Рішення № 84037029, 03.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2019 року № 640/4744/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства оборони Українипровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України ( далі по тексту - відповідач), в якому просить :

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- скасувати рішення Міністерства оборони України від 23.07.2018 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- зобов`язати надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби 05.10.2016 йому була встановлена інвалідність ІІІ групи. З огляду на викладене, на думку позивача саме з 05.10.2016 у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи в наслідок виконання обов`язків військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Зобов`язано відповідача подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений судом строк відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що Міністерство оборони України заперечує у повному обсязі з огляду на недотримання позивачем вимог пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, - неподання разом із заявою документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 08.04.1986 по 14.07.1988 позивач проходив військову службу в лавах Збройних Сил на території Республіки Афганістан, що підтверджується копією довідки Гуляйпільського районного військового комісаріату від 31.01.2017 №04 та копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.04.2016 №1595 під час виконання обов`язків військової служби позивач отримав мінно-вибухову травму, осколкове поранення голови та опіки голови і лівої руки, які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких наслідків перенесеної МВТ ЗЧМТ (контузії головного мозку, 1987р.) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II (два) ст. з помірним вестибуло-атактичним синдромом, астено- невротичним синдромом, емоційно-вольових розладів. Гіпертонічної хвороби II ст., артеріальної гіпертензії III, високий кардіоваскулярний ризик. Гіпертрофії лівого шлуночка. ІХС: дифузного кардіосклерозу. СН І ст. II ФК. Ангіопатія судин сітківки обох очей. Еритематозної гастродуоденопатії. Дуодено- гастрального рефлюксу», що підтверджується медичними документами.

Відповідно до вказаного висновку захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 05.10.2016 серії АВ №0679222 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 05.10.2016, причина інвалідності - травма, поранення, захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Враховуючи, що право на отримання грошової допомоги виникає у військово службовця з моменту встановлення йому інвалідності, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги.

Листом від 20.06.2017 №248/3/6/2133 Міністерство оборони України повідомило позивачу, що до Запорізького обласного військового комісаріату останнім не було подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Після надходження документів вони будуть подані на розгляд комісії Міністерства оборони України для прийняття рішення.

Вважаючи дії відповідача протиправними 18.07.2017 позивач звернувся з позовом до Солом`янського районного суду м. Києва.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013№975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

Відмовлено в задоволенні позову в частині вимог до Запорізького обласного військового комісаріату.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З рішення Міністерства оборони України від 20.07.2018, оформленим протоколом №74, вбачається, що на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16.01.2018 за справою №760/12715/17 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, якого 14.07.1988 на розгляд Комісії надійшли документи рядового в запасі ОСОБА_1 .

Проте, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум відмовила ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав не надання заявником документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни встановлено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Частиною другою статті 41 вказаного Закону встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон України №2011-XII), передбачено наступне.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч.2).

Згідно з вимогами пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи.

Частиною дев`ятою статті 16-3 Закону України №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За вимогами пункту 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до пункту 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

За вимогами пункту 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

При цьому, наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 передбачено створення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з метою виконання, зокрема, пункту 13 Порядку №975.

Приймаючи до уваги те, що предметом розгляду у даній справі є вимога призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності, суд звертає увагу, що до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати відповідної грошової допомоги, повинні застосовуватися саме нормативно-правові акти, які діяли на день встановлення позивачу інвалідності III групи.

Рішенням Міністерства оборони України, оформленим витягом з протоколу засідання комісії від 20.07.2018 №74, відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на неподання документів про причину та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, відповідно до пункту 11 Порядку №975.

При цьому, Порядок №975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

У той же час, у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1595 від 11.04.2016 вказано, що мінно-вибухова травма, осколкове поранення голови та опіки голови і лівої руки, рядового у відставці ОСОБА_1 , 1967 року народження, наслідком яких стали МВТ, ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці: в тім`яній ділянці зліва, розмірами 1,7x0,2 см, на тильній поверхні лівої кисті, розмірами 5,0x0,2 см, що підтверджується висновком спеціаліста №22 від 08.04.2016 року «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи, Пологівське міжрайонне відділення судмедекспертизи», та які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких наслідків перенесеної МВТ ЗЧМТ (контузії головного мозку, 1987р.) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II (два) ст. з помірним вестибуло-атактичним синдромом, астено- невротичним синдромом, емоційно-вольових розладів. Гіпертонічної хвороби II ст., артеріальної гіпертензії III, високий кардіоваскулярний ризик. Гіпертрофії лівого шлуночка. ІХС: дифузного кардіосклерозу. СН І ст. II ФК. Ангіопатія судин сітківки обох очей. Еритематозної гастродуоденопатії. Дуодено- гастрального рефлюксу», що підтверджується медичними документами, - травма (контузія) поранення, захворювання, (КОНТУЗІЯ), так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі витягу з протоколу від 11.04.2016 №1595, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був довести протилежне.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 26.06.2018 у справі №750/3766/17.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії від 20.07.2018 №74 в частині відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Враховуючи те, що судом встановлено, що позивач має право на призначення відповідної грошової допомоги, а оскаржуване рішення мотивоване лише ненаданням документів про причину та обставини поранення і не містить будь-яких інших посилань, тобто виконано всі умови, визначені законодавством, враховуючи положення пункту 13 Порядку №975, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття рішення, суд керувався наступним.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог, що водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Стосовно клопотання позивача про зобов`язання відповідача виконати судове рішення протягом десяти днів з дня набрання ним законної сили, суд розцінює дану вимогу як клопотання про встановлення судового контролю та приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання даного рішення суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає за доцільне встановлення судового контролю у цій адміністративній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

3. Скасувати рішення Міністерства оборони України від 20.07.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

4. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова