Рішення № 84039391, 29.08.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Черкаси справа № 925/864/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан", ЛТД (м. Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" (Черкаська область, м. Тальне) про стягнення 24 362,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 24 362,38 грн., з яких 21 933,60 грн. - залишку основного боргу за товар, 2 237,15 грн. пені та 191,63 грн. як 3% річних, на підставі договору № 091219 купівлі-продажу товарів від 17.04.2019, укладеного між сторонами.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, явка судом визнавалась не обов`язковою.

Позивачем 28.08.2019 подано суду клопотання від 23.08.2019 № 135п в якому він підтверджує повну сплату відповідачем суми основного боргу 31.07.2019 та просить суд стягнути з відповідача 2 237,15 грн. пені і 191,63 грн. як 3 % річних, бо відповідач не виконав домовленість між сторонами з приводу остаточного врегулювання спору. Також позивач просить суд покласти на відповідача весь судовий збір і розгляд справи проводити за відсутності представника позивача за наявними документами у справі.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представників обох сторін за наявними у справі документами.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 17 квітня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Галеан ЛТД" (далі - Продавець, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" (далі - Покупець, відповідач по справі) було укладено договір № 091219 купівлі-продажу товарів (а.с. 11-12) у відповідності до якого позивач зобов`язався продати, а покупець прийняти і оплатити товар в кількості , асортименті та в строк, що визначені в заявках та/або в рахунках-фактурах, та/або в накладних на відпуск товару, які є невід`ємною частиною цього договору , навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній (п. 1.1. договору).

За своїм правовим змістом даний договір є договором поставки.

Ціна на товар узгоджується сторонами і вказується в рахунках - фактурах та/або в накладних на відпуск товару, які додаються до договору і є його невід`ємною частиною ( п. 2.1 договору).

Термін та інші умови поставки товару Покупцю - згідно заявок Покупця, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною. Заявка може бути передана Продавцю за допомогою факсу, телефону або електронної пошти ( п. 5.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - вітамінно-мінеральна суміш UA41219 на загальну суму 111 933,60 грн., що підтверджується накладною № 1816 від 18.04.2019 та рахунком № 1516 від 17.04.2019 (а.с. 13).

Товар прийнято відповідачем без зауважень, оскільки не доведено протилежне.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач провів часткову оплату за товар в сумі 90 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 538 від 22.05.2019 на суму 38000,00 грн. ( а.с. 14);

- № 567 від 24.05.2019 на суму 38000,00 грн. ( а.с. 14);

- № 762 від 08.07.2019 на суму 14000,00 грн. ( а.с. 14);

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 21 933,60 гр. (111 933,60 - 90 000,00).

Договором між сторонами встановлено умови і термін оплати товару - 50 % передоплата, решта у розмірі 50 % на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання товару ( п. 3.1. договору).

Оскільки товар було поставлено позивачем та прийнято відповідачем без отримання передоплати в розмірі 50% його вартості, то суд приходить до висновку, що сторони за спільною згодою відступили від умови договору про обов`язковий 50%й розмір передоплати за товар.

При цьому чинним залишилося зобов`язання про 50%ву оплату вартості решти товару у строк 30 календарних днів з моменту отримання товару, тобто на суму 55 966,80 грн. (111 933,60 грн.: 2) з 18.04.2019 по 18.05.2019, після чого починається прострочення оплати товару.

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з платіжного доручення № 854 від 31.07.2019 (а.с. 29), відповідач оплатив залишок основного боргу за товар в сумі 21 933,60 грн. після подання позовної заяви до суду.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником в ході розгляду справи.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві 21 933,60 грн. після подання позову до суду, провадження у справі в частині стягнення 21 933,60 грн. залишку основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позивач підтримує решту позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 2 237,15 грн. пені та 191,63 грн. як 3 % річних за прострочення розрахунків за товар за період з 23.04.2019 по 15.07.2019.

За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.5 Договору за затримку оплати товару Покупець сплачує штрафні санкції у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Виходячи з узгодженого сторонами способу розрахунку штрафної санкції за кожен день прострочення суд приходить до висновку, що у п.6.5. договору сторони домовилися про нарахування саме пені за затримку оплати товару.

Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ відповідає положенням ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", якими визначено, що пеня встановлюється у договорі. Однак її розмір при сплаті не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Перевіривши наданий розрахунок пені та 3% річних судом встановлено, що їх правомірне нарахування можливе лише за період прострочення сплати решти 50% вартості товару в період з 19.05.2019 по 15.07.2019 (як обмежив кінцевий період позивач).

З приводу передоплати суд вже визначився, що сторони відступили від цієї умови договору, поставивши та прийнявши товар без передоплати, строк внесення 50% передоплати договором не було визначено, тому слід вважати що позивач не довів прострочення відповідачем сплати 50% за товар як передоплати і не має права на цю суму нараховувати пеню та 3% річних.

Позивач не пояснив у розрахунках до позовних вимог правомірне нарахування пені та 3% річних з 23.04.2019 року (з якою подією пов`язана ця дата).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже позивач вправі нарахувати відповідачу пеню і 3% річних лише на суму 50% вартості товару в розмірі 55 966,80 грн. і тільки за період прострочення за спливом 30 днів після поставки - з 19.05.2019 по 15.07.2019, виходячи з такого розрахунку:

Суд вважає, що всі сплачені відповідачем кошти в першу чергу погашали борг по перших 50% вартості товару, які повинні були бути сплаченими по передоплаті (тобто раніше), а решту слід зараховувати у погашення решти 50% його вартості.

50% передоплати -55 966,80 Сплата коштів50% залишку вартості -55 966,80 38 000,00 грн. – 22.05.19 Залишок 17966,80 -22.05.1938000,00 грн. - 24.05.19Залишок 35933,60 – 24.05.2019Залишок 0 – 24.05.19 (решта суми перейшла в погашення другої частини 50% боргу)14000,00 грн. – 08.07.2019Залишок 21933,60 – 08.07.2019

пеня по 50% залишку вартості товару:

55 966,80 грн. за період з 19.05.2019 по 23.05.2019 -- 268,33 грн.

35 933,60 грн. за період з 24.05.2019 по 07.07.2019 -- 1516,11 грн.

21933,60 грн. за період з 08.07.2019 по 15.07.2019 - 147,22 грн.

Всього 1931,66 грн.

3% річних згідно ст. 625 ЦК України по 50% залишку вартості товару:

55 966,80 грн. за період з 18.05.2019 по 23.05.2019 -- 23,00 грн.

35 933,60 грн. за період з 24.05.2019 по 07.07.2019 -- 130,00 грн.

21933,60 грн. за період з 08.07.2019 по 15.07.2019 - 13,00 грн.

Всього 166,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом клопотати перед судом про зменшення суми пені, доказів сплати боргу за позовними вимогами суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 1931,66 грн. пені та 166,00 грн. як 3% річних за прострочення сплати 50% другої частини вартості товару на підставі договору № 091219 купівлі-продажу товарів від 17.04.2019, укладеного між сторонами.

В решті вимог про стягнення пені та 3 % річних слід відмовити через неправомірне їх нарахування позивачем.

В частині сплачених 21 933,60 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. п2) ч. 1 ст. 231, 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 21 933,60 грн. основного боргу закрити.

2. В решті позов задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Фарт" (ідентифікаційний код 40782605, Черкаська область, м. Тальне, вул. Гагаріна, 5 оф. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан", ЛТД (ідентифікаційний код 30016454, м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 26) --- 1931,66 грн. пені, 166,00 грн. як 3% річних на підставі договору № 091219 купівлі-продажу товарів від 17.04.2019 та 1921,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог про стягнення пені та 3% річних у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2019

Суддя Н.М. Спаських