Вирок № 84031431, 04.09.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1391/18

1-кп/189/18/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2019 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сосницького П.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Борульника А.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні з застосуванням звуко - та відеозаписувальних технічних засобів фіксації в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018040540000371 від 02.07.2018 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта середня, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не одружений, на утриманні має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідом не являється, не судимий, державних нагород не має,-

-який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.07.2018 року близько 19 год. 35 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху: «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння…».

Рухаючись у вказаний час на даному автомобілі по вулиці Соборній в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області (автодорозі Запоріжжя - Донецьк), зі сторони м. Запоріжжя в напрямку м. Донецька, водій ОСОБА_1 поблизу будинку № 216 не обрав безпечну швидкість руху, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа «Kogel» держ. номер НОМЕР_2 вантажного автомобіля «DAF» держ. номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку.

Внаслідок зіткнення пасажиру автомобіля «ВАЗ-21063» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно - мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеня, перелому правої скроневої кістки з переходом на її основу, епідурального крововиливу малого об`єму, переломів правої і бічної стінок основних пазух, бокових стінок решітчастої кістки, рваних ран обох зовнішніх слухових проходів, забійної рани лівої половини лобної ділянки, гематом обох вік правого ока, верхнього віка лівого ока, недостатності 5, 7, 8 черепних нервів, вивиху головки нижньої щелепи праворуч, закритого перелому правої седаліщної кістки без зміщення уламків, крайового перелому правої вертлужної впадини без зміщення уламків, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 149 від 30.08.2018 р., в сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 9/10.1/84 від 29.08.2018 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-21063», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та суду показав, що 01.07.2018 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 вживав спиртні напої. Після чого, цього ж дня перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння разом з пасажиром ОСОБА_2 , сів за кермо автомобіля «ВАЗ-21063» почавши рух та близько 19 год. 35 хв. рухаючись по вулиці Соборній в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Запоріжжя в напрямку м. Донецька, де поблизу будинку № 216 не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа «Kogel» вантажного автомобіля «DAF» під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобіля ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження. В скоєному щиро розкаюється та пояснив, що після скоєння ДТП визнаючи протиправність своїх дій, допомагав потерпілому під час його перебування у лікарні грошовими коштами необхідними для його лікування. Просить не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 01.07.2018 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_1 вживав спиртні напої. Після чого, на автомобілі «ВАЗ-21063», рухалися по вулиці Соборній в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, зі сторони м. Запоріжжя в напрямку м. Донецька, де поблизу будинку № 216, ОСОБА_1 не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля та допустив зіткнення з задньою частиною напівпричепа «Kogel» держ. номер НОМЕР_2 вантажного автомобіля «DAF», який рухався в попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобіля йому були спричинені тілесні ушкодження. Цивільний позов підтримує та просить його задовольнити з урахуванням відшкодованої йому суми матеріальної шкоди в розмірі 12 000 гривень.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_2 є його сином. Після ДТП він потрапив до лікарні. Обвинувачений на лікування його синові через товариша надавав грошові кошти частинами, які він отримував особисто, а саме 02.07.2018 року у розмірі 2000 гривень, 09.07.2018 року у розмірі 2000 гривень, 18.07.2018 року у розмірі 2000 гривень, 25.07.2018 року у розмірі 2000 гривень, 15.08.2018 року у розмірі 2000 гривень, що в загальному розмірі становить 10 000 гривень.

Визнаючи себе повністю винним та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати докази, зібрані по справі під час досудового розслідування справи і після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого і суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння доведено у повному обсязі, його дії, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України: «Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження».

По справі заявлено позовну заяву прокурором Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь комунального закладу КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 14890 гривень 26 копійок, зарахувавши стягнену суму на р/р НОМЕР_4 МФО 805012 ОКПО 01985423 ГУДКСУ в Дніпропетровській області.

