Рішення № 84036138, 09.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2019 року Справа № 280/2653/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальності "ВОСОР"

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальності "ВОСОР" (надалі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд :

-визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA11280/2019/000024/2 від 07.03.2019;

-визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про відмову у прийняті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00273 від 07.03.2019.

В обгрунтування поданого позову, а також відповіді на відзив (вх. №28864 від 15.07.2019) та письмових пояснень (вх. №30222 від 22.07.2019, №32446 від 06.08.2019) позивач зокрема, зазначив, що у митній декларації № UA112080/2019/008351 від 06.03.2019 вартість товару була визначена декларантом відповідно до статті 58 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни Контракту (метод визначення митної вартості № 1). Разом з тим, 07.03.2019 митним органом прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, у зв`язку з тим, що у митного органу була наявна інформація щодо вищої митної вартості товару. В подальшому митним органом визначено митну вартість імпортованого товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Позивач зазначає, що ним подано нову декларацію, яка прийнята митним органом. Внаслідок вищезазначених незаконних дій митного органу, а також внаслідок винесення спірного рішення позивач здійснив надмірну сплату до бюджету митних платежів, контроль за якими покладається на митні органи України. Так, загальна сума надмірної сплати до бюджету складає 74883,42 грн., яка складається з мита на товари у сумі 6686,02 грн. та з податку на додану вартість з товарів ввезених на територію України у сумі 68197,40 грн. Позивач вважає протиправними оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, у зв`язку з тим, що документи, що були подані декларантом до митного оформлення, містили всі необхідні відомості щодо товару та його ціни. Зазначає, що у митного органу не було обґрунтованих підстав, передбачених законодавством, для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що свідчить про протиправність спірних рішень. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №27320 від 02.07.2019), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№29673 від 19.07.2019) та письмових поясненнях (вх. №31510 від 30.07.2019). В обґрунтування заперечень посилався на те, що оскаржувані рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають. Так, відповідач зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи, які не були надані декларантом. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартість імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Також, відповідач вказує, що оформлення спірного товару здійснено та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією від 07.03.2019, наданою з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів та без застосування гарантій передбачених розділом Х МК України, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів. Отже, відповідач стверджує, що позивач не скористався своїм правом здійснити митне оформлення шляхом надання гарантій у разі незгоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, а відтак погодився з рішенням митного органу. З огляду на викладене, представник відповідача вважає підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст.258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" є юридичною особою, яка зареєстрована 20.01.1994, з основним видом діяльності: 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук (а.с.33).

З матеріалів справи судом встановлено, що 27 листопада 2019 року між TOB "ВОСОР" та Компанією СоСо Green (Privet) Ltd (Шри Ланка) було укладено Контракт № 1 (далі - Контракт) про поставку кокосового субстрату за ціною 0,304 дол. США за кг. (а.с. 18-19).

06.03.2019 ТОВ "ВОСОР" до митного оформлення подано митну декларацію №UA112080/2019/008342 на товар: "кокосовий субстрат (волокно) 52000 кг. на 40 піддонах; використовується у власному виробництві, як добавка до почво-грунтів; спресований в блоки розміром 30*30*15 см. вагою по 5 кг; не призначається для роздрібної торгівлі; кокосовий субстрат складається зі 100 % кокосового волокна (а.с. 14).

Разом з митною декларацією позивачем до митного оформлення подано:

-контракт на поставку товару № 1 від 27.11.2018;

-проформа Інвойс № SNT181201/063 від 06.12.2018;

-Інвойс № SNT181201/063 від 21.01.2019;

-платіжне доручення № 9 від 28.12.2018;

-платіжне доручення № 10 від 15.02.2019;

-коносамент № 4850-0177-901.011 від 31.01.2019;

-прайс-лист від 27.11.2018;

-пакувальний лист від 21.01.2019;

-опис товару від 21.01.2019;

-фітосанітарний сертифікат №PSC/LKE 102440 від 22.01.2019;

-сертифікат походження № 097266 від 06.02.2019;

-експортну декларацію № Е 4635 від 22.01.2019;

-страховий поліс № KUCCQ/19/000003 від 28.01.2019;

та інші документи, які були додані до митної декларації UA112080/2019/008342 від 06.03.2019.

Під час проведення контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- витрати на страхування імпортованих товарів відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Інкотермс - СІF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано;

-експортна декларація країни відправлення від 22.01.2019 №Е4635 без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформації яку вона містить.

Також, митниця повідомила, що у органа доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 0,55 USD/кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, 07.03.2019 (а.с. 54) засобами електронного зв`язку митницею направлено електронне повідомлення декларанту та запропоновано відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових про вартість товару або сировини.

Також, враховуючи норми ч. 6 ст. 53 МК України декларанту було запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

06.03.2019 декларантом засобами електронного зв`язку було надіслано до митниці електронне повідомлення від 06.03.2019, де зазначено "Підприємство ТОВ "ВОСОР" бажає надати додаткові документи" (а.с.55).

