Постанова № 8401967, 23.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.09Справа №2а-1951/09/10/0170 15:45 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник по довіреності №3610 від 16.10.2009 року, ОСОБА_2, представник по довіреності №3610 від 16.04.2009 року;

від відповідача - Корницька В.М., представник по довіреності №3/9/10-00 від 08.01.2009 року; Журавльова О.О., представник по довіреності №1171/9/10-00 від 24.04.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 - позивач 21 січня2009 року звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК - відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000801701/0 от 07.11.2008 року та №0001051701/1 від 07.11.2008 року повністю та №0000811701/1 від 07.11.2008 року в частині донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 515грн.32коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2007 та 2008 роках фізична особа підприємець ОСОБА_3. здійснювала свою діяльність по спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, отримала Свідоцтво про сплату єдиного податку. За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій у звязку з тим, що позивач, на думку Сакської ОДПІ в АР Крим, в 4 кварталі 2007 року, знаходячись на спрощеній системі оподаткування, перевищив граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 500 тисяч гривень за 2007 рік і тому повинен був здати свідоцтво про сплату єдиного податку, перейти на загальну систему оподаткування та сплатити податок з доходів фізичних осіб і ПДВ. Позивач вважає, що дані акту перевірки в частині отриманої нею суми виручки від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед», не відповідають дійсності, оскільки 100тис.грн. з отриманої нею на розрахунковий рахунок суми є транзитними коштами, були перераховані їй для виплати на підставі укладених договорів доручення членам бізнес-групи, що разом з позивачем займаються розповсюдженням косметики Мері Кей, у звязку з чим зазначена сума не є її виручкою. Також позивач зазначає, що її винагорода за зазначеними договорами доручення склала лише 3000грн.00коп., тому перевищення граничної суми, встановленої п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.1998 року №727/98, відсутнє. Крім того, позивач зазначає, що при донарахуванні податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік податковим органом не враховані витрати в сумі 4800грн.00коп. від ПКП «Промбудінвест» згідно акту наданих інформаційно-консультаційних послуг і квитанції до прибуткового ордеру. На підставі викладеного, позивач дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність нарахування за результатами проведеної перевірки податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій.

Заявою від 30.01.2009 року, що надана до суду 02 лютого 2009 року, позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ АР Крим в АР Крим від 19.01.2009 року №0000801701/2, №0001051701/2, №0000811701/2.

Заявою від 16.10.2009 року позивач змінив свої позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000811701/0 від 05.09.2008 року, №0000801701/0 від 05.09.2008 року, №0000811701/1 від 07.11.2008 року, №0000801701/1 від 07.11.2008 року, №0001051701/1 від 07.11.2008 року, №0000811701/2 від 19.01.2009 року, №0000801701/2 від 19.01.2009 року, №0001051701/2 від 19.01.2009 року, прийняті стосовно позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду 30.04.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує нарахування податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість в зазначених сумах і застосування штрафних санкцій тим, що під час проведення перевірки встановлено перевищення позивачем, який в 2007 році знаходився на спрощеній системі оподаткування, граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 500 тисяч гривень - в 4 кварталі 2007 року; сума перевищення склала 79517грн.96коп. У звязку з викладеним позивач зобовязаний був здати Свідоцтво про сплату єдиного податку, перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість на загальних підставах. Однак, на загальну систему оподаткування позивач не перейшов, як платник ПДВ не зареєструвався, податкові декларації з ПДВ до податкового органу не надавав, податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість до бюджету не сплачував, у звязку з чим за результатами проведеної перевірки нараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 96574, АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа підприємець Сакською районною державною адміністрацією АР Крим 02 червня 1995 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 21330170000001005 - а.с.7).

Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим в період з 05.08.2008 року по 18.08.2008 року (з перервою на вихідні дні) на підставі направлення №000735/493/17-01 від 05.05.2008 року проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №1325/17-01-20/2243015266 від 18 серпня 2008 року (а.с.8-24).

У висновках акту перевірки №1325/17-01-20/2243015266 від 18 серпня 2008 року (а.с.23) зазначено, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело, на думку відповідача, до заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість у загальній сумі 72327грн.00коп.

- ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 р. №13-92 (зі змінами та доповненнями), що призвело, на думку відповідача, до заниження оподатковуваного доходу в сумі 21645грн.00коп.; донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 3167грн.47коп., у тому числі: в 2006 році на суму 515грн.32коп., у 2007 року на суму 2652грн.15коп.;

- пункту “а”пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення податкових зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ та пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині не надання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2007 року та за лютий-червень 2008 року.

Зазначений акт перевірки вручено позивачу поштою 30.08.2008 року (а.с.103), що представниками позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Акт виїзної планової документальної перевірки позивача №1325/17-01-20/2243015266 від 18 серпня 2008 року став підставою для прийняття наступних податкових повідомлень-рішень:

- №0000811701/0 від 05 вересня 2008 року (а.с.206), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3167грн.47коп.;

- №00008011701/0 від 05 вересня 2008 року (а.с.207), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 72327грн.00коп., застосовані штрафні санкції в сумі 29946грн.40коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, всього на суму 102273грн.40коп.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку, встановленому п.5.2 ст.5 Закону №2181, оскаржив їх в апеляційному порядку до Сакської ОДПІ в АР Крим. За результатами розгляду апеляційної скарги позивача Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим прийнято рішення №11077/10/31-0 від 07.11.2008 року (а.с.150-159) про збільшення суми штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню №0000811701/0 від 05.09.2008 року на 4609грн.60коп.

Відповідно до вимог п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), Сакською ОДПІ в АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000811701/1 від 07 листопада 2008 року (а.с.25), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3167грн.47коп.;

- №00008011701/1 від 07 листопада 2008 року (а.с.26), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 72327грн.00коп., застосовані штрафні санкції в сумі 29946грн.40коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, всього на суму 102273грн.40коп.,

- №0001051701/1 від 07 листопада 2008 року (а.с.27), яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4610грн.00коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, всього на суму 4610грн.00коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу, що представниками позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Позивачем було подано апеляційну скаргу до Державної податкової адміністрації в АР Крим. За результатами розгляду апеляційної скарги позивача ДПА в АР Крим прийнято рішення №12/к/25-023 від 07.11.2008 року (а.с.160-172) про часткове задоволення повторної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_3. та скасування податкового повідомлення-рішення №0000811701/1 від 07.11.2008 року в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2652грн.15коп. і рішення Сакської ОДПІ в АР Крим №11077/10/31-0 від 07.11.2008 року, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача. Податкові повідомлення-рішення №0000801701/1 від 07.11.2008 року та №0001051701/1 від 07.11.2008 року.

Відповідно до вимог п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій Сакською ОДПІ в АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000811701/2 від 19 січня 2009 року (а.с.93), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 515грн.32коп.,

- №00008011701/2 від 19 січня 2009 року (а.с.91), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 72327грн.00коп., застосовані штрафні санкції в сумі 29946грн.40коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, всього на суму 102273грн.40коп.,

- №0001051701/2 від 19 січня 2009 року (а.с.92), яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4610грн.00коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, всього на суму 4610грн.00коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення вручені позивачу 28 січня 2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.102), та представниками позивача під час розгляду справи не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та представники позивача під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорюють підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, протиправними.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що з урахуванням рішень Сакської ОДПІ в АР Крим та ДПА в АР Крим про результати розгляду апеляційних скарг позивача, відповідно до акту перевірки (а.с.12-19) підставою для нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 515грн.32коп. стало порушення позивачем, на думку відповідача, вимог ст.13 та 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року №13-92. В акті перевірки зазначено, що в 2006 році фізична особа підприємець ОСОБА_3. працювала на загальній системі оподаткування, а саме: сплачувала податок з доходів фізичних осіб (зокрема, авансові платежі) та подавала до ДПІ декларації про доходи. Під час проведення перевірки встановлено, що позивач не включив до загального валового доходу суму винагороди, отриману від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» (код ЄДРПОУ 24733492) по розрахунковому рахунку КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, на загальну суму 3963грн.77коп. без ПДВ.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.2002 року №13-92 (надалі Декрет) згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 року №889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті. Пунктом 22.3 статті 22 зазначеного закону передбачено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

На підставі викладеного, відповідачем в акті перевірки (а.с.19) зазначено, що за даними перевірки загальна сума оподатковуваного доходу складає 7912грн.00коп., а не 3948грн.00коп. - за даними позивача, відповідно податок з доходів фізичних осіб за 2006 рік по ставці 13% - 1028грн.56коп. (7912,00*13%), у звязку з чим позивачу донараховано 515грн.32коп. з врахуванням раніше нарахованих 513грн.24коп. (1028,56-513,24).

В обґрунтування неправомірності донарахування відповідачем зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік позивач в тексті позовної заяви посилається на те, що під час проведеної перевірки ДПІ не були враховані витрати в сумі 4800грн.00коп. від ПКП «Промбудінвест» згідно з актом наданих інформаційно-консультаційних послуг і квитанції к прибутковому ордеру.

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем зазначено про надання фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. під час проведення перевірки для підтвердження валових витрат за 4 квартал 2007 року актів виконаних робіт і квитанцій до прибуткових касових чеків на надані послуги, зокрема, по ПКП «Промбудінвест» (код ЄДРПОУ 30848952) акті від 24.12.2007 року, сплата п/о від 24.12.2007 року на суму 10000грн.00коп. в т.ч. ПДВ 1666грн.67коп., сплата п/о від 25.12.2007 року на суму 10000грн. 00коп. в т.ч. ПДВ 1666грн.67коп., сплата п/о від 24.12.2007 року на суму 8100грн.00коп., в т.ч. ПДВ 1350грн.67коп. (інформаційно-консультаційні послуги).

Як свідчить текст акту перевірки зазначені витрати не виключались відповідачем під час проведення перевірки зі складу валових витрат позивача та прийняті перевіряючими.

Суд зазначає, що в рішенні Сакської ОДПІ в АР Крим від 07.11.2008 року №11077/10/31-0 про результати розгляду апеляційної скарги (а.с.30) зазначено про надання позивачем під час розгляду первинної апеляційної скарги копій акту про надання інформаційно-консультаційних послуг с ПКП «Просбудінвест», копії договору з зазначеною юридичною особою від 01.10.2007 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 22.11.2007 року, 26.11.2007 року, 03.12.2007 року, 24.12.2007 року, 25.12.2007 року, 27.12.2007 року. В зазначеному рішенні ДПІ вказано, що під час проведення перевірки позивачем не були в повному обсязі надані документи податкового обліку, що підтверджують правомірність відключення відповідних витрат до складу валових витрат, документи по витратам, що формують валові витрати, в повному обсязі надані не були. За даними акту перевірки в повному обсязі підтверджені валові витрати, відображені позивачем в декларації про доходи за 2006 рік; зробити висновки про наявність в загальній сумі валових витрат суми 4800грн.00коп., виплаченої ПКП «Промбудінвест», не можливо без наявності всіх документів по даному питанню. Суд зазначає, що в рішенні ДПА в АР Крим №12/к/25-023 від 10.01.2009 року про результати розгляду повторної скарги позивача (а.с.39) також зазначено про надання позивачем для розгляду скарги квитанцій до прибуткових ордерів, що датовані жовтнем, листопадом та груднем 2007 року.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи представниками позивача суду не надавались будь-які документи по взаємовідносинам позивача з ПКП «Промбудінвест», зокрема, договори, акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових ордерів. В матеріалах справи також відсутні будь-які відомості про надання позивачем під час проведення перевірки та під час розгляду апеляційних скарг податкових органам будь-яких договорів, актів та квитанцій тощо, що підтверджують валові витрати позивача за 2006 рік. В тексті позовної заяви позивачем також не вказані ані перелік, ані дати документів на підтвердження витрат в сумі 4800грн.00коп. та на зазначені будь-які докази на підтвердження обґрунтованості їх включення до складу валових витрат.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем як доказ не включення позивачем до складу валових доходів у 2006 році 3963грн.77коп. без ПДВ, що отримані від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед», наданий суду належним чином оформлений акт перевірки позивача.

Зазначена сума та факт її не включення позивачем до складу валових доходів у 2006 році не оспорюється позивачем та його представником, підтверджена актом перевірки (а.с.15), будь-які відомості про невідповідність даної суми фактичним обставинам справи та про існування документів, які б спростовували зазначені висновки відповідача, позивачем та його представниками на час розгляду справи суду не повідомлено та представнику відповідача не відомо, у звязку з чим на підставі матеріалів справи та наданих сторонами документів суд не може зробити висновок про невідповідність зазначених даних акту перевірки фактичним обставинам справи.

Таким чином, факт не включення позивачем до складу валових доходів у 2006 році 3963грн.77коп. без ПДВ, що отримані від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед», підтверджений матеріалами справи, зокрема, належним чином оформленим актом перевірки.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 515грн.32коп. за 2006 рік.

Суд зазначає, що згідно з текстом акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями №0000811701/1 від 07 листопада 2008 року та №0000811701/0 від 05 вересня 2008 року позивачу також було донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2652грн.15коп. за 2007 рік (по ставці 15%).

Рішенням ДПА в АР Крим №12/к/25-023 від 10.01.2009 року про результати розгляду повторної скарги позивача податкове повідомлення-рішення №00000811701/0 від 07.11.2008 року в частині нарахування зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб - 2652грн.15коп. було скасовано. При цьому в тексті рішення ДПА в АР Крим зазначено, що під час розгляд скарги фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. були додатково надані документи, що підтверджують виплату комісійної винагороди у загальні сумі 65тис.грн. фізичним особам підприємцям ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. ДПА в АР Крим в прийнятому рішенні зазначено, що вказані документи повязані з веденням позивачем господарської діяльності, у звязку з чим у фізичної особи підприємця ОСОБА_3. оподатковуваний дохід за 2007 рік відсутній.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) мають право скасовувати рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства.

Таким чином, на час розгляду справи в суді нарахування податку з доходів фізичних осіб фізичній особі підприємцю ОСОБА_3. за 2007 рік було скасовано, у звязку з чим предмет спору в даній частині відсутній.

Суд зазначає, що згідно з текстом акту перевірки підставою для нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за 2008 рік став висновок податкового органу про перевищення позивачем в 2007 році граничного обсягу виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік - 500 тисяч гривень.

Як свідчать матеріали справи в 2007 та 2008 роках позивач отримував в Сакській ОДПІ в АР Крим Свідоцтва про сплату єдиного податку на відповідні роки. Зазначені обставини підтверджені актом перевірки, представниками позивача та відповідача не оспорюються та не заперечуються. В матеріалах справи також наявна заява позивача про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2008 рік (а.с.101) без зазначення суми виручки за попередній рік, згідно з якою видом діяльності позивача є маркетингові послуги, наймані працівники в даній заяві не зазначені.

