Рішення № 84038184, 19.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

19.08.2019Справа № 910/5084/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О. розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу №910/5084/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ, і Національний банк України, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківський м`ясокомбінат", м. Івано-Франківськ, товариство з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс", м. Львів, товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", м. Київ,

про визнання правочину недійсним,

за позовом третьої особи, яка заявляє самосійні вимоги щодо предмета спору - Національного банку України, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс",м. Київ, публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014

за участю представників учасників справи,

пат "Дельта Банк" - Русскіної О.В.(адвокат, довіреність 18.06.2015)

тов "Фінансова компанія "Інвестфінанс" - Зеленковського О.О. (адвокат, довіреність)

ФГВФО -Гуленка Ю.М. (адвокат, довіреність 24-10493/19 від 20.06.2019)

НБУ- Софіна О.В. (довіреність №18-0014/23699 від 03.05.2019 ),

П`ятецького С.В. (довіреність №18-0014/9216 від 18.02.19)

ват "Івано-Франківський м`ясокомбінат" - не з`явились,

тов "Юрок плюс" - не з`явились,

тов "Станіславська торгова компанія" - не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У березні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (далі - Компанія) про визнання правочину недійсним та витребування документів.

Свої вимоги Банк обґрунтовував недотриманням порядку режиму особливого контролю з боку Національного банку України (далі - НБУ), який мав діяти відповідно до постанови Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних»; так, договори, які є предметом спірного правочину, перебували у заставі НБУ на підставі укладеного договору застави майнових прав від 20.06.2013 № 01/МП-1; укладання договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 № 521 відбулось з порушенням частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 12.05.2016; також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат»; товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» і товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2016 строк розгляду спору на п`ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 24.05.2016.

У судовому засіданні 24.05.2016 оголошено перерву до 02.06.2016; у межах судового засідання клопотання ТОВ «Станіславська торгова компанія» про залишення позову без розгляду з підстав пункту 1 частини 1 статті 81 ГПК України залишено без задоволення.

25.05.2016 від ТОВ «Станіславська торгова компанія» надійшов разом з письмовими поясненнями Звіт про оцінку права вимоги зобов`язань за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ, яким оцінювач ОСОБА_1 визначив її вартість у розмірі 25 019 900,00 грн.

02.06.2016 від АТ «Дельта Банк» надійшов Звіт про експертну оцінку ринкової вартості прав грошової вимоги за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ, яким оцінювач Г.Голобородько визначив її вартість у розмірі 45 309 160,00 грн.

У судових засіданнях які відбулись 03.06.2016 і 09.06.2016 судом оголошено перерву.

У межах засідання, яке відбулось 14.06.2016 суд залишив без задоволення клопотання представника Компанії про призначення судової товарознавчої експертизи, виходячи з того, що останній не довів необхідність її проведення у даній справі, а також у зв`язку з її передчасністю; Ухвалою від 14.06.2016 відкладено розгляд справи на 21.07.2016.

У судовому засіданні 21.07.2016 оголошено перерву до 16.08.2016; судове засідання 16.08.2016 відкладено розгляд справи на 13.09.2016 у зв`язку з необхідністю виклику у судове засідання осіб, які проводили оцінку вартості майнових прав, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; у судовому засіданні 13.09.2016 оголошено перерву до 14.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 призначено судову економічну комплексну експертизу; експерту поставлено таке питання: «яка дійсна ринкова вартість права майнової вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ (із змінами і доповненнями) до відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м`ясокомбінат» з урахуванням строків її формування, планованих термінів погашення, підстав, за якими виникла заборгованість, обтяження заборгованості штрафами або пенею, станом на 25.03.2014?»; зупинено провадження у справі.

26.10.2016 від експертної установи до суду надійшов лист про залишення ухвали суду про призначення судової експертизи без виконання у зв`язку з відсутністю в реєстрі методики щодо встановлення ринкової вартості прав майнової вимоги за кредитним договором, які є об`єктом дослідження, та повернуто матеріали справи № 910/5084/16.

Ухвалою суду від 09.11.2016 поновлено провадження у справі з 29 листопада 2016 року та призначено судовий розгляд на 29.11.2016.

