Рішення № 84036035, 04.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3630/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Поварчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи -піприємець ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-піприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1024476/2475310471 від 14.12.2018р., зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №86 від 13.11.2018р.

Ухвалою суду від 01.07.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям оскарженого ним рішенням Головного управління ДФС в Одеській області №1024476/2475310471 від 14.12.2018р. про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкової накладної № 86 від 13.11.2018р. Позивач вказав, що ним на вимогу контролюючого (фіскального) органу після зупинення реєстрації вказаної накладної було надано документи на підтвердження реальності здійснення господарської операції за податкової накладною. При цьому, як зазначив позивач, у рішенні комісії не було вказано, які саме документи не було надано платником податків, а лише посилання на загальне ненадання первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. У зв`язку з викладеним, посилаючись на наявність у позивача передбачених чиним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом та те, що такі документи були надані контролюючому органу, ФОП ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 11.07.2019р., зазначивши, що рішенням про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1024476/2475310471 від 14.12.2018р., відмовлено у реєстрації податкової накладної №86 від 13.11.2018р. Представник відповідачів зазначала, що на підтвердження проведення доставки товару, позивач не надав ТТН, довіреність осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій. Також представник відповідачів зазначала, що договорами оренди майна №3, №4 від 01.11.2014р. передбачена наявність акту приймання-передачі майна в оренду, які відсутні. Представник відповідачів, посилаючись на ненадання позивачем разом із повідомленням всіх необхідних документів, вважає оскаржене рішення обгрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 30.11.2018р. було направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану ним податкову накладну №86 від 13.11.2018р., реєстрацію якої за результатами обробки вказаної податкової накладної ДФС України було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп 6.1 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.15-16).

На пропозицію ДФС України ФОП ОСОБА_1 було направлено повідомлення №43 від 30.11.2018р. про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, у якому зазначено про те, що товар відвантажено, сплачено. (а.с.19).

Рішенням комісії Головного управління ДФС в Одеській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1024476/2475310471 від 14.12.2018р. відмовлено у реєстрації податкової накладної №86 від 13.11.2018р., у зв`язку із ненаданням платником податків: - договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні(документи, які не надано підкреслити) (а.с.17-18).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. N 117

Відповідно до п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно із п.16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019р. між ФОП ОСОБА_1 та ПП«АРМАВІР -ПЛЮС» укладено договір поставки №15, відповідно до п.п.1 п. 1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього договору.

Пунктами 2.3, 2.9 вказаного договору №15 встановлено, що до кожної партії товару, що поставляється, постачальник представляє наступні документи: накладні, податкові накладні, сертифікат якості, при необхідності - ветеринарні висновки і інші документи, відповідіні характеру товару. Товар, завантажений покупцем за данною угодою, підлягає оплаті покупцем та на умовах передплати 100% вартості, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок покупця продавця (а.с. 20-21).

На підтвердження реальності укладення договору та надання відповідних послуг позивачем надано такі підтверджуючі документи, як: видаткова накладна №2315 від 13.11.2018р. (а.с.22); виписка по рахунку від 13.11.2018р. (а.с.24); видаткова накладана №721 від 13.09.2018р. (а.с.27); рахунок на оплату №685 від 13.09.2018р. (а.с.35); видаткова накладана №728 від 14.09.2018р. (зворотній лист а.с. 71); рахунок на оплату №692 від 14.09.2018р. (а.с.72); ТТН Р728 від 14.09.2018р. (зворотній лист а.с. 72); виписка по рахунку на оплату від 20.09.2018р. (а.с.73); договір оренди майна №4 від 01.11.2014р., укладеного між позивачем та ПП «Департамент юридичної підтримки»(а.с.40-42); договір поставки №15 від 01.02.2017р., укладений між позивачем та ПП «АРМАВІР -ПЛЮС» (а.с.20-21); договір поставки №38 від 01.06.2018р., укладений між позивачем та ПП «С.О.Л.О.» (а.с.25-26); видаткова накладана №752 від 20.09.2018р. (а.с.75); рахунок на оплату №718 від 20.09.2018р. (зворотній лист а.а.75); виписка по рахунку 25.09.2018р. (а.с.76); договір оренди майна №3 від 01.11.2014р., укладений між позивачем та ТОВ «УКРАГРО-БУД» (а.с.77).

Водночас, позивачем до суду надано такі документи, як: рахунок на оплату від 13.11.2018р. (а.с.23), видаткові накладані, рахунки на оплату складені на виконання договору поставки від 01.06.2018р. №38(а.с.27-30, 31-35), посвідчення якості та безпеки №З/17-1 від 29.09.2018р.(а.с.31), договір оренди майна №6 від 01.02.2018р., укладений між позивачем та ПП «ДЕПАРТАМЕНТ ЮРИДИЧНЇ ПІДТРИМКИ» та акт приймання-передачі нежитлових приміщень складу №8 від 01.02.2018р.(40-43), договір оренди майна №5 від 01.02.2018р., укладений між позивачем та ТОВ «УКРАГРО-БУД» та акт приймання-передачі нежитлових примііщень складу №9 та навісу від 01.02.2018р.(44-47).

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІУ, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_1 виконав відповідні зобов`язання щодо постачання товару, що підтверджується відповідними первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що відповідач, посилаючись у оскарженому рішенні від 14.12.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної на ненадання платником податків копій документів, а саме, первинних документів щодо постачання /придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, не зазначив (не підкреслив), які саме первинні документи не були надані позивачем.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Також, податковим органом жодним чином не відображено, чому саме надані позивачем пояснення та первинні документи не враховані при винесенні рішення.

Оскаржуване рішення Головного управління ДФС в Одеській області не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене та надані на пропозицію комісії позивачем відповідні пояснення та первинні документи,суд приходить до висновку про необгрунтованість прийняття рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1024476/2475310471 від 14.12.2018р.

Поряд з цим, оскільки суд прийшов висновку про безпідставність відмови ФОП ОСОБА_1 у реєстрації наданої ним податкової накладної, позовні вимоги про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №86 від 13.11.2018р.є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник ФОП ОСОБА_1, адвокат Подорожній А.С. звернувся до суду із клопотанням про стягнення судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн., про що свідчить розрахунок судових витрат від 11.07.2019р.(а.с.64).

В обґрунтування зазначеного клопотання про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката представник позивача зазначив, що між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Подорожнім А.С. укладено договір про надання правової допомоги №05/06 від 04.06.2019р., на виконання якого складено рахунок - фактура №3 від 19.06.2019р., акт наданих послуг від 19.06.2019р. та розрахунок щодо судових витрат від 22.08.2019р.

Разом з тим, 16.07.2019р. до суду від представника відповідачів надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката до одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.20109р., які підлягають розподілу між сторонами, обґрунтувавши його тим, що розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Так, судом встановлено, що 04.06.2019р. між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Подорожнім А.С. укладено договір про надання правової допомоги №05/06, п. 4.1., 4.5 якого встановлено, що вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок та за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.

На підтвердження виконання вказаного договору про надання правової допомоги №05/06 до суду надано рахунок -фактура №3 від 19.06.2019р. із деталізацією замовлених послуг правничої допомоги(а.с.65), акт наданих послуг №3 від 19.06.2019р., а саме виконання таких робіт, як консультація клієнта (2 години із розрахунку 500,00 грн. за годину) та підготовка позовної заяви і подача до суду (3 години із розрахунку 500,00грн. за годину) (а.с.66), розрахунок щодо судових витрат від 22.08.2019р. по справі №420/3630/19, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_1 підтверджує сплату в повному обсязі за надані послуги правничої допомоги адвокатом Подоржнім А. С . у розмірі 2500,00грн.

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази, підтверджуючі здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової допомоги №05/06 від 04.06.2019р., опис наданих послуг та складність справи, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн., сплаченого ним згідно платіжного доручення №2721 від 13.06.2019р.(а.с.56).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Бабія О.М. та стягнення на користь позивача солідарно з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Державної фіскальної служби України на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1024476/2475310471 від 14.12.2018р.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №86 від 13.11.2018р.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, м. Одеса, вул. Семінарська,5 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1250,00грн.(одна тисяча двісті п`ятдесят гривень).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, м. Київ, Львівська площа 8) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1250,00грн.(одна тисяча двісті п`ятдесят гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 04.09.2019р.

Суддя К.О. Танцюра

.