Рішення № 84036111, 03.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2019 року Справа № 280/3367/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 42/10, м. Токмак, Токмацький район, Запорізька область, 71701, код ЄДРПОУ 37830810)

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком (заборгованість з пенсії за віком) за травень 2018 року, червень 2018 року та липень 2018 року; в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання; встановити відповідачу строк для виконання рішення суду у 10 днів з дати набрання рішенням суду законної сили; зобов`язати відповідача подати суду звіт про виконання рішення адміністративного суду у місячний строк після набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що має статус внутрішньо переміщеної особи, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Токмацькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вказує, що в травні 2018 року відповідач без будь-якого попередження припинив виплату пенсії та не виплачував її протягом травня, червня та липня 2018 року включно. Надалі, зазначає позивач, відповідач поновив виплату але заборгованість за травень, червень та липень 2018 року сплачена не була. Жодного роз`яснення про підстави припинення виплати та строк виплати заборгованості, у тому числі письмового, позивачу отримати не вдалось. Адвокатський запит представника позивача відповідач так само залишив без відповіді по суті порушених питань.

Ухвалою судді від 17.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судовому засіданні 14.08.2019.

29.07.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 31164), в якому посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанову КМУ №365 від 08.06.2016 та зауважує, що на підставі рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам поновлено виплату пенсії позивачу з 01.05.2018 року. Відповідно до пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вказує, що так як на теперішній час окремий порядок не визначений, нарахована пенсія за травень, червень та липень 2018 року буде виплачена після його визначення Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Токмацькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», про що свідчить довідка № 2324000571 від 26.05.2015 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням пенсіонера України серії НОМЕР_2 № НОМЕР_3 .

Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 , проте фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо надання налужним чином завіреної копії розпорядження про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 в травні, червні та липня 2018 року та повідомлення про розмір нарахованої але не виплаченої пенсії за відповідний період та розгляду питання про виплату ОСОБА_1 нарахованої але невиплаченої у травні, червні та липня 2018 року пенсії за віком, на який листом від 06.06.2019 за вих.№ 3095/03 відповідачем надано відповідь, в якій посилаючись на приписи Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» «про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Конституційного суду України від 02.01.2012 №2-рп зазначено, що в управління відсутні законні підстави для надання інформації на адвокатський запит щодо розміру нарахованої пенсії та матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 Також додатково повідомлено, що виплата пенсії ОСОБА_2 здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

На виконання ухвали суду від 17.07.2019 відповідачем надано копію витребуваної належним чином засвідченої копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, яка міститься в пенсійній справі позивача, виплату пенсії було припинено з травня по липень 2018 року включно.

Згідно з витягу протоколу засідання Комісії з питань щодо призначення/відновлення виплати внутрішньо переміщеним особам №7 від 25.06.2018 прийнято рішення про продовження виплати пенсії ОСОБА_1 з місяця припинення виплати.

З 01.05.2018 виплату пенсії поновлено проте, відповідно до протоколу від 05.07.2018, в якому міститься інформація про суми призначення та виплати пенсії, позивачу було нараховано з травня по липень 2018 року включно, але не виплачено. Заборгованість складає 29404,41 грн.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з травня по липень 2018 року включно неправомірними звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення та невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обовязком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.

Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Щодо встановлення відповідачу строку для виконання рішення суду з дати набрання рішенням законної сили та зобов`язання відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обовязковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

З огляду на вище наведені норми законодавства, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку, що підстави встановлювати відповідачу строк для виконання рішення суду та зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Враховуючи вище зазначене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення в справі.

Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи ту обставину, що сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, а рішенням у цій адміністративній справі суд задовольняє позовні вимоги, суму судового збору у розмірі 768,40 грн слід стягнути з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 133, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 42/10, м. Токмак, Токмацький район, Запорізька область, 71701, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення та невиплати пенсії ОСОБА_1 з травня по липень 2018 року включно.

Зобов`язати Токмацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості пенсії з травня по липень 2018 року включно.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Центральна, буд. 42/10, м. Токмак, Токмацький район, Запорізька область, 71701, код ЄДРПОУ 37830810).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.09.2019.

Суддя А.В. Сіпака