/7907/16-ц) та при визначенні суми моральної шкоди суд застосовує принцип розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Доводи представника відповідача ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» про те, що нещасний випадок стався з непередбачуваних та незалежних від роботодавця підстав, є безпідставними, оскільки сам по собі факт отримання позивачем ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків, який встановлено актом про нещасний випадок на виробництві та висновком МСЕК, є підставою для відшкодування відповідачем моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2018 р. у справі № 212/754/18).

При цьому суд зазначає, що втрата 65% здоров`я - це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стосовно посилання представника відповідача на матеріали кримінального провадження та наявні в ньому висновки експертизи стосовно того, що дії механіка ТОВ «Атлас Авто Транс АГ» з технічної точки зору не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням події нещасного випадку, спростовуються цим же висновком експерта , складеного 30 травня 2018 року, що містяться в матеріалах справи № 211/3504/18 (том 3 а.с. 133), відповідно до якого допущені відступи в діях механіка з випуску автомобілів ТОВ «АтласАвто Транс АГ» ОСОБА_5 від вимог вищезазначених законодавчих та нормативно-правових актів з питань охорони праці, в даному випадку, з технічної точки зору, перебували у непрямому причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку.

Стосовно заявлених вимог до ПрАТ «ХайдельбергЦемент Україна», то частина перша статті 1172 ЦК України встановлює обов`язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13 та постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 426/16825/16-ц.

Зазначене спростовує твердження представників відповідачів щодо факту відшкодування ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди ОСОБА_3 по справі № 211/3504/18 та закриття в зв`язку з цим кримінального провадження по обвинуваченню останнього у зв`язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_2 .

При цьому суд зазначає, що зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги характер ушкоджень потерпілого, ступінь вини потерпілого в нещасному випадку та підприємств, об`єктивну оцінку нещасного випадку згідно обставин, встановлених в акті за формою Н-1, що зазначені судом, та тяжкість страждань ОСОБА_6 .

Тому враховуючи викладене та роз`яснення, надані в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає в результаті трудового каліцтва, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 65 %, ступінь вини самого позивача, суд вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з роботодавця в сумі 10 000,00 грн., з юридичної особи, працівником якої завдано шкоду позивачу під час виконання ним своїх трудових обов`язків – в сумі 70 000,00 грн.

Інші заперечення не впливають за своєю суттю на вирішення спору.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Крім того, пунктом 5 частини третьої статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Згідно пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, за подання до суду позовної заяви фізичною особою не майнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду

Оскільки позивач при зверненні до суду із вимогами про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі по 768,40 грн. з кожного.

Крім того, пунктом п`ятим частини третьої статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Позивачем в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано акт виконаних робіт за договором про надання послуг від 23 січня 2019 року (а.с. 28), копія ордеру (а.с. 34) та копію квитанції (а.с.34)..

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

В зв`язку з викладеним, суд критично відноситься до наданих письмових доказів в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, оскільки в квитанції кошти в оплату гонорару адвокату прийнято від ОСОБА_6 , в той час як позивач по справі – ОСОБА_2 .

Вказані розбіжності позивачем не усунуто.

Акт виконаних робіт містить лише перелік наданих послуг, в тому числі й ознайомлення з матеріалами справи та участь у кримінальному провадженні (1,5 години), хоча матеріали справи не містять доказів ознайомлення представника позивача з матеріалами цивільної справи.

На запитання суду представник ОСОБА_1 суду пояснив, що вказані пункти стосуються його участі у кримінальному провадженні. Надати відповідь на питання щодо вартості його участі по цій, цивільній справі, в тому числі й вартість послуг щодо складання ним позовної заяви, розмежувавши його участь в цій та з кримінальною справою, представник позивача не зміг, як і надати суду належним чином оформлений детальний розрахунок понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги на суму 8000,00 грн.

Зазначене позбавляє суд можливості оцінити рівень цих витрат та вирішити питання щодо часткового відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу саме по даній справі, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення вимог в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. 979 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна», код ЄДРПОУ 00292923, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15-А, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ», код ЄДРПОУ 37890581, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, буд. 65-А, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ХайдельбергЦемент Україна» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Авто Транс АГ» на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 вересня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко