Ухвала суду № 84036504, 04.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

04 вересня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/3279/19

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича, Горнєвої ОСОБА_2 Іванівни про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича, ОСОБА_3 в якій просить суд:

- визначити Полтавський окружний адміністративний суд чи має позивач право розпоряджатися своє власністю (на приватизовану квартиру), законодавчо обґрунтувати це право або спростувати;

- визнати протиправними дії начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича, оскільки своїми діями відповідач порушив конституційні права позивача, визначені статтею 41 Конституції України (право розпоряджатися майном позивача), чим спричинив позивачу як матеріальні збитки, так і моральну шкоду;

- зобов`язати начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича виконати вимоги позивача (власника квартири), а саме: надати право (вказівку) реєстраторам зняти з реєстрації ОСОБА_3 у квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності згідно з положеннями статті 41 Конституції України, оскільки ОСОБА_3 не проживає та не перебуває у квартирі позивача більше одного року і немає ніяких прав на квартиру позивача;

- постановити рішення, яким стягнути у примусовому порядку з відповідача ОСОБА_4 суму нанесених позивачу матеріальних збитків у розмірі 8664 грн, як 1/3 частину пред`явленого боргу комунальниками, указану суму нанесеного матеріального збитку зобов`язати відповідача вручити позивачу особисто готівкою і в судовому порядку зобов`язати позивача вказану суму внести на рахунки комунальних служб;

- постановити рішення яким стягнути з ОСОБА_3 8664,00 грн., як 1/3 частину боргу перед комунальними службами та направити вказані кошти на рахунок 26002010005670, код 31700972, одержувач КП "Теплоенерго" м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, МФО 313849, згідно з договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню" від 17 листопада 2017 року, стягнення здійснювати з пенсії, а також виплат ОСОБА_3 із фонду "Соціального захисту населення Крюківського районного департаменту соціального захисту населення та питань АТО Кременчуцької міської ради Полтавської області";

- зобов`язати начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича відшкодувати позивачу нанесену позивачу моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. одноособово чи солідарно з ОСОБА_3 .

Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частинами четвертою та п`ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, згідно якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Всупереч наведеним положенням позивачем до адміністративного позову на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, додано копії документів, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд зазначає, що позивачем подано до позову заяву про звільнення від сплати судового збору.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1921,00 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивач заявляє майнові вимоги про стягнення матеріальних збитків у розмірі 8664,00 грн. та дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати.

Підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони має визначатися судом з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні та допустимі, у розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Як вище зазначено, положеннями пункту 1 частити першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що однією з умов звільнення від сплати судового збору є те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем додано довідку про розмір його пенсії за період з січня 2018 року по грудень 2018 року.

Згідно з інформацією, указаною у довідці, розмір пенсії позивача за період з січня 2018 року по грудень 2018 року склав 18929,16 грн.

Водночас суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів відсутності інших доходів за попередній календарний рік, крім пенсії.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, що не позбавляє позивача звернутися з повторним клопотанням, надавши необхідні докази.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас всупереч наведеному позивачем зазначено в позові в якості відповідача - ОСОБА_3 .

Крім того, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб-громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

З позовної заяви встановлено, що остання не містить відомостей щодо відповідачів, передбачених вимогами вищезазначеної статті.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд, зокрема визнати протиправними дії начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича та зобов`язати останнього надати право (вказівку) реєстраторам зняти з реєстрації ОСОБА_3 у квартирі, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Водночас позивачем не надано до позову письмових доказів звернення до начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 та відмови у вчиненні вказаних дій (за наявності).

Відтак, поданий до суду адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином звірених копій письмових доказів, приєднаних до позовної заяви, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2305,20 грн. за реквізитами: Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві, Код ЄДРПОУ 38019510, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, Рахунок: 34319206084011, КЕКД: 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України) або документів на підтвердження наявності підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Лозовика Дмитра Борисовича, Горнєвої Оксани Іванівни про зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачу надати п`ятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.О. Чеснокова