Ухвалою суду від 29.11.2016 призначено судову економічну комплексну експертизу; проведення експертизи доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, будинок 5; ідентифікаційний код 37739518): ОСОБА_4 (свідоцтво № 1199 дійсне до 11.04.2017) та/або ОСОБА_5 (свідоцтво № 1712 дійсне до 12.12.2017) та/або ОСОБА_6 (свідоцтво № 1697 дійсне до 03.10.2017); експертам поставлене питання, зазначене в ухвалі суду від 14.09.2016; зупинено провадження у справі.

24.03.2017 від експертної установи до суду надійшли: лист від 21.03.2017 №5347, в якому повідомлено про те, що відповідачем не було здійснено оплату вартості судової експертизи; матеріали справи № 910/5084/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 поновлено провадження у справі № 910/5084/16 з 24 травня 2017 року та призначено судовий розгляд на 24.05.2017.

18.05.2017 Відповідач подав суду клопотання, в якому просив доручити проведення судової експерти Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - Інститут), оскільки вартість проведення призначеної експертизи в визначеній судом 29.11.2016 установі є значно більшою, ніж вартість проведення такої експертизи Інститутом, витрати за проведення судової експертизи у вказаній в Інституті відповідач зобов`язався сплатити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 призначено судову економічну комплексну експертизу; проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерта поставлено таке питання: «яка дійсна ринкова вартість права майнової вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ (із змінами і доповненнями) до відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м`ясокомбінат» з урахуванням строків її формування, планованих термінів погашення, підстав, за якими виникла заборгованість, обтяження заборгованості штрафами або пенею, станом на 25.03.2014?»; зупинено провадження у справі.

14.07.2017 від експертної установи до суду надійшов лист про залишення ухвали суду про призначення судової експертизи без виконання у зв`язку з відсутністю в реєстрі методики щодо встановлення ринкової вартості прав майнової вимоги за кредитним договором, які є об`єктом дослідження, та повернуто матеріали справи № 910/5084/16.

Ухвалою суду від 25.07.2017 поновлено провадження у справі з 08 серпня 2017 року та призначено судовий розгляд на 08.08.2017.

Компанія 08.08.2017 подала суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої просила поставити таке питання: «В якому розмірі підтверджуються вартість права грошової вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору №08/25/07-КЛТ від 21 листопада 2007 року із змінами і доповненнями, що обліковуються на балансі ТОВ «Фінансова компанія «Інвестфінанс» станом на 25.03.2014 року?».

Також, відповідач просив суд доручити проведення судової експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - ДНДІСЕ) та гарантував оплату витрат на її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі призначено судову економічну комплексну експертизу; проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерта поставити таке питання: «Яка дійсна ринкова вартість права майнової вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ (із змінами і доповненнями) до відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м`ясокомбінат» з урахуванням строків її формування, планованих термінів погашення, підстав, за якими виникла заборгованість, обтяження заборгованості штрафами або пенею, станом на 25.03.2014?»; зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.10.2017, на підставі надходження до суду 13.10.2017 від Інституту листа про надання додаткових матеріалів, поновлено провадження у справі, витребувано необхідні для експерта документи; зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи та отримання судом висновку.

13.03.2018 від Інституту до суду надійшов лист, у якому зазначено, що станом на 28.02.2018 оплата вартості робіт з виконання експертизи відповідно до рахунку №Рах-1278 від 08.12.2017 відповідачем не здійснена, тому Інститут повертає матеріали справи №910/5084/16 без виконання судово-економічної експертизи.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва справу №910/5084/16 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; поновлено провадження у справі № 910/5084/16; підготовче засідання призначено на 10.04.2018.

10.04.2018 до суду надійшла заява публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зміну предмету позову в даній справі; Банк просив за наслідком розгляду позову визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» 25.03.2014; зобов`язати Компанію повернути визначені Договором оригінали переданих договорів; скасувати за Компанією державну реєстрацію припинення іпотеки обтяжувача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відносно визначеного Договором нерухомого майна а поновлення за Банком записи обтяжень.

Заява прийнята до розгляду.

У підготовчому засіданні 10.04.2018 оголошено перерву до 24.04.2018; ухвалою суду від 24.04.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.05.2018.

24.04.2018 до суду від Компанії надійшов відзив до позовної заяви.

25.04.2018 Фонд подав суду письмові пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги.

Банк 08.05.2018 подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів, викладених у відзиві.

16.05.2018 Компанія подала суду заперечення, в якому заперечила проти позовних вимог.

Компанія 17.05.2018 подала суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої просила поставити таке питання: «В якому розмірі підтверджуються вартість права грошової вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору №08/25/07-КЛТ від 21 листопада 2007 року із змінами і доповненнями, що обліковуються на балансі ТОВ «Фінансова компанія «Інвестфінанс» станом на 25.03.2014 року?». Також, відповідач просив суд доручити проведення судової експертизи товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний Інститут Судових Експертиз» та гарантував оплату витрат на її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 вирішено призначити судову економічну комплексну експертизу; проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерта поставлено таке питання: «Яка дійсна ринкова вартість права майнової вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ (із змінами і доповненнями) до відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський м`ясокомбінат" з урахуванням строків її формування, планованих термінів погашення, підстав, за якими виникла заборгованість, обтяження заборгованості штрафами або пенею, станом на 25.03.2014?»; зупинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 задоволено клопотання судового експерта в частині надання матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи; ухвалами суду від 07.08.2018 і 09.08.2018 витребувано необхідні для експерта матеріали.

22.10.2018 від Інституту до суду надійшов лист, до якого додано висновок експерта від 28.09.2018 №3160/61-18 та матеріали справи №910/5084/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 поновлено провадження у справі № 910/5084/16; підготовче засідання призначено на 08.11.2018.

Ухвалою суду від 08.11.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.11.2018 для надання учасникам справи часу на ознайомлення з висновком судового експерта та через неявку третіх осіб.

Ухвалою суду від 20.11.2018 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.12.2018 для надання учасникам справи часу на ознайомлення з висновком судового експерта та через неявку третіх осіб.

04.12.2018 Компанія подала суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, на вирішення якої поставити таке питання: «В якому розмірі підтверджуються ринкова вартість права грошової вимоги за зобов`язаннями кредитному договору №08/25/07-КЛТ від 21 листопада 2007 року із змінами і доповненнями, що були придбані ТОВ «Фінансова компанія «Інвестфінанс» станом на 25.03.2014 року?».

У судовому засіданні 04.12.2018 було встановлено, що призначення судової експертизи в даній справі з визначеним питанням відповідачем, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору; ухвалою суду від 04.12.2018 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено; ухвалою суду від 04.12.2018 у зв`язку з неявкою представників третіх осіб та клопотання представника НБУ про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено до 18.12.2018.

07.12.2018 третя особа НБУ подано суду позовну заяву із самостійними вимогами щодо предмета спору до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 з моменту його укладання.

Позов третьої особи обґрунтовано тим, що НБУ не надавав письмової згоди на зміну предмета застави за договором застави майнових прав та на відчуження майнових прав за кредитним договором (заставлене майно), на винесення змін до кредитного договору (що полягала в зміні особи кредитодавця з Банка та Компанію), тому спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі частин першої та другої статті 203, статті 215 статті 579 та статті 586 Цивільного кодексу України, статей 7, 17 та 50 Закону України «Про заставу» у зв`язку із порушенням підпунктів 3.4.2 та 3.4.5 пункту 3.4 договору застави майнових прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самосійні вимоги щодо предмета спору - Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 до спільного розгляду з позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним та об`єднано в одне провадження з первісним позовом Вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самосійні вимоги щодо предмета спору - Національного банку України до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2018, у зв`язку з необхідністю надання часу учасникам справи для подання заяв по суті, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.01.2019

03.01.2019 Банк подав суду відзив на позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами; 04.01.2019 Компанія подала суду відзив на позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами; 11.01.2019 НБУ подав суду відповідь на відзив Компанії; 11.01.2019 Фонд подав суду пояснення, в яких підтримав позовну заяву НБУ; 21.01.2019 Банк подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання; 22.01.2019 НБУ подав суду письмові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 22.01.2019, на підставі заявлених клопотань учасників про його відкладення, судом відкладено підготовче засідання на 21.02.2019.

