Ухвала суду № 84039498, 30.08.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа: № 200/18631/17

№ 2/200/983/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого – судді Томаш В.І.,

при секретарі – Кубрак К.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Рибіної І.В., Самуха А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 «про визнання права власності», -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 «про визнання права власності».

13.06.2019 року до канцелярії суду заступника прокурора області Черкашина Ю. надійшло клопотання про вступ у розгляд справи в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ч.3 ст.56 ЦПК України. Обґрунтовуючи зазначене клопотання тим, що «питання визнання права власності на зазначену будівлю та окремі її частини набуло значного суспільного резонансу, а рішення у даній справі може призвести до значної соціальної напруги, а таке що безпосередньо зачіпає інтереси мешканців територіальної громади».

Представник позивача Дніпровської міської ради в судовому засіданні проти задоволення зазначеного клопотання не заперечував.

Представники відповідача ОСОБА_3 та Самуха А.О. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання заступника прокурора області Черкашина Ю. про вступ у розгляд справи, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши заявлене клопотання, та дослідив матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно ч.3, ч.4 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

При цьому всупереч вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та ухвали Верховного Суду від 02 травня 2018 року прокурором не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 року у справах № 924/1237/17 від 23.10.2018 року, № 906/240/18 року 01.11.2018 року, №910/18770/17 від 07.12.2018 року.

Саме лише посилання в заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

За відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду заява підлягає поверненню.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII ).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області про залучення до участі у справі прокурора на стороні Дніпровської міської ради по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 «про визнання права власності» необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 56, 353 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання заступника прокурора Дніпропетровської області про залучення до участі у справі прокурора на стороні Дніпровської міської ради по цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 «про визнання права власності».

Ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 353 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Суддя Бабушкінського

районного суду В.І.Томаш