Ухвала суду № 84038316, 04.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.09.2019Справа № 910/11323/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі Асадові В.В.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

Органу самоорганізації населення "Вуличний комітет "Воздвиженка" у Подільському районі м. Києва

про забезпечення позову

у справі за позовом:

позивача 1: Органу самоорганізації населення "Вуличний комітет "Воздвиженка" у Подільському районі м. Києва

позивача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло"

відповідача 2: Київської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ВСТАНОВИВ:

Орган самоорганізації населення "Вуличний комітет "Воздвиженка" у Подільському районі м. Києва (позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимум-Капітал" (позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло" (відповідач 1) та Київської міської ради (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №638-18/798 від 10.07.2003 в частині передання в оренду земельної ділянки площею 7261 кв.м. з кадастровим номером: 8000000000:85:381:0016 та визнання недійсним договору оренди земельних ділянок №85-6-00097 від 31.01.2004 в частині передання в оренду земельної ділянки площею 7261 кв.м. з кадастровим номером: 8000000000:85 : 381:0016.

Разом із позовною заявою позивач 1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло" здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7261 га з кадастровим номером: 8000000000:85:381:0016 за адресою: м. Київ, Подільській р-н, на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум`яцькій;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Північно-український будівельний альянс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостицький 2" здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7261 га з кадастровим номером: 8000000000:85:381:0016 за адресою: м. Київ, Подільській р-н, на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум`яцькій;

- заборонити будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7261 га з кадастровим номером: 8000000000:85:381:0016 за адресою: м. Київ, Подільській р-н, на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум`яцькій.

Подана заява мотивована тим, що обраний заявником захід забезпечення позову надасть можливість реального виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 розгляд заяви про забезпечення позову призначено на 04.09.2019 у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.09.2019 представник заявника надав додаткові пояснення та просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представники відповідача 1 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечували з підстав її необґрунтованості.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 дійшов висновку, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.

Суд враховує, що предметом спору у справі № 910/11323/19 є вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення Київської міської ради, а також визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки. У той же час, заходами забезпечення позову, які просить застосувати позивач є заборона відповідачу 1 та двом особам, які не є відповідачами по справі, а також будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,7261 га з кадастровим номером: 8000000000:85:381:0016 за адресою: м. Київ, Подільській р-н, на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум`яцькій.

На думку суду, заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, не можна вважати співрозмірними та адекватними із заявленими позовними вимогами. Крім того, заявником не обґрунтовано, яким чином застосування даних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у обраний позивачем спосіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Аналогічні положення закріплення в ст. 41 Конституції України.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином суд зазначає, що заява не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Водночас, судом враховано, що на момент розгляду даної заяви існує чинна ухвала Подільського районного суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 758/1483/19, якою накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва житлового комплексу «Подол град Vintage» із забороною розпоряджання, користування та проведення будь-яких будівельних робіт. При цьому відомості про оскарження або скасування зазначеної ухвали відсутні як у матеріалах даної справи № 910/11337/19, так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що вимога про заборону здійснювати будівельні роботи будь-яким іншим особам окрім відповідачів звернута до невизначеного кола осіб, суперечить принципу запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Органу самоорганізації населення "Вуличний комітет "Воздвиженка" у Подільському районі м. Києва про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.

Суддя І.В. Приходько