21.02.2019 Компанія подала суду клопотання про призначення у справі судової експертизи, просив проведення її доручити ТОВ "Експерт-Контролінг" та на вирішення якої поставити таке питання: «В якому розмірі підтверджуються ринкова вартість права грошової вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору №08/25/07-КЛТ від 21 листопада 2007 року із змінами і доповненнями, що були придбані ТОВ «Фінансова компанія «Інвестфінанс» станом на 25.03.2014 року?».

У судовому засіданні 21.02.2018 було встановлено, що призначення судової експертизи в даній справі з визначеним питанням відповідачем, є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору; ухвалою суду від 21.02.2018 у задоволенні клопотання відповідача відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/5084/16; також вирішено відкласти підготовче засідання на 21.03.19.

20.03.2019 Банк подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи Звіту від про оцінку кредитного портфеля, а саме, права вимоги за зобов`язанням за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007 року з (ДУ), відступленим АТ «Дельта Банк» за договором про відступлення права вимоги від 25.03.2014 на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТФІНАНС». Вказаний звіт складений 07.03.2019 закритим акціонерним товариством «Консалтингюрсервіс»; ринкова вартість майнових прав оцінювачем ОСОБА_7 зазначена 23 188 885,00 грн.

21.03.2019 представник Компанії подав суду клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі для надання можливості відповідачу надати до суду оцінку для підтвердження своєї правової позиції.

Ухвалою від 21.03.2019, з огляду на необхідність отримання додаткових доказів, судом відкладено підготовчого засідання на 23.04.2019.

01.04.2019 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують факт надсилання учасникам процесу звіту про оцінку та рецензії до нього.

23.04.2019 відповідач подав суду письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що 22.01.19 позивачу наданий час на отримання оцінки ринкової вартості прав вимоги та рецензії і що відповідачем також замовлено проведення оцінки ринкової вартості прав вимоги та рецензії, однак станом на 23.04.2019 йдуть підготовчі роботи для проведення дослідження; як доказ проведення оцінки, до клопотання додано копію листа судового експерта Машиніченко О.А. про те, що ним по справі 910/5084/16 проводиться судова економічна експертиза і орієнтовний строк її проведення до 15.05.2019.

У підготовчому засіданні 23.04.2019, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, з`ясувавши думку представників сторін про дату судового розгляду, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/5084/16 до судового розгляду по суті на 16.05.2019.

Представник відповідача у засіданні 23.04.2019 подав суду заяву про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/5084/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 закрито підготовче провадження у справі; справу № 910/5084/16 призначено до судового розгляду по суті на 16.05.19

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 зупинено провадження у справі до вирішення суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви представника Компанії про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/5084/16; заяву представника Компанії про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи №910/5084/16 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника Компанії від 23.04.2019 про відвід судді Курдельчука Ігоря Даниловича від розгляду справи №910/5084/16.

26.04.2019 Торговою компанією подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 залишено без змін; матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 провадження у справі №910/5084/16 поновлено; судовий розгляд справи по суті призначено на 15.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2019 залишено заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» Кустрина А.Б. на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України без розгляду у зв`язку із зловживанням своїм процесуальними правами.

15.08.2019 Господарським судом міста Києва оголошено перерву до 19.08.2019.

16.08.2019 надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок Плюс".

Відповідач просив відправити справу до апеляційної інстанції. Судом роз`яснено, що заявник, що на даній стадії судового процесу - судового розгляду справи по суті це зашкодить виконанню завдань статті 2 Господарського процесуального кодексу України , а справу відправлено буде одразу після складання судових рішень за результатами судового засідання.

Представники сторін у судовому засіданні оголосили вступні слова та підтримав позовні вимоги у повному обсязі кожен свої взаємно; та проти задоволення первісного і зустрічного позовів відповідно заперечували.

У судовому засіданні 19.08.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується як основний позов, так і самосійні вимоги третьої особи щодо предмета спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

21.11.2007 відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківський м`ясокомбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат», укладено кредитний договір № 08/25/07-КЛТ про надання кредиту у формі траншової кредитної лінії з лімітом заборгованості 76 000 000,00 грн. та з кінцевим терміном погашення не пізніше 19.11.2013, з наступними змінами і доповненнями, які оформлено додатковими угодами до кредитного договору № 08/25/07-КЛТ.

19.06.2013 публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та зобов`язань за кредитами рефінансування, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1359, внаслідок цього договору АТ «Дельта Банк» набув статусу кредитора за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007.

25.03.2014 публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 521, згідно умов якого ПАТ «Дельта Банк» передав всі права вимоги за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007 ТОВ "Фінансова Компанія «Інвестфінанс», включаючи всі зміни та доповнення і права, що забезпечують виконання зобов`язань.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору сума заборгованості за кредитним договором становить 82 880 132,68 грн., з яких 76 000 000,00 грн. боргу за кредитом, 6 880 132,68 грн. заборгованості по процентам.

Відповідно до пункту 1.4 договору відступлення №521 ціна відступлення права вимоги за основним договором, що підлягає сплаті на користь первісного кредитора, становить 27 000 000,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестфінанс» 26.03.2014 сплачено 27 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №16.

25.03.2014 на виконання умов договору про відступлення права вимоги позивач передав, а відповідач прийняв оригінали відповідних документів, в тому числі кредитний договір, договір застави та договори поруки з додатковими угодами до них.

З 03.03.2015 в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Комісією з перевірки правочинів за кредитними операціями виявлено ознаки нікчемності договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, передбачені пунктами 1, 2, 3 частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: ціна відступлення права вимоги становить 27 000 000,00 грн. без податку на додану вартість, тоді як загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором від 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007 та які були передані відповідачу на день укладення оспорюваного правочину складає 82 880 132,68 грн. Оспорюваний правочин фактично був вчинений сторонами за ціною, яка є значно меншою від розміру (вартості) вимог банку більш ніж на 67%.

02.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку.

04.11.2015 направлено на адресу ТОВ «ФК «Інвестфінанс», ПАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат», ТОВ «Станіславська торгова компанія», ТОВ «Юрок Плюс», ПН КМНО Літвінову А.В. повідомлення про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі №521, укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначає, що оскільки укладений публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» Договір про відступлення права вимоги від 25 березня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. і зареєстрований в реєстрі за № 521 порушує та прямо суперечить пунктам 1, 2, 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки банк здійснив відчуження майна (права вимоги) за ціною нижчою від звичайної (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору, а тому є недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги Банку необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 №11 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Норми Закону є спеціальними, він є пріоритетним відносно інших законодавчих актів.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Аргументуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оспорюваний Договір про відступлення прав вимоги від 25.03.2014 є нікчемним відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, посилаючись на Витяг з протоколу від 24.09.2019 №70 засідання комісії з перевірки правочинів за кредитними операціями про наявність критерію нікчемності, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач зазначає, що здійснивши відступлення прав вимоги згідно Договору, ПАТ «Дельта Банк» 25.03.2014 фактично відмовився від власних майнових вимог

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 5, 6 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 43 Господарського кодексу України передбачено свободу підприємницької діяльності, яка полягає в тому, що підприємці мають права без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України та статті180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом статті 638 Цивільного кодексу України і статті 180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом пункту 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вказано у пункті 2.6 Постанови від 29.05.2013 №11 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Отже, з огляду на наведене вище, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору недійсним, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, Суд доходить висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, підписано без жодних застережень та скріплено печатками текст договору, а отже, спірний правочин було вчинено 25.03.2014.

Так, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається із Витягу з протоколу від 24.09.2015 №70 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 11.03.2015 № 67, визначили, що Банк уклав Договір відступлення, яке прямо значене у пункті 3 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

30.10.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних».

Рішенням виконавчої дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 вирішено запровадити тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві «Дельта банк».

У редакції 16.05.2013 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що Уповноважена особа Фонду зобов`язана протягом тридцяти днів з дня початку тимчасової адміністрації забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Тобто Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції 16.05.2013, яка діяла з 09.06.2013 і за один рік до моменту запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», містив чіткий перелік підстав визнання договорів нікчемними.

А ознаки нікчемності правочину, визначені комісією з перевірки правочинів, були включені до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» лише 4 липня 2014 року.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що підстави для застосування статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, яка не була чинна на момент укладення спірного договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 у комісії були відсутні.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» необґрунтованими й недоведеними та повністю відхиляє посилання позивача про укладення Договору відступлення із ознаками нікчемного правочину.

Щодо посилань позивача на справедливу оцінку вартості майнових прав, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як роз`яснено у пункті5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно статті 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Судом встановлено, що умовами Договору про відступлення прав вимоги від 25.03.2014 року ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвестфінанс» визначили, що загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором на день укладення договору складає 82 880 132,68 грн.; при цьому ціна відступлення становить 27 000 000,00 грн.

Суд відхиляє як Звіти про оцінку ринкової вартості прав грошової вимоги за кредитним договором від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ, надані суду ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ФК «Інвестфінанс», так і висновок експерта від 28.09.2018 №3160/61-18 товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний Інститут Судових Експертиз» у зв`язку з тим, що сама по собі необхідність у визначенні ринкової вартості майнової вимоги для правильного вирішення спору у суду відпала.

Також суд звертає увагу на неодноразові направлення даної справи до експертних установ для визначення дійсної ринкової вартості права майнової вимоги; при цьому, у наданому висновку експертом від 28.09.2018 №3160/61-18 не вирішено поставлене судом питання.

Відповідно до частин першої і третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за основним позовом слід за ним же залишити.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо позовної заяви третьої особи Національного банку України із самостійними вимогами щодо предмета спору до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 з моменту його укладання, то суд виходить із такого.

21.11.2007 відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та відкритим акціонерним товариством «Івано-Франківський м`ясокомбінат», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат», укладено кредитний договір № 08/25/07-КЛТ про надання кредиту у формі траншової кредитної лінії з лімітом заборгованості 76 000 000,00 грн. та з кінцевим терміном погашення не пізніше 19.11.2013, з наступними змінами і доповненнями, які оформлено додатковими угодами до кредитного договору № 08/25/07-КЛТ.

19.06.2013 публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним Банком України укладено договір про передачу активів та зобов`язань за кредитами рефінансування, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1359, внаслідок цього договору АТ «Дельта Банк» набув статусу кредитора за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007.

В подальшому, у зв`язку з укладеним вище Договором, 20.06.2013 Національним Банком України (далі - «Заставодержатель») та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - «Заставодавець») укладено Договір застави майнових прав №01/ЗМП-1 (далі - «Договір застави»), предметом якого, у відповідності до пункту 1.1.9 є майнові права за кредитними договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007.

Пунктом 3.4.2 Договору застави визначено, що Заставодовець зобов`язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов`язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.

Крім того, згідно пункту 3.4.5 Договору застави, Заставодавцю заборонено вносити зміни до Кредитних та Забезпечувальних договорів (також зазначено Договір від 21.11.2007 № 08/25/07-КЛТ) без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.

У порушення пунктів Договору застави, 25.03.2014 публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 521, згідно умов якого ПАТ «Дельта Банк» передав всі права вимоги за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007 ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестфінанс», включаючи всі зміни та доповнення і права, що забезпечують виконання зобов`язань.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності. Про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк», уклавши спірний договір, порушило умови Договору застави майнових прав №01/ЗМП-1, відчуживши предмет застави без попередньої згоди заставодержателя - НБУ.

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Зокрема, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Таким чином, застава як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від заставодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 50 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, Заставодавець зобов`язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

Згідно зі статтею 52 Закону України «Про заставу» якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов`язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов`язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов`язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов`язання грошових сум заставодавець зобов`язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.

Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов`язання. За його змістом відповідно до статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, сторонами у договорі застави є кредитор (Заставодержатель) і боржник (Заставодавець), цей договір забезпечує виконання укладеного між сторонами кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

За таких обставин суд зазначає, що оскільки пряма заборона на вчинення таких дій, обумовлена частиною 2 статті 586 ЦК України і частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу», вона є підставою для визнання договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014 року, укладеного публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестфінанс» недійсним, з моменту його укладення.

Компанією заявлено вимогу про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсним договору у зв`язку з його невідповідністю на момент укладення нормам чинного законодавства.

Втім, НБУ не є стороною оспорюваного правочину.

Як зазначив НБУ та вбачається з матеріалів справи про укладення оспорюваного правочину останній дізнався із ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у даній справі, оскільки був залучений до участі у справі.

Позов третьою особи поданий 07.12.2018 року.

Посилання Компанії на можливість НБУ дізнатись про укладення оспорюваної угоди з дня, коли особа довідалася або могла довідатися через внесення інформації про відступлення права вимоги до системи обміну банківською інформацією не спростовують обставин повідомлених Нацбанком.

Доказів внесення відомостей про укладення оспорюваного правочину до інформаційних баз Банком та повідомлення про це НБУ не представлено в матеріали справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що НБУ дізнався про порушене право не з дати укладання 25.03.14 чи невстановленої дати ймовірного внесення відомостей, а 25.03.2016 - з ухвали суду і звернувся з позовною заявою до відповідачів до суду до спливу трьохрічного строку позовної давності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з заявлених вимог, заперечень відповідача, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також засад змагальності судового процесу, суд дійшов висновку, що відповідачем - Компанією не доведено відповідність вимогам закону укладення оспорюваного правочину та не спростовано доводи позивача про порушення його права і інтересу відповідачами.

Доводи Компанії про безпідставність і недоведеність позовних вимог не ґрунтуються на нормах матеріального права, спростовуються зібраними матеріалами та є неспроможними.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, а також те, що договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014 року укладений публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвестфінанс» з порушенням вимог чинного законодавства України, позовні вимоги третьої особи Національного банку України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом слід покласти на публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 49 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1.У позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код 34047020) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код 21708016), м. Київ, і Національний банк України (код 00032106), до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (код 37404212) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство «Івано-Франківський м`ясокомбінат», (код 00451636) м. Івано-Франківськ, товариство з обмеженою відповідальністю «Юрок плюс» (код 30994872), товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (код 32873692) про визнання недійсним, укладеного між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, зобов`язання тов «Фінансова компанія «Інвестфінанс» повернути оригінали договорів переданих на виконання п.3.1 Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, скасування державної реєстрації припинення іпотеки обтяжувача тов«Фінансова компанія «Інвестфінанс» нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про реєстрацію іпотеки за іпотекодержателем-Банком, відмовити повністю.

2. Судові витрати за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити за публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

3. Позов Національного банку України (код 00032106) до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код 34047020) та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (код 37404212) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором №08/25/07-КЛТ від 21.11.2007, укладений 25.03.2014 публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» ( код 34047020, 01133, м.Київ, Печерський район, ВУЛ. ЩОРСА,36-Б) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (код 37404212, 01042, м.Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, 19/3, корпус 1, кімната 20, ПРИМІЩЕННЯ 2) 25.03.2014, посвідчений нотаріусом КМНО Літвіновим А.В., за реєстровим номером 521.

5. Покласти судові витрати за позовом Національного банку України на публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»( код 34047020, 01133, м.Київ, Печерський район, ВУЛ. ЩОРСА, 36-Б) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс»(код 37404212, 01042, м.Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, 19/3, корпус 1, кімната 20, ПРИМІЩЕННЯ 2) .

6. Стягнути на користь Національного банку України ( код 00032106, 01601, Київ, вул. Інститутська, 9) судовий збір з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ( код 34047020, 01133, м.Київ, Печерський район, ВУЛ. ЩОРСА, 36-Б) у розмірі 881,00грн. та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестфінанс» (код 37404212, 01042, м.Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, 19/3, корпус 1, кімната 20, ПРИМіЩЕННЯ 2) у розмірі 881,00 грн.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.09.19.

Суддя І.Д. Курдельчук