Ухвала суду № 84025002, 03.09.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/121/19

№ провадження 2-з/453/14/19

У Х В А Л А

про відмову у застосуванні заходів зустрічного забезпечення

03 вересня 2019 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

без учасників справи,

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Цимбала Ірини Зіновіївни про застосування заходів зустрічного забезпечення, -

в с т а н о в и в:

Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» 29.01.2019 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить витребувати нерухоме майно – приміщення магазину загальною площею 412, 4 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 адреса АДРЕСА_1 ) з володіння відповідача ОСОБА_1 , шляхом його звільнення.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 31.01.2019 року, із врахуванням постанови Львівського апеляційного суду від 15.07.2019 року, заяву заступника військового прокурора західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» про забезпечення позову задоволено частково, заборонено відповідачеві ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії по відчуженню приміщення магазину загальною площею 412,4 кв. м, розташованого у АДРЕСА_1 адреса АДРЕСА_1 ).

30.08.2019 року уповноваженим представником відповідача – адвокатом Цимбала І.З. подано суду клопотання про зустрічне забезпечення, в якому вона просить застосувати заходи зустрічного забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі шляхом зобов`язання позивачів – Концерну «Військторгсервіс» та Міністерства оборони України здійснити солідарно внесення на депозитний рахунок Сколівського районного суду Львівської області грошових коштів у розмірі 93 340,27 грн.. Вимоги такого клопотання мотивує тим, що в силу існування у період з 31.01.2019 року (дата постановлення ухвали Сколівського районного суду Львівської області про вжиття заходів забезпечення позову) по 15.07.2019 року (дата винесення Львівським апеляційним судом постанови про зміну ухвали про вжиття заходів забезпечення позову) накладеної судом заборони передавати нерухоме майно та здійснювати щодо нього будь які зобов`язання, відповідач ОСОБА_1 був позбавлений можливості виконати свої договірні зобов`язання перед орендарем – ТзОВ «СТО-Захід» у частині передання спірного приміщення за Актом приймання-передачі у тимчасове користування, внаслідок чого змушений відшкодкодувати штрафні санкції у розмірі 93 340, 27 грн..

Суд, розглянувши клопотання про зустрічне забезпечення та дослідивши матеріали цивільної справи з вказаного приводу, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Отже, перелік випадків, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, визначений у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, є вичерпним. Тому за змістом пункту 1 ч. 3 зазначеної статті вимагається одночасна сукупність умов відсутності реєстрації місця проживання (перебування) позивача на території України та відсутність у нього майна, що знаходиться на території України, а не будь-якої з них зокрема.

Частиною 5 ст. 154 ЦПК України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд бере до уваги те, що зобов`язання по застосовуванню зустрічного забезпечення наступає тоді, коли позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, у розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином, обставин щодо обов`язкового застосування таких заходів, судом при розгляді клопотання не встановлено і за даних обставин застосування заходів зустрічного забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

Разом з тим, звернувшись з клопотанням про зустрічне забезпечення, представник відповідача посилається на укладений договір оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 року, за яким у ОСОБА_1 існує зобов`язання щодо відшкодування на користь ТОВ «СТО-Захід» штрафних санкцій у розмірі 93 340, 27 грн., однак у суду відсутні докази того, що останній звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування штрафних санкцій за договором оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 року, не дивлячись на те, що вимога про відшкодування таких датована 18.06.2019 року та вимагала від ОСОБА_1 здійснити сплату грошових коштів у розмірі 93 340, 27 грн. не пізніше спливу семиденного строку з моменту розгляду даної Вимоги.

Щодо посилання представника відповідача на укладений договір оренди нежитлового приміщення від 21.01.2019 року, як на підставу виникнення зобов`язання про відшкодування щодо виплати штрафних санкцій у розмірі 93 340, 27 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2019 року від 06.03.2019 рокута ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2019 року від 24.04.2019 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цивільній справі за позовом прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи – ТзОВ «Транспортні системи», про витребування майна від добросовісного набувача, відмовлено. Відповідачем (як особисто, так і через уповноваженого представника) при поданні заяв про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову та при їх розгляді у судових засіданнях 06.03.2019 року та 24.04.2019 року не зазначалось про укладення даного договору оренди спірного нежитлового приміщення, а, відтак, про настання можливих надмірних обтяжень у зв`язку із застосуванням забезпечення позову. Не зазначено про наявність такого договору і в ухвалі Львівського апеляційного суду від 15.07.2019 року, що свідчить про свідоме замовчування стороною відповідача про укладення цього договору.

Окрім того, згідно з повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.02.2019 року, головним державним виконавцем Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Шолупати І.М., ухвалу № 453/121/19 від 31.01.2019 року повернуто без прийняття до виконання, відтак жодних перешкод відповідачеві виконати договірні зобов`язання перед орендарем у частині передання приміщення за Актом приймання – передачі у тимчасове користування постановлена ухвала про забезпечення позову від 31.01.2019 року не створила, адже відповідач у термін, передбачений договором від 21.01.2019 року, а саме протягом 14 днів, мав можливість надати приміщення в оренду, оскільки жодних заборон щодо об`єкту оренди протягом цього терміну не існувало. Однак, чомусь відповідач таких дій протягом 14 днів не вчинив, незважаючи на повернення державним виконавцем ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову без виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення у даній справі.

Керуючись ст. ст. 154, 247, 260 ЦПК України, суд, –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Цимбала Ірини Зіновіївни про застосування заходів зустрічного забезпечення у цивільній справі за позовом прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Концерну «Військторгсервіс» до ОСОБА_1 , з участю третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи», про витребування майна від добросовісного набувача, - відмовити.

Копію ухвали, в силу ч. 6 ст. 154 ЦПК України, направити учасникам справи.

Ухвала суду, в силу ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання, однак на неї може бути подана апеляційна скарга усіма учасниками справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Суддя Микитин В.Я.