Рішення № 84036183, 05.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. справа № 300/1440/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,

про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 04.07.2019 звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та рішення щодо припинення з 01.05.2019 виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також зобов`язання поновити виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виплатити недоотримані суми пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням та діями Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправно припинено виплату позивачу пенсії по втраті годувальника. При цьому, відповідачем безпідставно застосовано приписи статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності врахування страхового стажу особи, яка перебувала на утриманні, для призначення пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення встановлених судом недоліків (а.с.21-23).

Позивачем, у межах строку, встановленого судом, недоліки позовної заяви усунено (а.с.26), відтак, ухвалою суду від 06.08.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України для окремих категорій справ незначної складності (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.08.2019 за №14418/06 від 15.08.2019 (а.с.32-34). Заперечуючи проти задоволення вимог ОСОБА_1 представник відповідача вказав, що право на пенсію по втраті годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має дружина (чоловік), якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку та мають необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 цього Закону. Так, страховий стаж ОСОБА_1 повинен становити 25 років, однак, згідно із записами в трудовій книжці позивача, загальний трудовий стаж останньої становить 11 років 6 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по втраті годувальника, відтак, припинення виплати такого виду пенсії позивачу є правомірним, а тому, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої позиції, встановив такі обставини.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 12.04.1978 НОМЕР_1 , підтверджено, що ОСОБА_2 та позивач - ОСОБА_3 перебували у шлюбі (зворотна сторона а.с.42).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 15.03.2006, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 віці 55 років (а.с.42).

Копією довідки Білоославської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №1069 підтверджено, що позивач дійсно перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вдруге заміж не виходила (а.с.43).

Позивач 14.02.2018 звернулася до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 (а.с.37 та зворотна сторона).

Відповідно до протоколу №296 від 20.02.2018, позивачу з 14.02.2018 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника в розмірі 873,00 грн. (а.с.35).

З 01.05.2019 позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, внаслідок відсутності необхідного 25-річного страхового стажу роботи. Наведене вбачається зі змісту листа від 11.05.2019 №2183/03 (а.с.45-46), направленого Надвірнянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області у відповідь на звернення ОСОБА_1 . У листі також вказано, що за період з лютого 2018 року по березень 2019 року позивачу виплачувались кошти, права на які вона не мала, а тому, такі кошти підлягають поверненню добровільно або в порядку цивільного судочинства.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" за №628 від 22.08.2018 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України, а саме: реорганізовано шляхом приєднання Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Судом встановлено, що 31.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи – Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Так, не погоджуючись із вищевказаним рішенням про припинення виплати пенсії, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як правонаступника Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 06.08.2019 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії усіх документів пенсійної справи позивача та документальне підтвердження підстав призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 14.02.2019 та припинення виплати пенсії з 01.05.2019 (в тому числі результати проведеного службового розслідування з приводу призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника).

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено матеріали пенсійної справи на 13 арк. (а.с.35-47), однак, документального підтвердження підстав призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника з 14.02.2019 та припинення виплати пенсії з 01.05.2019 і документи стосовно результатів проведеного службового розслідування з приводу призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника до суду не подано.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV) та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі, також – Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із частинами першою, другою статті 36 даного Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Отже, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім`ї, якщо чоловік (дружина), батько, мати є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 36 даного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що при визначенні права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, обов`язковими є наявність виключно таких умов як непрацездатність та вік, передбачений статтею 26 Закону.

При цьому, на переконання суду, посилання відповідача на наявність відповідного страхового стажу утриманця, як на обов`язкову умову для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, є помилковими, оскільки положення статті 26 Закону №1058-IV для призначення такого виду пенсії підлягають застосуванню лише в частині розрахунку пенсійного віку. Окрім цього, передбачена положеннями статті 26 Закону умова стосовно кількості страхового стажу особи стосується виключно для визначення права на призначення пенсії за віком.

Водночас, суд звертає увагу на те, що частиною третьої статті 36 Закону №1058-IV встановлено, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, законодавцем передбачено можливість призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника як тим особам, що уже набули права на призначення іншого виду пенсії, так і тим, які права на виплату пенсії (окрім пенсії у зв`язку із втратою годувальника) не мають. Тому, на переконання суду, визначена відповідачем обов`язковість наявності 25 років страхового стажу не стосується умов призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника та суперечить приписам вищенаведених правових норм.

Як уже зазначалось судом, згідно із довідкою Білоославської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №1069 позивач дійсно перебувала на утриманні чоловіка до дня його смерті (а.с.39).

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року; до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, на момент звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, досягла 59-річного віку та до моменту смерті чоловіка перебувала на його утриманні.

Частиною першою статті 37 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до абзацу 1 та пункту 3 частини першої статті 45 цього Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач не була непрацездатною внаслідок досягнення пенсійного віку або отримання інвалідності.

ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої, другої статті 49 цього Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно припинив виплату позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а тому наявні підстави для поновлення її виплати починаючи з дня припинення, а саме - з 01.05.2019.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі змістом пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Разом з цим, у рішенні по справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, від 19 червня 2012 року, суд зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності особи.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій та рішень щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також доказів стосовно безпідставності призначення позивачу такого виду пенсії з 14.02.2018 суду не надано. Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для припинення виплати пенсії з огляду на недостатній страховий стаж, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії, зобов`язання поновити таку виплату, а також виплатити недоотримані суми пенсії, є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З матеріалів справи судом встановлено, що належним чином оформленого у письмовій формі рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 відповідачем не прийнято. Натомість, згідно тверджень позивача у позовній заяві, посадовими особами відповідача в квітні 2019 року усно повідомлено останню про майбутнє припинення виплати пенсії, що підтверджується також листом Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 11.05.2019 №2183/03. У відзиві на позовну заяву представник відповідача наведеної обставини також не заперечив.

Таким чином, за відсутності належним чином оформленого документу (рішення) про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії у зв`язку із втратою годувальника, позовна вимога в частині скасування рішення Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про припинення виплати ОСОБА_1 з 01.05.2019 пенсії у зв`язку з втратою годувальника є помилковою та не підлягає задоволенню. Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних виимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Сплата судового збору позивачем у розмірі 768,40 грн підтверджується квитанцією №0.0.1414354840.1 від 19.07.2019 (а.с.4).

Оскільки позивачем у справі документально не підтверджено понесення нею будь-яких інших судових витрат, то компенсації підлягає лише сплачена сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 512,22 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРПОУ – 20551088) щодо припинення з 01.05.2019 виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРПОУ – 20551088) поновити виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ), починаючи з 01 травня 2019 року, відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та виплатити недоотримані суми пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄРПОУ – 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 512 (п`ятсот дванадцять) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.