Рішення № 84036253, 05.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/1880/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25006, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.07.2019 до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач) в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо незаконної відмови позивачеві у призначені пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області призначити позивачеві пенсію за віком.

Ухвалою суду від 31.07.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з досягнення пенсійного віку позивач в червні 2019р. звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

В липні 2019р. позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю страхового стажу визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", замість 26 років наявні лише 22 роки.

Позивач не погоджується з висновками відповідача та вказує, що під час розрахунку стажу не було враховано її роботу в Молдові та декретні відпустки, у зв`язку з чим та за її підрахунками стаж має становити 26 років.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем 12.08.2019р. надано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що позивачем не дотримано процедуру звернення за призначенням пенсії визначену Постановою Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005р., а також вказується, що позивачем не надано документів, які б підтверджували наявність страхового стажу не менше 26 років (а.с.27,28).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити враховуючи наступне.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ визначено, що до трудових пенсій віднесено пенсії за віком.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Як вбачається з матеріалів справи позивач 09.06.2019р. досягла віку 59 років (а.с.5,6).

Згідно абзацу 1, 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 3 ст. 26 вказаного Закону до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Суд зазначає, що передумовою застосування абз. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV є наявність двох складових, це: вік особи та наявність відповідного страхового стажу.

В даному випадку з метою застосування до спірних правовідносин абз. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV безспірним являється лише вік позивача – 59 років.

Натомість спірним залишається страховий стаж, для з`ясування та встановлення якого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV визначено терміни, які вживаються у вказаному Закону, зокрема - страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії, для підтвердження трудового стажу позивачем було надано копію трудової книжки (а.с.8,9), довідки №№ 1(2), 1 (1) від 20.02.2019р. видані виконавчим комітетом Опач примерії села Опач Республіка Молдова щодо періоду роботи в колгоспі з 1976 по 1978 р.р. (а.с.17,18).

Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідачем здійснено розрахунок стажу для визначення права на пенсію за віком з урахуванням документів наданих позивачем, а також відомостей з системи персоніфікованого обліку застрахованої особи за період трудової діяльності позивача з 1999р. по 2001р. та 2008р. (а.с.31,32).

Порівняльний аналіз відомостей зазначених у документах наданих позивачем, відомостями з системи персоніфікованого обліку застрахованої особи та Розрахунком стажу для визначення права на пенсію за віком позивача (а.с.30), вказує на те, що до вказаного Розрахунку були включені всі періоди, трудової діяльності позивача, а також періоди перебування в декретних відпустках, загальна сумарна вартість стажу в календарному виразі складає 22 роки 1 місяць 27 днів.

Таким чином, загальний стаж роботи позивача є меншим ніж визначено абз. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (не менше 26 років), а тому позивач станом на час звернення до відповідача за призначення пенсії за віком, права на її призначення не набув.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Будь-яких інших документів, на підставі яких можливо встановити набуття позивачем необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник