Рішення № 84036081, 05.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4193/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання - Салюк О.Ю.

представника позивача - Середи В.Ю.

представника відповідача - Хвостікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІНКС" (адреса: 65020, м. Одеса, провул. Манежний 4, код ЄДРПОУ 42871314) до Головного управління ДФС України в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІНКС" до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

17.07.2019 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

19.07.2019 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху, надавши до суду уточнену позовну заяву з додатками.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач зазначає, що контролюючим органом здійснено камеральну перевірку ТОВ «ПОЛІНКС» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за травень 2019 р. За результатами вказаної перевірки складено акт №396/05-12-02/42871314 від 08.07.2019 р., згідно якого ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) встановлено, що в порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.200.1 ст.200, абзацу б п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ та пп.4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2016 р. №21. Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання та складські приміщення у ТОВ «ПОЛІНКС» відсутні, також відсутні послуги з перевезення відповідної продукції. Документальне підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, послуг із транспортування підприємством ТОВ «ПОЛІНКС» не надавались. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області 11.07.2019 р. складено податкове повідомлення-рішення №0000561202.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінкс» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 року № 0000561202, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

06.08.2019 р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що в період з 29.07.2019 р. по 31.07.2019 р. ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за червень 2019 р. За результатами перевірки складено акт №450/15-32-02/42871314 від 01.08.2019 р., згідно якого проведеною камеральною перевіркою підприємства ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) встановлено, що в порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.200.1 ст.200, абзацу б п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ та пп.4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2016 р. №21, підприємство ТОВ «ПОЛІНКС» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі 30 694 715 грн.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання та складські приміщення у ТОВ «ПОЛІНКС» відсутні, також відсутні послуги з перевезення відповідної продукції.

05.08.2019 р. на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000641202.

Позивач не погоджуючись з висновками актів перевірок та прийнятим податковим повідомленням-рішенням та вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належними та допустимими доказами, а тому звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

14.08.2019 р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх. №29147/19 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що на момент проведення камеральної перевірки по підприємству ТОВ "ПОЛІНКС" (код ЄДРПОУ 42871314) не встановлено використання продукції, а саме: сигарети в асортименті, запальничок, батарейок, тощо в оподаткованих операціях. Крім цього, відповідна продукція, не приймали участі у проведенні експортних операцій (фактичний перетин кордону України відсутній) та внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно Із додатком №3) до податкової декларації з ПДВ за травень 2019 року на загальну суму ПДВ у розмірі 33 677 629 грн. Таким чином, за результатами проведення камеральної перевірки підприємства ТОВ "ПОЛІНКС" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за травень 2019 року в порушення пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 200.1. CT..200, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями) та пп. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N 21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 р. за N159/28289) (із змінами та доповненнями) підприємство ТОВ "ПОЛІНКС" не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за травень 2019 року) у розмірі 33 677 629 грн.

В судовому засіданні призначеному на 27 серпня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, відповідь на відзив, та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Полінкс» зареєстроване 07.03.2019 року, взято на облік в контролюючих органах 07.03.2019 р. №155319081948 та станом на день перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Полінкс» основний вид діяльності за КВЕД: Код КВЕД 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

05.07.2019 року ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за травень 2019 р.

За результатами перевірки складено акт №396/05-12-02/42871314 від 08.07.2019 р., згідно якого проведеною камеральною перевіркою підприємства ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) встановлено, що в порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.200.1 ст.200, абзацу б п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ та пп.4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2016 р. №21, підприємство ТОВ «ПОЛІНКС» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі 33 677 629 грн.

Протягом квітня - травня місяця 2019 р, на підставі договору поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІНКС» (Покупець), відбулось відвантаження придбаного товару на загальну суму 245 389 852,39 грн, з яких проведено оплату за придбаний товар на загальну суму 202 065 774,71 грн.

Згідно з договором поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІНКС» (Покупець) продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору, на підставі видаткових накладних, Позивачем отримано товар за який проведена оплата на загальну суму 202 065 774,71 грн.

Камеральною перевіркою встановлено наявність відхилення суми ПДВ з ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» на загальну суму 27 782 461, 05 грн.

На виконання положень вказаного договору ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» відвантажено на адресу ТОВ «ПОЛІНКС» товар на суму 194 098 576,97 грн. (ПДВ 32 349 762 грн) у травні 2019р. У подальшому, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» в травні 2019 склало та направило податкові накладні в електронній формі на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних. У зв`язку з тим, що на думку контролюючого органу, дані господарські операції мали ознаки ризиковості, реєстрації податкових накладних на суму 27 403 810,60 (ПДВ 4 567 301,67), направлених у травні 2019 року була зупинена, та розблокування їх відбулось лише у червні 2019 року. Протягом травня 2019 було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 166 694 767 грн, у тому числі ПДВ на суму 27 782 461,10 грн.

На підставі викладеного 11.07.2019 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000561202.

Також, в період з 29.07.2019 р. по 31.07.2019 р. ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за червень 2019 р.

За результатами перевірки складено акт №450/15-32-02/42871314 від 01.08.2019 р., згідно якого проведеною камеральною перевіркою підприємства ТОВ «ПОЛІНКС» (код ЄДРПОУ 42871314) встановлено, що в порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.200.1 ст.200, абзацу б п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ та пп.4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2016 р. №21, підприємство ТОВ «ПОЛІНКС» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку у розмірі 30 694 715 грн. Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання та складські приміщення у ТОВ «ПОЛІНКС» відсутні, також відсутні послуги з перевезення відповідної продукції.

05.08.2019 р. на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000641202.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що згідно з аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання та складські приміщення у ТОВ «ПОЛІНКС» відсутні, також відсутні послуги з перевезення відповідної продукції. Документальне підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, послуг із транспортування підприємством ТОВ «ПОЛІНКС» не надавались.

Такі висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що спростовуються належними та допустимими доказами.

Окрім того, відповідно до п.1.1. ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Так, підтвердженням наявності у ТОВ «ПОЛІНКС» складських приміщень свідчить довідка 20-ОПП, яка направлялась 02.04.2019 р. підприємством до контролюючого органу в порядку та у спосіб визначений законом, оскільки ТОВ «ПОЛІНКС» має у користуванні складські приміщення, що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Просьолочна 10А: загальною площею 425,5 кв.м. (на підставі договору оренди №01/04-19 від 01.04.2019 р.), та загальною площею 130 кв. м. (на підставі договору оренди №25/03-19 від 25.03.2019 р.).

Крім того, орендовані приміщення, внесенні до місць зберігання (довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серія АП №147869, довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серія АП №147855, у зв`язку з тим, що основна діяльність підприємства це оптова торгівля тютюновими виробами, яка підпадає під ліцензійну діяльність (ліцензія на право оптової торгівлі тютюновими виробами серія АЖ №077888).

Враховуючи викладене, вся необхідна інформація, що наявності складських приміщень, орендованих ТОВ «ПОЛІНКС», наявна базах даних контролюючого органу, а тому припущення про їх відсутність не відповідають дійсності і свідчать про необґрунтовану перевірку таких даних.

Також є необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо відсутності інформації із транспортування, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат і податкового кредиту платника податків. При цьому документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна і подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно із отриманою інформацією від ОУ ГУ ДФС в Одеській області зазначено, що підтвердити залишки ТМЦ на складі підприємства ТОВ «ПОЛІНКС» не надається можливим.

Однак, з огляду на те, що підтвердженням наявності оприбуткованого товару на складі є відповідні податкові накладні, виписані контрагентом на підставі видаткових накладних.

Так, протягом квітня - травня місяця 2019 р, на підставі договору поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІНКС» (Покупець), відбулось відвантаження придбаного товару на загальну суму 245 389 852,39 грн, з яких проведено оплату за придбаний товар на загальну суму 202 065 774,71 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» характеризується реальністю зміни майнового стану.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків.

Згідно з договором поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «ПОЛІНКС» (Покупець) продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.

На підтвердження виконання умов зазначеного вище договору, на підставі видаткових накладних, Позивачем отримано товар за який проведена оплата на загальну суму 202 065 774,71 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за квітень-травень 2019 року, належним чином завірені копії яких додаються.

Постачальником ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» складені та видані позивачу податкові накладні суми по яких віднесені до складу від`ємного значення у декларації з ПДВ за травень 2019 року.

Щодо припущень контролюючого органу стосовно відсутності інформації з послуг перевезення за аналізом податкової інформації, необхідно зазначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватися лише фактом порушення вимог законодавства при веденні підприємствами-постачальниками товарів (послуг) фінансово-господарської діяльності чи фактом порушення вимог податкового законодавства, зафіксованим податковим органом в акті перевірки. Відсутність у підприємства основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з постачання товару, робіт/послуг.

Стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Однак, з метою підтвердження залишків ТМЦ на складі підприємства ТОВ «ПОЛІНКС», які у подальшому стали підставою для заявлення підприємством до відшкодування суми ПДВ, сплаченої при їх придбанні, повідомляємо, що директором ТОВ «ПОЛІНКС» згідно Наказу №Інв-1/19 від 31.05.2019 р. було призначено проведення інвентаризації активів та зобов`язань підприємства станом на 01 червня 2019, а саме - інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються у орендованому складському приміщенні за адресою: м . Одеса, вул . Просьолочна 10 А (далі інвентаризація ТМЦ).

Так, згідно з Наказом № Інв-1/19/к від 31.05.2019 р. на підприємстві створено робочу інвентаризаційну комісію у складі директора ТОВ «ПОЛІНКС» ОСОБА_1 та менеджерів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У період з 03.06.2019 по 18.06.2019 включно проведено інвентаризацію активів та зобов`язань ТОВ «ПОЛІНКС», про що складено відповідний акт, який підписано повним складом комісії з інвентаризації активів та зобов`язань.

Відповідно до п. 5 Положення про інвентаризацію активів і зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р за №1365/26142 із змінами та доповненнями, «інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.»

Камеральною перевіркою встановлено наявність відхилення суми ПДВ з ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» на загальну суму 27 782 461, 05 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до баз даних «Архів електронної звітності» встановлено, що підприємством ТОВ «ПОЛІНКС» придбано ТМЦ у ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» та ТОВ «БОСФОР ГРУПП ТРЕЙД ЛІМІТЕД», яке не реалізувало, але підтвердити залишки ТМЦ на складі підприємства ТОВ «ПОЛІНКС» не надається можливим.

Згідно договору поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «Полінкс» (Покупець) продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

На виконання положень вказаного договору ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» було відвантажено на адресу ТОВ «ПОЛІНКС» товар на суму 194 098 576,97 грн (ПДВ 32 349 762) у травні 2019р. У подальшому, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» в травні 2019 складено та направлено податкові накладні в електронній формі на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

На думку контролюючого органу, дані господарські операції мали ознаки ризиковості, реєстрації податкових накладних на суму 27 403 810,60 грн (ПДВ 4 567 301,67 грн) , направлених у травні 2019 року була зупинена, та розблокування їх відбулось лише у червні 2019 року. Тому, твердження відповідача про включення до розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ сум ПДВ по яким відсутнє від`ємне значення з ПДВ у відповідному звітному періоді на загальну суму 4 567 301,67 грн. є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що станом на 29.07.2019 згідно із базою співставлення «Податковий блок» рахується розбіжності (завищення податкового кредиту) ТОВ «ПОЛІНКС» у сумі 27 849 714,81 по взаємовідносинам з ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» відповідне свідчить про відсутність сплати ПДВ до Державного бюджету України по ланцюгу постачання ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН».

Однак, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку на додану вартість - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (суми, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду). Таким чином, покупець до дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН не має права на податковий кредит.

Так, протягом червня 2019 ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» відвантажило на адресу ТОВ «ПОЛІНКС» товар на загальну суму 167 098 289,08 грн (ПДВ 27 849 714,81 грн). Відповідно до бази даних ЄРПН, продавець - ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН», протягом червня 2019 сформував та зареєстрував податкові накладні на суму 167 098 289,08 грн (ПДВ 27 849 714,81 грн), що підтверджується доказами, які додані до позовної заяви.

Відповідно до ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно договору поставки №0204/2019 від 02.04.2019 р. укладеного між ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» (Продавець) та ТОВ «Полінкс» (Покупець) продавець зобов`язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

На виконання положень вказаного договору ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» було відвантажено на адресу ТОВ «ПОЛІНКС» товар на суму 194 098 576,97 грн (ПДВ 32 349 762) у травні 2019р., що підтверджується видатковими накладними, які додаються до даної заяви.

У подальшому, на виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України, ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» в травні 2019 склало та направило податкові накладні в електронній формі на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

У зв`язку з тим, що на думку контролюючого органу, дані господарські операції мали ознаки ризиковості, реєстрації податкових накладних на суму 27 403 810,60 (ПДВ 4 567 301,67) , направлених у травні 2019 року була зупинена, та розблокування їх відбулось лише у червні 2019 року. Протягом травня 2019 було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 166 694 767 грн, у тому числі ПДВ на суму 27 782 461,10 грн, що підтверджується податковими накладними на квитанціями до них.

Отже, твердження відповідача про відхилення суми ПДВ з ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» на загальну суму 27 782 461,05 грн. є необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

Щодо позовної вимоги щодо визнання протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Одеській області по складанню акту № 396/05-12-02/42871314 від 08.07.2019 р. про результати камеральної перевірки суд зазначає наступне.

Пунктом 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до пункту 41.3 статті 41 ПК України розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 20.4. статті 20 ПК України визначено, що керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до п.п. 75.1. ст.75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Податковим кодексом України надані чіткі поняття кожної перевірки та підстави її призначення.

Так, наприклад, зазначене питання висвітлює постанова Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі К/9901/4034/17 804/5957/16 за позовом ТОВ «Стройконтакт» до Лівобережної об`єднаної податкової інспекції м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій податкового органа з проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість; визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

У своїй постанові Верховний Суд зазначає, що, відповідно до п.п. 75.1.1. ст.75 ПКУ, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органа виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органа виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

В той же час п.п. 75.1.2.ст.75 ПКУ говорить, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль дотримання якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), а такох перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль дотримання якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями проводити камеральну перевірку, при проведенні якої підлягають перевірці данні, задекларовані платником податків у поданій ним до податкового органа податковій звітності.

Аналогічні положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платника податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Крім того, відповідно до пп. 75.1.1 ПКУ, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об`єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 23 червня 2018 року по справі №803/552/17, від 21 червня 2018 року по справі №813/448/17, від 27 лютого 2018 року по справі №808/918/17, від 13 лютого 2018 року по справі №805/4016/16-а.

Крім цього, 05 лютого 2019 року в рамках справи №817/907/16, адміністративне провадження №К/9901/35531/18 (ЄДРСРУ №79616346) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі електронної перевірки даних діяльності платника податку, не може бути підставою для самостійного визначення суми грошового зобов`язання контролюючим органом, про що безпосередньо зазначено в пп. 54.3.2 ПКУ, що й доводить порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та спростовує правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд також зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв`язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: договорами, видатковими накладними, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, податковими накладними тощо, що відповідачем не оспорюється.

Вказана товари була у подальшому оприбутковані на складі позивача та використані у власній господарській діяльності, про що також свідчать відповідні первинні документи, що долучені також до матеріалів справи.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платника ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН» податковим органом суду не надано, у зв`язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Щодо посилань в Акті перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначаються висновки, доводи та інформація про неможливість здійснення господарських операцій в адресу контрагента-постачальника товарів, послуг: ТОВ «ОМЕГА ТРЕЙД ДИСТРИБЬЮШН», але відповідачем не був наданий до матеріалів справи жодний документ, яким були б підтверджені його висновки, доводи та інформація.

Стосовно доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

При цьому, відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства» при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" та від 22 січня 2009 року "Булвес" АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд щодо посилань позивача стосовно неправомірності дій відповідача під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, вбачає за доцільне звернути увагу на те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0000561202 від 11.07.2019 р. та №0000641202 від 05.08.2019 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку. Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 року № 26, встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «Полінкс» на загальну суму у розмірі 64372344,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 131 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Одеській області.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІНКС" (адреса: 65020, м. Одеса, провул. Манежний 4, код ЄДРПОУ 42871314) до Головного управління ДФС України в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000561202 від 11.07.2019 р. виданого ГУ ДФС в Одеській області.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ПОЛІНКС» у розмірі 33 677 629 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000641202 від 05.08.2019 р. виданого ГУ ДФС в Одеській області.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Одеській області внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування ТОВ «ПОЛІНКС» у розмірі 30 694 715 грн.

Стягнути з Головне управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полінкс" суму судового збору за подання адміністративного позову за:

платіжним дорученням від 18.07.2019 року у сумі 1 921, 0 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.);

платіжним дорученням № 11 від 12.07.2019 року у сумі 19 210, 0 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІНКС" (адреса: 65020, м. Одеса, провул. Манежний 4, код ЄДРПОУ 42871314)

Головне управління ДФС України в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua)

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 05.09.2019 р.

Головуючий суддя Л.М. Токмілова

.