Згодом, 07.03.2019 декларантом засобами електронного зв`язку було додатково надіслано до митниці електронне повідомлення від 07.03.2019 № 10, де зазначено "Додаткові документи надаватися не будуть протягом десяти календарних днів" (а.с. 56).

07.03.2019 відповідно до вимог ч. 4 ст. 57 МК України проведено процедуру консультацій між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів.

За результатами розгляду наявних документів та з урахуванням того, що декларант відмовився від подання додаткових документів, митний орган дійшов висновку про те, що митна вартість товару, що імпортується, не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України.

Враховуючи вимоги ст.60 МК України використана наявна в митниці інформація щодо вищої митної вартості подібного товару за методом 2б) (з розрахунку 0,55 USD/кг (за МД № 500010/2018/018337 від 24.10.2018).

Враховуючи той факт, що декларантом підприємства надано неповні відомості щодо митної вартості товару відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням наявної інформації, було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 07.03.2019 № UA112080/2019/0000024/2 із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності з вимогами ст. 60 МК України (а.с. 57)

У митному оформленні МД № UA 112080/2019/008342 від 07.03.2019 було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.03.2019 № UA 112080/2019/00273 (а.с. 58).

Товари випущено у вільний обіг за МД № UA 112080/2019/008525 від 07.03.2019 з повною сплатою митних платежів (без застосування фінансової гарантії відповідно до розділу X МК України) (а.с. 61).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі "Оцінка товарів для митних цілей", згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

Проте, наявність розбіжностей є суб`єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

Законодавчими нормами не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митним органом із декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи під час проведення контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- витрати на страхування імпортованих товарів відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Імпорт товару здійснюється відповідно до умов Інкотермс - СІF, якими визначено, що продавець здійснює морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. При цьому, документів, що містять відомості про вартість страхування, до митного оформлення не надано;

-експортна декларація країни відправлення від 22.01.2019 №Е4635 без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформації яку вона містить.

Однак, як свідчать матеріали справи позивачем під час митного оформлення було надано страховий поліс № KUCCQ/19/000003 від 28.01.2019, що не заперечується позивачем. Відповідач зазначає, що до митного оформлення не було надано відомостей про вартість страхування, однак це спростовується страховим полісом (а.с. 31-32).

Що стосується наданої позивачем експортної декларації країни відправлення від 22.01.2019 № Е4635 без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 МКУ документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Копія митної декларації країни відправлення від 22.01.2019 №Е4635 складена на англійській мові, яка є офіційною мовою міжнародного спілкування.

Також, слід зазначити, що митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує заявлену митну вартість товару (ч. 2 ст. 53 МКУ).

В даному випадку суд дійшов висновку, що митний орган не мав право для витребування від декларанта додаткових документів, оскільки декларантом до митної декларації було надано всі документи та зазначені відмомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (ч.2 ст.53 МК України).

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на іншу обставину.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.

Відповідно до ч.7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною 2 ст.310 розділу X МК України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов`язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Згідно із ч.7 ст. 307 МК України вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов`язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.

З аналізу наведених норм слідує, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату "донарахованої" різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.

Частинами 8-9 ст.55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.263 МК України митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу. У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Отже, у випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.

Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684 (далі - Порядок №651).

Відповідно до глави 2 розділу II "Заповнення граф митних декларацій" Порядку №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Так, враховуючи зазначене, у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Нараховані у графі 47, а також у графі В "Подробиці розрахунків" митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) зазначаються з кодами розрахунку "01" (безготівкова форма сплати), "02" (готівкова форма сплати), "15", "72", "91" або "92".

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку "55".

Судом встановлено, що 07.03.2019 позивачем подано нову митну декларацію № UA112080/2019/008525, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено "6" - тобто митна вартість товару декларантом визначена за резервним методом. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості.

Позивач не скористався правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ "ВОСОР" фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації від 07.03.2019 № UA112080/2019/008525, без застосування гарантій передбачених розділом X МК України, зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем, що підтверджується матеріалами справи (в гр. 47 зазначеної МД в повному обсязі сплачено всі платежі за способом платежу 01), а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.

Суд зазначає, що після подання позивачем декларації від 07.03.2019 №UA112080/2019/008525 та її прийняття митним органом, процедура митного оформлення імпортованого товару фактично завершилась, а спірні рішення про коригування митної вартості товару та карта відмови вичерпали свою юридичну силу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові суду від 30.10.2018 у справі №816/2396/17.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" та відсутність підстав для їх задоволення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОСОР" (69012, м.Запоріжжя, вул. Трансформаторників, буд.49, код ЄДРПОУ 20487748) до Запорізької митниці ДФС (69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, буд.12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова