Рішення № 84036057, 05.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4670/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2019 року № 2079, зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднання управління Пенсійного фонду в місті Одесі № 2079 від 24 квітня 2019 року; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років стаж роботи на посаді стажиста 8 місяців 16 днів та визнати достатнім для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи 20 років 5 місяців 7 днів, з яких: 19 років 6 місяців 21 день - стаж роботи на посадах прокурорів, 8 місяців 16 днів стаж роботи на посаді стажиста; зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90 % від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, починаючи з 17 травня 2019 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 2305 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 17 травня 2019 року звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру». Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду в місті Одесі № 2079 від 24 квітня 2019 року було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що на день звернення відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, а отже права на призначення пенсії за вислугу років немає. В обґрунтування рішення відповідач посилається на статтю 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Позивач вважає, що їй безпідставно не врахували до вислуги років стаж роботи на посаді стажиста 8 місяців 16 днів, на час звернення 17 травня 2019 року до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі з заявою про призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи, потрібний для призначення пенсії за вислугу років, складав 20 років 5 місяців 7 днів, з яких: 19 років 6 місяців 21 день - стаж роботи на посадах прокурорів, 8 місяців 16 днів стаж роботи на посаді стажиста, що підтверджується трудовою книжкою. Таким чином, згідно із вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ), стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, обґрунтовано становить понад 20 років. Приймаючи спірне рішення про відмову у призначені пенсії за вислугою років, суб`єкт владних повноважень помилився при обчисленні спеціального стажу роботи, зокрема помилково визначивши його в 19 років 5 місяців 19 днів, з яких стаж роботи на посадах прокурорів - 15 років 5 місяців 19 днів, стаж роботи на посаді стажиста 8 місяців 16 днів, що суперечить інформації, яка міститься в трудовій книжці.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2019 року № 2079, зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697 прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, а з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Згідно ч.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено, що працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої ч.1 цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а після досягнення жінками віку, що на п`ять років менше ніж пенсійний вік, установлений ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 % місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену ч.1 цієї статі. Стаж роботи позивача за вислугою років складає 19 років 5 місяців 19 днів, з яких 15 років 5 місяців 19 днів на прокурорських посадах (стаж роботи на посаді стажиста - 8 місяців 16 днів), що є меншим ніж встановлено чинним законодавством України. Щодо посилань позивача на той факт, що Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ суттєво звужено її право на пенсію за вислугу років, необхідно враховувати, що у період дії ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХII у редакції від 26.07.2011 p., що діяла до 30.09.2011 p., пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років. Разом з тим, станом на 30.09.2011 р. у позивача був відсутній стаж за вислугою років понад 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 10 років, а відтак, у період дії ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ у редакції від 26.07.2011 p. у позивач не набуло права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, у зв`язку з чим її доводи безпідставні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 17 травня 2019 року звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».

До поданої заяви ОСОБА_1 додала копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про фактичне проживання без номеру від 22.05.2019 року, копії трудової книжки НОМЕР_1 , копії диплому НОМЕР_4, копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , довідки про заробітну плату від 17.05.2019 року № 599, додатка до довідки на пенсію про складові заробітної плати № 599/1.

24 травня 2019 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих документів прийняло рішення № 2079, яким відмовило у призначенні пенсії за вислугу років.

В обґрунтування прийнятого рішення Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі посилається на ст.86 Закону України «Про прокуратуру» та зазначає, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення за призначенням пенсії вислуги років 23 роки 5 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Згідно наданих документів загальний стаж роботи складає 24 роки 10 місяців, загальний стаж роботи за вислугу років - 19 років 5 місяців 19 днів (стаж роботи на посадах прокурорів - 15 років 5 місяців 19 днів, стаж роботи на посаді стажиста - 8 місяців 16 днів).

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 № 2663-III) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

У зв`язку із набранням 01.10.2011 року чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI, зокрема частина перша статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII зазнала змін. Так, частину першу замінено двома частинами такого змісту: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: - по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років; - з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років; - з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років; - з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років; - з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців; - з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років». Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

З огляду на матеріали справи суд встановив, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (17.05.2019 року) її загальний стаж роботи складав 24 роки 10 місяців, спеціальний стаж роботи, потрібний для призначення пенсії за вислугу років, складав - 19 років 5 місяців 19 днів на посадах прокурорів, а також стаж роботи на посаді стажиста - 8 місяців 16 днів, що в загальному складає 20 років 2 місяці 5 днів відповідно до записів в трудовій книжці.

Згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача у відзиві та в оскаржуваному рішенні, що стаж роботи позивача за вислугу років складає 19 років 5 місяців 19 днів, з яких стаж роботи на посадах прокурорів складає 15 років 5 місяців 19 днів, є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи на посаді стажиста прокуратури - 8 місяців 16 днів.

Також, відповідач безпідставно в оскаржуваному рішенні посилається на те, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення за призначенням пенсії вислуги років 23 роки 5 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців, оскільки позивач з відповідною заявою про призначення пенсії звернувся 17.05.2019 року, а ч.1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII передбачено, що у період звернення з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення за призначенням пенсії вислуги років - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

За таких обставин, рішення Центрального об`єднання управління Пенсійного фонду в місті Одесі № 2079 від 24.05.2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 з вказаних підстав є протиправним та належить до скасування.

Суд погоджується з відповідачем, що у період дії ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII в редакції, що діяла до 30.09.2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, однак станом на 30.09.2011 року у позивача був відсутній стаж за вислугою років понад 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 10 років, а тому у період дії ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ в редакції від 26.07.2011 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, у зв`язку з чим її доводи в цій частині не ґрунтуються на законі.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський Суд з прав людини, в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному Рішенні Європейський Суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Суд зазначає, що в даному випадку відбулася зміна законодавства, що у свою чергу змінює соціально-економічні права певного кола осіб.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 17.05.2019 року питання призначення пенсії за вислугу років врегульовано ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ч.5 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року; 56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.

Згідно з ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої). Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вислуга років позивача на момент звернення за призначенням пенсії до відповідача (17.05.2019 року) повинна складати 24 роки, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 14 років, однак вислуга років ОСОБА_1 на час звернення до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі є недостатньою для призначення пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Згідно з ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку

Згідно з п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою

Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п.4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до п.4.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 17.05.2019 року та додані документи з урахуванням вказаних вище висновків суду.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією від 19.07.2019 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позову у розмірі 2305,20 грн.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.01.2019 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог у розмірі 1536,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (вул. Ільфа і Петрова, 4А, м. Одеса, 65121, ідентифікаційний код 41248812) про визнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2019 року № 2079, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об`єднання управління Пенсійного фонду в місті Одесі № 2079 від 24.05.2019 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1.

3. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи на посаді стажиста прокуратури - 8 місяців 16 днів.

4. Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Одесі повторно розглянути заву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 17.05.2019 року та додані документи.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору відповідно до задоволених вимог у розмірі 1536,80 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко