Ухвала суду № 84038541, 03.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"03" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2148/19

Суддя господарського суду Київської області Христенко О.О. розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 2224/19 від 27.08.2019)

позивач Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, м. Обухів

відповідач Головне територіальне управління юстиції у Київській області, м. Київ

про зняття арешту з майна

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 911/235/13-г від 18.03.2013 позовні вимоги Приватного виробничо-технічного підприємства «Ліфтовик» задоволено повністю та стягнуто з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь ПВТП «Ліфтовик» заборгованість за договором від 10.09.2010 № 37 у вигляді основного боргу у розмірі 79 919,46 грн. та судовий збір у сумі 1 598,39 грн.

16.04.2013 на виконання вищевказаного рішення суду від 18.03.2013 судом виданий відповідний наказ.

Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київськї області звертався до суду 12.07.2019 із заявою вих. № 1530 (вх. № 13780/19 від 15.07.2019), у якій просив суд зняти арешт з майна Виконавчого комітету, що було внесено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження № 42618289 від 20.03.2044, здійсненого в процесі виконання наказу господарського суду Київської області від 16.04.2013, виданого на підставі рішення суду від 18.03.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2019, яка не оскаржена заявником та набрала законної сили, зазначено, що в даному випадку Виконавчий комітету Обухівської міської ради Київської області повинен звертатися із скаргою на дії/бездіяльність ВДВС, яка подається у порядку, встановленому ст.ст. 339-341 Господарського процесуального кодексу України.

27 серпня 2019 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява вих. № 1657 від 30.07.2019 (вх. № суду 2224/19 від 27.08.2019) Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту зі всього майна, що належить Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області, накладеного постановою державного виконавця Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області Микитиним О.С. про арешт майна боржника від 20.03.2014 в межах виконавчого провадження номер з ЄДРВП 42618289 щодо примусового виконання виконавчого листа № 911/235/13-г від 16.04.2013, виданого господарським судом Київської області про стягнення з Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області на користь ПВТП «Ліфтовик» заборгованості за договором в сумі 79 919,46 грн. та судового збору у сумі 1 598,39 грн.

Заявник зазначену заяву обґрунтовує тим, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42618289 від 20.3.2014 з примусового виконання наказу суду від 16.04.2013 у справі № 911/235/13-г. На підставі вказаної постанови ВДВС було накладено арешт на все майно, що належить Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області. Проте, відповідна виконавча справа уже знищена, у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Вказує, що Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області сплатив наявну у нього заборгованість перед ПВТП «Ліфтовик», а тому існує необхідність зняття арешту з майна заявника.

Розглянувши матеріали позовної заяви Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Суд зазначає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до заперечень проти арешту майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 339 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, з позовом про зняття арешту з майна може звертатися особа, яка не являється учасником виконавчого провадження і вважає, що на її майно накладено арешт неправомірно.

За змістом статті 339 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід`ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Отже, господарським судочинством передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

У даному випадку позивач подав до суду позовну заяву в порядку загального позовного провадження, у якій фактично оскаржується бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, яка полягає у не знятті арешту, накладеного на майно заявника, після виконання заявником наказу суду та винесення державним виконавцем постанови від 23.04.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, спір щодо права власності на арештоване майно відсутній.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження, може оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, звернувшись з відповідними скаргами до суду, який видав виконавчі документи, в межах вже існуючої господарської справм (№ 911/235/13-г), а не шляхом подання окремого позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, подана позивачем позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України в порядку позовного провадження, а тому у відкритті провадження у справі належить відмовити, що не позбавляє позивача права звернутися зі скаргою на дії/бездіяльність органів державної виконавчої служби у передбаченому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, Виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області необхідно звернутись до господарського суду, що видав виконавчий документ (наказ) з відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна.

2. Позовну заяву з додатками повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 03.09.2019.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Христенко