Рішення № 84036653, 27.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року справа № 580/1936/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Деркач А.І. - за довіреністю,

представника відповідача Каландирця А.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0003031407 Головного управління ДФС у Черкаській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0003011407 Головного управління ДФС у Черкаській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0003041407 Головного управління ДФС у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки актів перевірки за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 24.06.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, за правилами загального позовного провадження.

03.07.2019 позивачем надано до суду доповнення до позовної заяви, в яких вказує, що 20.06.2019 Указом Президента України № 418/2019 визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" зі змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995. Оскільки спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.1995, тому, на думку позивача, відповідно до ст. 58 Конституції України, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі норм вказаного Указу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 11.07.2019 відповідач подав до суду відзив, в якому вказує на безпідставність позовних вимог. Також зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.2019 № 1-рп/99 у справі №1-7/99 положення ч. 1 ст.58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

15.07.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому посилається на обставини зазначені у позовній заяві та доповненнях до неї.

Ухвалою від 16.07.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві та доповненнях до неї.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено фактичну перевірку магазину "Формула Смаку- гарячий хліб № 3", в якому здійснює діяльність ТОВ "Черкасихліб ЛТД" за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 7. Результати перевірки оформлені актом від 25.02.2019 №62/23/23/14/37715680.

Згідно з вказаним актом в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 із змінами та доповненнями (далі - Положення №637) в редакції чинній до 05.01.2018.

В акті перевірки від 25.02.2019 №62/23/23/14/37715680 зазначено, що при перевірці книги обліку розрахункових операцій №2301012571р/8096/7 від 30.09.2016 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 03.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1867 від 04.03.2017, сума готівки в розмірі 14 014 грн 31 коп. фактично оприбуткована 04.03.2017. В розділі 4 книги обліку розрахункових операцій №2301012571р/8096/7 від 30.09.2016 відсутня інформація про вихід РРО з ладу 03.03.2019 року. Орган ДФС, де зареєстроване товариство про вихід з ладу РРО у встановленому чинним законодавством порядку не повідомлявся.

На підставі акта перевірки від 25.02.2019 №62/23/23/14/37715680 Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 0003031407, яким до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в сумі 70 071 грн 55 коп. (14 014 грн 31 коп. х 5 (п`ятикратний розмір неоприбуткованої суми готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій).

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведена фактична перевірка магазину №2, в якому здійснює діяльність ТОВ "Черкасихліб ЛТД", за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 7, за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2019 №63/23/23/14/37715680.

Відповідно до вказаного акта в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення №637 в редакції чинній до 05.01.2018.

В акті перевірки від 25.02.2019 №63/23/23/14/37715680 вказано, що при перевірці книги обліку розрахункових операцій №2301012650р/8191/9 від 31.03.2017 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 09.05.2017 відповідно до денного Z - звіту № 2169 від 10.05.2017, готівка у сумі 2 527 грн 75 коп. фактично оприбуткована 10.05.2017. При перевірці книги обліку розрахункових операцій №2301012650р/8191/10 від 29.09.2017 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 17.12.2017 відповідно до денного Z - звіту № 2399 від 18.12.2017, готівка у сумі 15 323 грн 08 коп. фактично оприбуткована 18.12.2017. В розділі 4 вказаних книг обліку розрахункових операцій відсутня інформація про вихід РРО з ладу по вищезазначеним датам. Орган ДФС де зареєстроване товариство про вихід з ладу РРО у встановленому чинним законодавством порядку не повідомлявся.

На підставі акта перевірки від 25.02.2019 №63/23/23/14/37715680 Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 0003011407, яким до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в сумі 89 254 грн 15 коп. (17 850 грн 83 коп. х 5 (п`ятикратний розмір неоприбуткованої суми готівкових коштів у книгах обліку розрахункових операцій).

Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведена фактична перевірка каси підприємства, а саме: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 7, в якому здійснює діяльність ТОВ "Черкасихліб ЛТД", за результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2019 №64/23/23/14/37715680.

Згідно з вказаним актом в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення №637 в редакції чинній до 05.01.2018.

В акті перевірки від 25.02.2019 №64/23/23/14/37715680 зазначено, що при перевірці книги обліку розрахункових операцій №2301012430р/7955 від 30.06.2016 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 01.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1353 від 02.03.2017, сума готівки 2 455 грн 80 коп. фактично оприбуткована 02.03.2017; несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 26.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1368 від 27.03.2017, сума готівки 4 000 грн 00 коп. фактично оприбуткована 27.03.2017. Також перевіркою встановлено, що при перевірці книги обліку розрахункових операцій №2301012430р/7955 від 31.03.2017 встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 26.05.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1409 від 29.05.2017, сума готівки 5 458 грн 19 коп. фактично оприбуткована 29.05.2017; несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 книги обліку розрахункових операцій, а саме за 31.07.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1454 від 01.08.2017, сума готівки 13 473 грн 00 коп. фактично оприбуткована 01.08.2017. В розділі 4 вказаних книг обліку розрахункових операцій відсутня інформація про вихід РРО з ладу по вищезазначеним датам. Орган ДФС де зареєстроване товариство про вихід з ладу РРО у встановленому чинним законодавством порядку не повідомлявся.

На підставі акта перевірки від 25.02.2019 №64/23/23/14/37715680 Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 0003041407, яким до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції в сумі 126 934 грн 95 коп. (25 386 грн 99 коп. х 5 (п`ятикратний розмір неоприбуткованої суми готівкових коштів у книгах обліку розрахункових операцій).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам`яті; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Аналогічне визначення книги обліку розрахункових операцій наведено і в пункті 1.2 глави 1 Положення №637 (тут і надалі - в редакції чинній до 05.01.2018), в якому також зазначено, що під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2 глави 2 Положення №637).

Пунктом 7.15 глави 7 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книгу обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

При цьому згідно зі положеннями Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року №614 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №106/5297, та Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150, використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої як на господарську одиницю, так і на РРО передбачає, зокрема, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відтак у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 17 грудня 2018 року (справа №810/3811/17).

З матеріалів справи судом встановлено, що товариством у книги обліку розрахункових операцій:

- №2301012571р/8096/7 за 03.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1867 від 04.03.2017, сума готівки в розмірі 14 014 грн 31 коп. фактично оприбуткована 04.03.2017;

- №2301012650р/8191/9 за 09.05.2017 відповідно до денного Z - звіту № 2169 від 10.05.2017, готівка у сумі 2 527 грн 75 коп. фактично оприбуткована 10.05.2017;

- №2301012650р/8191/10 від 29.09.2017 за 17.12.2017 відповідно до денного Z - звіту № 2399 від 18.12.2017, готівка у сумі 15 323 грн 08 коп. фактично оприбуткована 18.12.2017;

- №2301012430р/7955 від 30.06.2016 за 01.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1353 від 02.03.2017, сума готівки 2 455 грн 80 коп. фактично оприбуткована 02.03.2017;

- №2301012430р/7955 від 30.06.2016 за 26.03.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1368 від 27.03.2017, сума готівки 4 000 грн 00 коп. фактично оприбуткована 27.03.2017.

- №2301012430р/7955 від 31.03.2017 за 26.05.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1409 від 29.05.2017, сума готівки 5 458 грн 19 коп. фактично оприбуткована 29.05.2017;

- №2301012430р/7955 від 31.03.2017 за 31.07.2017 відповідно до денного Z - звіту № 1454 від 01.08.2017, сума готівки 13 473 грн 00 коп. фактично оприбуткована 01.08.2017.

Наведені обставини в їх логічному розумінні підтверджують порушення товариством приписів пункту 2.6 Положення №637 та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд висновує про безпідставність доводів сторони позивача на висновки викладені у листі Державної фіскальної служби України №427/6/99-99-14-05-01-15/ІПК від 06.02.2019, листі Міністерства юстиції України від 02.12.2009 №870-0-2-09-22, оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.10.2008 №1776/100/13-08, оскільки останні носять рекомендаційний характер та не є обов`язковими.

Щодо посилань позивача про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 ГК України суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В той же час відповідно до частини 2 цієї ж статті її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та, зокрема, іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Контроль за додержанням суб`єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки здійснюють органи Державної фіскальної служби.

Отже з набранням чинності Законом України від 02 грудня 2010 року №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" (яким статтю 250 ГК України доповнено частиною 2 вищенаведеного змісту) положення частини 1 статті 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, зокрема, і порушення оприбуткуванням готівки в касах підприємств, не розповсюджуються.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05 листопада 2018 року у справі №803/780/17 (адміністративне провадження №К/9901/40827/18).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Зміст вказаних вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов`язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

12.06.1995 Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб`єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах.

Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

Згідно з нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року Указ № 436/95 скасовано не було та інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95, прийнято не було.

Отже, Указ № 436/95, який прийнятий в період дії Конституційного Договору, має юридичну силу Закону України.

Відповідно положення частини другої ст. 250 ГК України слід розуміти таким чином, що дія частини першої вказаної статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені в тому числі Указом Президента № 436/95, який має юридичну силу Закону, контроль за дотриманням якого покладено на фіскальні органи.

Стосовно твердження позивача про те, що Указ Президента України від 20.06.2019 №418/2019 має зворотну дію в часі через скасування ним відповідальності за перевищення готівки в касі підприємства, то в цій частині позов також є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, Указом Президента України від 20.06.2019 №418/2019 скасовано Указ Президента України від 12.06.1995 №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Разом з цим, відповідно до п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 "У Конституції України стаття 58 міститься у розділі II "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина", в якому закріплені конституційні права, свободи і обов`язки насамперед людини і громадянина та їх гарантії. Про це свідчить як назва цього розділу, так і системний аналіз змісту його статей та частини другої статті 3 Конституції України. Положення окремих статей Конституції України, в яких насамперед визначається правовий статус церкви і релігійних організацій в Україні (стаття 35), політичних партій та громадських організацій (статті 36, 37), гарантують їх діяльність через реалізацію прав та свобод людини і громадянина, а саме - права на свободу віросповідання і світогляду, права на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті".

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасихліб ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.09.2019.

Суддя С.О. Кульчицький