Постанова № 8402008, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.09Справа №2а-12302/09/6/0170 ( 12 г. 03 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача Павленка В. М., представника відповідача Безверхої Ю. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0006051503/0 від 15.10.2009 р. на суму 13610,67 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, на підставі якого винесено оспорювань повідомлення-рішення є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам, не базуються на вимогах діючого податкового законодавства. Так, в акті № 1632/15-03/03347678 від 14.10.2009 року відображена несвоєчасна оплата податкового зобов’язання з геологорозвідувальних робіт виконаних за рахунок бюджету по строку сплати 19.08.2008 року по декларації № 17855 від 05.08.2008 року на суму 27217,92 грн. та несвоєчасна оплата по податковому повідомленню-рішенню (форми “Р”) № 0005051503 від 17.09.2008 року на суму 20,40 грн. Однак, зазначені суми перераховані платіжними дорученнями № 1206 від 19.08.2008 р. на суму 27217,92 грн. та № 1373 від 17.08.2008 р. на суму 20,40 грн., в той час як будь-якими первинними документами зазначені в акті порушення податкового законодавства не підтверджуються.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення в яких вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”(далі –Закон №2181) за результатами невиїзної документальної перевірки вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, якою виявлено порушення платником податків пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати погодженої суми податкового зобов’язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету по терміну сплати 19.08.2008 року та 29.09.2008 року КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки».

За результатами перевірки складено акт № 1632/1503/03347678 від 14.10.2009 року, згідно із яким встановлене порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з геологорозвідувальних робіт виконаних за рахунок бюджету по строку сплати 19.08.2008 року по декларації № 17855 від 05.08.2008 року на суму 27217,92 грн. та несвоєчасна оплата по податковому повідомленню-рішенню (форми “Р”) № 0005051503 від 17.09.2008 року на суму 20,40 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом досліджені в судовому засіданні документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку, за звітні періоди, в яких відповідачем встановлено порушення термінів сплати податку, за результатами чого встановлено наступне.

Розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2 квартал 2008 року поданий до податкового органу 05.08.2008 року, визначена сума податкового зобов’язання в розмірі 27217,92 грн. (а.с. 9), по терміну сплати 19.08.2008 року.

Податкове повідомлення-рішення (форми “Р”) № 0005051503 на суму 20,40 грн. прийняте Сакською ОДПІ 17.09.2008 року ( а. с. 6).

З копії платіжного доручення № 1206 від 19.08.2008 року на суму 27217,92 грн. призначення платежу – податок за ГРР за 2 квартал 2008 року, вбачається, що дана сума сплачено позивачем 19.08.2008 року ( а. с. 5), а з копії платіжного доручення № 1373 від 17.09.2008 року на суму 20,40 грн., призначення платежу – податок за ГРР згідно податкового повідомлення-рішення 0005051503,0 від 17.09.2008 року ( основний платіж – 3,40 грн., штраф – 17,00 грн.), вбачається, що дана сума сплачено позивачем 17.09.2008 року ( а. с. 7).

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Згідно з ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.           Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.12.2009 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції № 0006051503/0 від 15.10.2009 р. на суму 13610,67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки"(96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Промишленна, б. 9, ідентифікаційний код 03347678) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                         Латинін Ю.А.