Крім того, потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочину, який до призначення судового розгляду справи було уточнено потерпілим ОСОБА_2 Так, потерпілий ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 15408,07 грн. на придбання медикаментів для лікування наслідків від отриманих тілесних ушкоджень та стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., так як в момент дорожньо - транспортної пригоди він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я, а головне за своє життя. Впродовж всього періоду лікування, яке до цього часу не закінчилось, почувається не зручно, дискомфортно, змушений пристосовуватися до негативних умов існування. До цього часу не чує на одне вухо, повністю не закривається око, та повноцінно не працюють м`язи обличчя. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, проблемами зі слухом та зором, обмеження фізичної активності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 позовну заяву прокурора про стягнення з нього на користь комунального закладу КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 14890 гривень 26 копійок визнав в повному обсязі. Позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди визнав частково, а саме: матеріальної шкоди з урахуванням відшкодованої ним суми в розмірі 12000 гривень, що підтверджується розпискою долученою до матеріалів справи. Моральну шкоду не вважає завданою потерпілому, оскільки в день скоєння ДТП з потерпілим разом вживали спиртні напої та сіли до автомобіля, віддаючи звіт своїм діям.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд виходить з наступного щодо розгляду цивільного позову.

Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Суд вважає за необхідне позовну заяву прокурора Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь комунального закладу КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 14890 гривень 26 копійок, зарахувавши стягнену суму на р/р НОМЕР_4 МФО 805012 ОКПО 01985423 ГУДКСУ в Дніпропетровській області, задовольнити, як таку, що визнана обвинуваченим ОСОБА_1 та доказана і обґрунтована матеріалами справи.

Позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення злочину задовольнити частково, виходячи з наступного. Так, в матеріалах справи в підтвердження матеріальної шкоди знаходяться фіскальні чеки на загальну суму 15 407, 67 грн. З зазначених чеків встановлено, що чек № 60159 на суму 493,01 грн. та чек № 71801 на суму 583, 80 грн. є на придбання пального, що не є вимогами потерпілого ОСОБА_2 заявленими в позовній заяві, а саме не є медикаментами для лікування. Крім того, як встановлено з розписки та підтверджено показаннями свідка ОСОБА_5 , обвинуваченим ОСОБА_1 було відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 12 000 грн. Таким чином, відрахувавши від загальної суми матеріальної шкоди в розмірі 15 407,67 грн. витрати на придбання пального згідно чеків № 60159 та № 71801 на загальну суму 1076,81 грн. та суму яку було відшкодовано обвинуваченим в розмірі 12 000 грн. до задоволення підлягає сума матеріальної шкоди в розмірі 2330, 86 грн.

Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити в сумі 8000 грн., як таку, що буде співмірною завданим моральним стражданням потерпілому та достатньою і необхідною для відновлення порушених прав потерпілого, який в день скоєння дорожньо - транспортної пригоди разом з обвинуваченим вживав спиртні напої та завідомо знаючи, що обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння, за власною волею сів до автомобіля під його керуванням, та враховуючи матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, має на утриманні малолітню дитину.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання як у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і відповідно до положень Загальної частини КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особи винної та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, у відповідності до ст.ст. 66-67 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинених нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує особу обвинуваченого та те, що вину в скоєнні кримінального правопорушення він визнав повністю, щиро розкаявся, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має малолітню дитину, не судимий, однак, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, злочин вчинив перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обрати в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

Окрім того, враховуючи обставини провадження, зокрема те, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 додаткове покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно із ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, за проведення судової автотехнічної експертизи № 9/10.1/84 від 29.08.2018 року підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави 858,00 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн.

Долю речових доказів по справі суд вирішив у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль «ВАЗ-21063» держ. номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання на спецмайданчик для зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області - передати за належністю ОСОБА_6 ; вантажний автомобіль «DAF» держ. номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Kogel» держ. номер НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_4 - передати йому за належністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 371, 373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

На підставі п.1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати, пов`язані з залученням експерта в розмірі 858,00 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень.

Позовну заяву прокурора Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 14890,26 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто гривень двадцять шість копійок) зарахувавши стягнену суму на р/р НОМЕР_4 МФО 805012, ОКПО 01985423 ГУДКСУ в Дніпропетровській області.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2330,86 (дві тисячі триста тридцять гривень вісімдесят шість копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 8000 (вісім тисяч) гривень.

В решті позову - відмовити.

Речові докази: автомобіль «ВАЗ-21063» держ. номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання на спецмайданчик для зберігання речових доказів Покровського ВП Синельниківського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області - передати за належністю ОСОБА_6 ; вантажний автомобіль «DAF» держ. номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Kogel» держ. номер НОМЕР_2 , який переданий на зберігання ОСОБА_4 - передати йому за належністю.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Покровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.С. Пустовар