Під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що загальна сума отриманого позивачем доходу за 2007 рік становить 579517грн.96коп., що підтверджено наданими до перевірки документами, виписками банку.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року №727/98 (надалі Указ №727) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень. Статтею 2 зазначеного Указу встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Відповідно до пункту 5 Указу №727 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до статті 1 Указу №727 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи, позивач та його представники не оспорювали, що зазначена сума була отримана позивачем на розрахунковий рахунок, однак, зазначає, що частина з отриманої на розрахунковий рахунок сум 100тис.грн. - були отримані не від операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а для передачі іншим особам, а саме членам бізнес-групи позивача за розвиток ринку продаж косметики Мері Кей.

На підтвердження зазначених доводів представниками позивача під час розгляду справи в суді надано:

- Угода з незалежним національним лідером бізнес-груп від 01.11.2005 року, укладена між ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» та позивачем, що є згідно даної угоди Незалежним Національним Лідером Бізнес-Груп (надалі НЛБГ);

- протокол узгодження договірної ціни до зазначеної угоди від 01.11.2005 року без номеру від 11.10.2007 року, згідно з яким вартість послуг НЛБГ за вересень 2007 року складає 38654грн.62коп. без ПДВ.; акт надання послуг №10 від 11.10.2007 року, згідно з яким виконавцем (позивачем) надані послуги згідно угоди від 01.11.2005 року, вартість яких складає 38654грн.62коп. без ПДВ, даний акт є підставою для сплати зазначеної суми (а.с.210),

- протокол узгодження договірної ціни до зазначеної угоди від 01.11.2005 року без номеру від 13.11.2007 року, згідно з яким вартість послуг НЛБГ за жовтень 2007 року складає 72050грн.32коп. без ПДВ.; акт надання послуг №11 від 13.11.2007 року, згідно з яким виконавцем (позивачем) надані послуги згідно угоди від 01.11.2005 року, вартість яких складає 72050грн.32коп. без ПДВ, даний акт є підставою для сплати зазначеної суми (а.с.211),

- протокол узгодження договірної ціни до зазначеної угоди від 01.11.2005 року без номеру від 12.12.2007 року, згідно з яким вартість послуг НЛБГ за листопад 2007 року складає 64463грн.96коп. без ПДВ.; акт надання послуг №12 від 12.12.2007 року, згідно з яким виконавцем (позивачем) надані послуги згідно угоди від 01.11.2005 року, вартість яких складає 64463грн.96коп. без ПДВ, даний акт є підставою для сплати зазначеної суми (а.с.211),

- виписка Кримської регіональній філії ВАТ «Кредобанк» по особовим рахункам позивача за період з 01.06.2005 року по 19.08.2008 року (а.с.213-234);

- договір доручення №1/10 від 02.10.2007 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5. (а.с.69), акт без дати прийому-передачі комісійної винагороди по договору доручення №1/10 (а.с.70), квитанції до прибуткових касових ордерів №84 від 19.10.2007 року, №91 від 20.11.2007 року, №97 від 21.12.2007 року та №98 від 22.12.2007 року про видачу фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. комісійної винагороди фізичній особі підприємцю ОСОБА_5. за договором доручення №1/10 на суму 10000грн.00коп. кожен, всього на загальну суму 40000грн.00коп. (а.с.71);

- договір доручення №22 від 03.10.2007 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_7. (а.с.72-73), акт без дати прийому-передачі комісійної винагороди по договору доручення №22 від 03.10.2007 року (а.с.74), квитанції до прибуткових касових ордерів №18/10 від 18.10.2007 року, №21/11 від 21.11.2007 року про видачу фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. комісійної винагороди фізичній особі підприємцю ОСОБА_7. за договором доручення №22 від 03.10.2007 року на суму 10000грн.00коп. кожен, всього на загальну суму 20000грн.00коп. (а.с.71);

- договір доручення №12 від 03.10.2007 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_6. (а.с.76-77), акт від 22.12.2007 року прийому-передачі комісійної винагороди по договору доручення №12 (а.с.79), квитанції до прибуткових касових ордерів №53 від 20.10.2007 року, №59 від 21.11.2007 року, №61 від 20.12.2007 року про видачу фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. комісійної винагороди фізичній особі підприємцю ОСОБА_6. за договором доручення №12 від 03.10.2007 року на суму 10000грн.00коп. кожен, всього на загальну суму 30000грн.00коп. (а.с.71);

