Рішення № 84036964, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2019 року № 826/16970/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ради Національної безпеки і оборони України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ради Національної безпеки і оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Ради національної безпеки і оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відповідних документів Президенту України для виключення його із списку (Додаток 1 №1953) Указу Президенту України від 14 травня 2018 року №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»;

- зобов`язати Раду національної безпеки і оборони України надати відповідні документи Президенту України щодо виключення ОСОБА_1 зі списків (Додаток 1 №1953) Указу Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність відмови Ради національної безпеки і оборони України щодо подання документів Президенту України щодо виключення ОСОБА_1 зі списків (Додаток 1 №1953) Указу Президента України від 14 травня 2018 року відповідно до частини 2 статті 1, статті 3 Закону України «Про санкції».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 13 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16970/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну та наявні у нього докази, що стосуються спору.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву у встановлений судом строк.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відносно позивача застосовані санкції, в якому позивач значиться під номером 1593, де зазначено:

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві, депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6-го скликання. Може використовувати паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Санкції:

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) запобігання виведенню капіталів за межі України;

3) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом.

Дії санкцій - Безстроково.

Прокуратурою Автономної республіки Крим здійснено досудове розслідування у:

-кримінальному провадженні №42016010000000046;

-кримінальному провадженні №42015000000000584, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2016 року.

Позивач звернувся з листом від 02 липня 2018 року до Президента України з проханням виключити його зі списків (Додаток 1 №1953) Указу Президенту України від 14 травня 2018 року №126/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та про прийняте рішення повідомити письмово у встановлений Законом строк.

Як зазначає позивач, відповіді з Адміністрації Президента України він не отримував.

24 липня 2018 року позивач отримав лист №410/22-01 від 18.07.2018 року за підписом заступника секретаря Ради національної оборони і безпеки України О. Литвиненка, в якому зазначено, що Рада національної оборони і безпеки України надіслало звернення позивача до Кабінету Міністрів України. В листі пропонується доручити заінтересованим органам виконавчої влади розглянути зазначене звернення та за результатами поінформувати заявника.

Як зазначає позивач, інформації з Кабінету Міністрів України не отримував.

Разом з тим, 02 липня 2018 року представник позивач, надіслав до Ради національної безпеки і оборони України адвокатський запит.

10 липня 2018 року на адресу адвоката направлено лист №1036/14-06/2-18, в якому зазначено, що відповідно до Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України розглядає питання щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виключно на підставі пропозицій Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Служби безпеки України. 2 травня 2018 року Рада національної безпеки і оборони України на підставі пропозицій Кабінету Міністрів України прийняла рішення про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до вказаної у запиті фізичної особи.

Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України запропонував звернутися до Кабінету Міністрів України для отримання запитуваної інформації.

Відмову Ради національної безпеки і оборони України щодо подання документів Президенту України щодо виключення ОСОБА_1 зі списків (Додаток 1 №1953) Указу Президента України від 14 травня 2018 року відповідно до частини 2 статті 1, статті 3 Закону України «Про санкції», позивач вважає протиправною, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Конституція України та Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України».

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України керується в своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до цього Закону своїм рішенням, що вводиться в дію указом Президента України, затверджує Регламент Ради національної безпеки і оборони України (ст.2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»).

Відповідно до ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем`єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом (ст. 107 Конституції України).

На своїх засіданнях Рада національної безпеки і оборони України приймає рішення, які ухвалюються не менше як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади (ст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»).

Підстави і принципи застосування персональних та секторальних санкцій, а також порядок їх застосування, скасування та внесення до них змін визначений Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції».

Зокрема, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про санкції» встановлено, що Рада національної безпеки і оборони України розглядає питання щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виключно на підставі пропозицій Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Служби безпеки України.

При цьому, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції» визначено. Що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних та деяких інших юридичних й фізичних осіб персональних (санкцій) приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковою до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.

Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов`язки владних суб`єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб`єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Згідно з частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах: Балдеа проти Румунії, 15 .02.2017 року, Гелле проти Фінляндії, 19.02.1997 року з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення суду повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади".

Суд звертає увагу, що пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій можуть бути внесені на розгляд Ради національної безпеки та оборони України виключно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Саме Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд РНБОУ пропозиції щодо застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Комплексний аналіз матеріалів справи та норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що рішення РНБО України про застосування персональних санкцій, саме по собі, окремо без введення його в дію відповідним Указом Президента України не може існувати та не має юридичною сили без Указу Президента України. А отже, обов`язковою ознакою юридичної сили даного рішення РНБО України є введення його в дію Указом Президента України.

Таким чином, рішення РНБО України не може бути предметом розгляду даної адміністративної справи окремо від Указу Президента України, яким воно введено в дію. Указ Президента України не являється предметом даного адміністративного спору, а тому не досліджується судом на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів в порядку ст.ст.209-224 Глави 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення РНБО України за своєю правовою природою не може скасувати та припинити дію Указу Президента України. Окрім того, з аналізу законодавства України вбачається, що РНБО України не має повноважень бути ініціатором як застосування персональних санкцій, так і їх скасування.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Ради національної безпеки і оборони України (01161, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, ЄДРПОУ 21656169) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур