Ухвала суду № 84021436, 04.09.2019, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/665/15-к

Провадження № 1-кп/628/83/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 р. Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

У складі: головуючого - судді Коваленко О.А.

при секретарі Горбашовій І.М.,

за участю прокурора Яциченка Д.Л.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників Пухтаєвича Є.В., Акопян Т.А.

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, та ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, суд,- ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на строк 60 днів, посилаючись на те, що строк тримання під вартою спливає 14 вересня 2019 р.. Метою продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на нього обов`язків. Крім того, продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити новий злочин, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обвинувачений та його захисник адвокат Акопян Т.А. не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку інших учасників судового провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов`язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.

Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які за своєю тяжкістю є тяжкими злочинами та середньої тяжкості, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки, перебування на розгляді в суді інших кримінальних проваджень відносно нього, що свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, крім того, може переховуватися від органів суду, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_6 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд також бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183,196, 197, 199, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 60 днів, тобто до 02 листопада 2019 року до 17-00 год.

Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий Коваленко О.А.