Ухвала суду № 84036701, 05.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/4319/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) заяву про відвід судді Соломко І.І. по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

03.09.2019 на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду надійшло клопотання щодо перевірки звіту та накладення штрафу за невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 620/4319/18.

03.09.2019 ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Соломко І.І. мотивовану тим, що остання не може брати участь у вирішенні цієї самої справи у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 провадження у даній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді, а адміністративну справу № 620/4319/18 передано судді Ткаченко О.Є. згідно витягу з протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019 для вирішення питання про відвід судді Соломко І.І.

Згідно з положеннями частини 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вирішити заяву ОСОБА_1 про відвід судді Соломко І.І. у порядку письмового провадження.

Визначаючись щодо обґрунтованості клопотання та наявності підстав для відводу судді, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно із статтею 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним".

Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії"(заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (Розділ ІІ показник: Об`єктивність. Бангалорські принципи поведінки суддів).

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Таким чином, із урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Крім того, доводи позивача стосовно недопустимості участі судді у розгляді заяви щодо перевірки звіту та накладення штрафу за невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 620/4319/18 з посилання на частини першу статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України та можливого необ`єктивного вирішення даної заяви суддею є безпідставним, оскільки вказаною нормою встановлено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції не може брати участі у вирішенні цієї справи у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішень, постанови або ухвали про закриття провадження, однак адміністративна справа № 620/4319/18 на новий розгляд не направлена.

Отже, підстави для відводу судді Соломко І.І., визначені у статтях 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

З огляду на наведене та те, що обставини, на які посилається позивач, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді, не підтверджені жодними доказами, а їх встановлення не належить до повноважень суду при вирішенні питання про відвід, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Соломко І.І.

Керуючись статтями 36-40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Соломко І.І. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.

Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.Є. Ткаченко