Рішення № 84035930, 04.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1601/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-115555-51 від 10.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не є фізичною особою - підприємцем, особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, роботодавцем, а також не належить до жодної іншої категорії осіб, вказаних у ч.1 ст.4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, тобто взагалі не є платником єдиного соціального внеску. Тому, з винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 р. №Ф-115555-51 він не згоден, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.24-28), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що пунктом 11.18. розділу XI Порядку зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку, зокрема, державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення та діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Врегулювання питань погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

У відповідності до п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 262 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 13.03.2007 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в органах доходів і зборів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.07.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 14.11.2014 року припинив підприємницьку діяльність, власне рішення (а.с.32-33).

Судом встановлено, що вимогою Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-115555-51 від 10.06.2019 повідомлено ОСОБА_1 про те, що, станом на 31.01.2019, його заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 51359,73 грн.: недоїмка – 38572,03 грн., штрафи – 3196,02 грн., пеня - 9591,68 грн. А також зазначено, що відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган вимагає сплатити недоїмку в зазначеній сумі протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги (а.с.13).

В позовній заяві позивач посилався на протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-115555-51 від 10.06.2019, з огляду на те, що він 14.11.2014 року припинив діяльність фізичної особи-підприємця, що на його думку свідчить про те, що він не є платником єдиного соціального внеску.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі – Закон №2464-VІ).

Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз.3 ч.8 ст.9 Закону України №2464-VI).

Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, підставою для винесення вимоги є наявність недоїмки з єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.7 ст.25 Закону №2464-VI сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

З аналізу зазначеної норми судом встановлено, що недоїмка з єдиного соціального внеску підлягає списанню у випадку ліквідації юридичної особи, смерть фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутність осіб, які відповідно до Закону України “Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Отже, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не спричиняє списання недоїмки з ЄСВ та припинення такого зобов`язання, а тому така особа зобов`язана виконати усі свої зобов`язання і після припинення реєстрації фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.01.2019 року, становить 51359,73 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0000721703 від 26.12.2014 року, про що повідомлено відповідачем (а.с.29-30, 41).

Між тим, судом встановлено, що позивачем оскаржено вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі №П/811/1553/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень (а.с.61-64), яка набрала законної сили – 23.03.2016 р. (а.с.65-66), встановлено наступне.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №12/ФОП/11-28-10-01-08 від 18.02.2015 (а.с.79-82), залишеним без змін рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторно скарги від 30.03.2015 р. №2835/3/99-99-10-01-07-15 (а.с.71), скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення Долинської ОДПІ (Устинівське відділення) від 26.12.2014 р. №0000721703 про збільшення грошового зобов`язання по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 50635,95 грн. і 3196,02 грн.

Згідно з п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

При цьому, з огляду на зміст пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Відповідно до п.60.3 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином, суд вказав, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0000721703 від 26.12.2014 р. скасоване контролюючим органом – Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області та відповідно до пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України вважається відкликаним, то відсутні підстави для скасування такого податкового повідомлення-рішення у судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000721703 від 26.12.2014, на підставі якого позивачу було поновлено заборгованість з єдиного внеску в інтегрованій картці платника донарахованих сум за актом перевірки №28/1703/2093722279 від 12.12.2014, є відкликаним, а тому у відповідача відсутні правові підстави для винесення та надіслання позивачу оскаржуваної вимоги на підставі саме такого рішення.

Враховуючи встановлені обставини, а також наведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Кіровоградській області №Ф-115555-51 від 10 червня 2019 року.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10 червня 2019 року №Ф-115555-51.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39393501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина