Рішення № 84036734, 04.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 вересня 2019 р. № 520/6403/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають в обмеженні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення та обмеженні пенсії максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з грошового забезпечення в розмірі 16863,12 грн. без обмеження пенсії максимальним розміром з 02.12.2017 року та виплатити ОСОБА_1 суму перерахованої пенсії за період з 02.12.2017 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати";

стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви та ухвалою від 05.08.2019 року у справі відкрито спрощене провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що перерахунок пенсії проведено з порушення норм діючого законодавства у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав відзив, у якому проси позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що при вчиненні оскаржуваних дій управління діяло у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступні обставини.

З 02.12.2017 р. позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та йому призначено виплату пенсії за вислугу років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Пенсія призначена у розмірі62 % грошового забезпечення (вислуга 24 роки)

На підставі довідки харківського обласного військового комісаріату від 25.06.2018 року № 58 проведено перерахунок пенсії позивача з 02.12.2017 з грошового забезпечення у розмірі 16863.12 грн., внаслідок чого основний розмір пенсії після перерахунку склав 10455.13 грн. (62 % грошового забезпечення), надбавки до пенсії 284.87 грн.

З 01.01.2018 року на підставі постанов КМУ від 21.02.2018 № 103, від 30.08.2017 № 704, довідки Харківського обласного військового комісаріату № ФХ 124809 від 26.03.2018 позивачу перераховано пенсію з грошового забезпечення у розмірі 13789.50 грн., за результатами якого основний розмір пенсії склав 8549.49 грн.

Внаслідок зменшення основного розміру пенсії по відношенню до перерахунку проведеного з 02.12.2017 року позивачеві встановлено доплату до попереднього розміру пенсії в сумі 1905.65 грн., внаслідок чого підсумок розмір пенсії з 01.01.2018 року складає 11584.14 грн.

З 01.05.2018 р пенсія позивачеві перерахована внаслідок встановлення третьої групи інвалідності.

В подальшому на підставі особистої заяви позивача з 22.03.2019 його переведено на інший вид пенсії - на пенсію по інвалідності 2 групи, яку призначено у розмірі 80 % від грошового забезпечення 13789.50 грн. (довідка ФХ 124809 від 26.03.2018), основний розмір пенсії з 22.03.2019 склав 11031.60 грн. , підсумок пенсії включаючи надбавки 151486.60 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 14970.00грн.

З 01.07.2019 підсумок пенсії позивача з надбавками складає 15247.10 грн.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного із видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорії осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України у строки, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до цього Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію до відповідних державних органів. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку.(п.2-3 Порядку № 45)

Отже підставою для перерахунку пенсії є саме довідка встановленої форми, яка видана уповноваженим на те органом, тоді як органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір посадового окладу та інших складових грошового забезпечення для обрахунку пенсії.

Судом встановлено, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 року проведений на підставі довідки Харківського обласного військового комісаріату від 26.03.2018 № ФХ 124809, якою визначено розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у розмірі 13789.50 грн.

Відповідно до положень п.4 Порядку № 45 якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Долученим до матеріалів справи перерахунком пенсії позивача від 01.01.2018 року встановлено, що внаслідок зменшення основного розміру пенсії внаслідок перерахунку проведеного на підставі постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 позивачеві нарахована доплата до попереднього розміру пенсії - 1905.65 грн. (10455.13 грн. пенсія при перерахунку з 02.12.2017 без урахування надбавок – 8549.49 пенсія по перерахунку відповідно до постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 без урахування надбавок).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на зменшення розміру грошового забезпечення для обчислення пенсій.

Отже, в частині вимог про визнання протиправними дій управління, які полягають в обмеженні розміру грошового забезпечення та зобов`язання перерахувати та виплачувати пенсію з грошового забезпечення в розмірі 16863.12 грн. відсутні.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, які виразилися в обмеженні пенсії, яка виплачується з 02.12.2017 року максимальним розміром суд зазначає наступне.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня у справі № 127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеженні пенсії максимальним розміром та зобов`язання виплатити пенсію з 02.12.2017 року без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених раніше виплат.

Стосовно позовної вимоги про виплату компенсації за несвоєчасну виплату пенсії, згідно постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Згідно із ст. ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У п. 4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 55 Закону № 2262-XII, ст. 2 Закону № 2050-ІІІта Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17), від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суму компенсації втрати частини грошових доходів.

Щодо зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії однією сумою суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб`єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Відтак, у задоволенні позовних вимог щодо здійснення виплати недоотриманої частини пенсії після її перерахунку єдиним платежем слід відмовити.

Щодо зобов`язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, то суд зазначає, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, а отже не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст..7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи положення ч.1ст.139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 384.20 гривні, згідно з квитанцією № 66122 від 17.07.2019 (а.с.19).

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України , суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає в обмежені виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 02.12.2017 року

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму недоотриманої пенсії з компенсацію за несвоєчасну виплату, згідно постанови Кабінету Міністрів № 159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" за період з 02.12.2017 року.

В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн.20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Зоркіна Ю.В.