- договір доручення №5 від 02.10.2007 року між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 (а.с.80-81), акт без дати прийому-передачі комісійної винагороди по договору доручення №5 (а.с.82), квитанції до прибуткових касових ордерів №36 від 20.10.2007 року, №41 від 22.11.2007 року про видачу фізичною особою підприємцем ОСОБА_3. комісійної винагороди фізичній особі підприємцю ОСОБА_8. за договором доручення №5 на суму 5000грн.00коп. кожен, всього на загальну суму 10000грн.00коп. (а.с.83).

Суд зазначає, що відповідно до зазначеної угоди від 01.11.2005 року позивач займається розповсюдженням косметики «Мері Кей» в якості незалежного підприємця, здійснюючі закупку косметики у ТОВ за власний рахунок та перепродаючи її безпосереднім споживачам на свій власний розсуд (преамбула угоди а.с.51).

Відповідно до п.9.4 угоди її дія автоматично припиняється з моменту припинення реєстрації НЛБГ як приватного підприємця без утворення юридичної особи або втрати нею статусу незалежного підприємця на інших підставах. Відносини, що встановлені даною угодою це відносини, при яких НЛБГ діє у якості незалежного контрагента, який працює за винагороду, яка визначається досягнутими результатами, які в свою чергу визначаються обсягом оптових закупок та діяльністю бізнес-групи НЛБГ з залучення нових членів. При цьому НЛБГ не є партнером компанії у спільному підприємстві, або працівником компанії (п.10.2, 10.5 угоди). Крім того, відповідно до п.10.3 угоди всі Незалежні консультанти з краси, які складають бізнес-групу НЛБГ, є незалежними підприємцями, по відношенню до яких НЛБГ виступає як Незалежний національний лідер бізнес-груп, надаючи їм, на їх прохання або добровільну згоду, консультації та досвід, набутий в ході постійного залучення нових НЛБГ до співпраці з ТОВ та кваліфікованого продажу товарів ТОВ. НЛБГ визнає, що вона не має права або повноважень визначати та контролювати способи, засоби або методи, за допомогою яких незалежні консультанти з краси здійснюють свою діяльність або виконують такі задачі, як самостійна закупка та перепродаж товарів ТОВ.

Відповідно до вимог угоди НЛБГ не розглядається як працівник ТОВ для цілей оподаткування або для будь-яких інших цілей (п.10.5 угоди), є незалежним підприємцем та несе особисту відповідальність за будь-які вимоги, збитки та зобовязання, які виникають в результаті її діяльності за умовами даної угоди, зокрема, у сфері оподаткування (п.11 угоди).

Програма для НЛБГ надає її учасникам можливість отримувати спеціальні заохочувальні винагороди за послуги з розвитку ринку, які базуються на обсягах роздрібного продажу, які виконуються групою Незалежних консультантів з краси, що займаються роздрібною торгівлею та отримує консультації НЛБГ (преамбула угоди а.с.51).

Згідно з зазначеною угодою НЛБГ отримує винагороду за послуги з розвитку ринку бізнес-груп першої та другої лінії (п.2 «і» та «іі»), при цьому НЛБГ має право на отримання від ТОВ винагороди, які виплачуються у вигляді щомісячної винагороди за послуги з розвитку ринку, які базуються на загальному обсязі щомісячних оптових закупок всієї косметики «Мері Кей», яка купується для перепродажу всіма членами конкретної бізнес-групи, яку консультує НЛБГ (пункт 3.1 угоди). Всі винагороди за послуги з розвитку ринку визначаються на підставі всіх замовлень на косметику «Мері Кей», яка підлягає перепродажу безпосереднім споживачам (п.3.2 угоди). Пунктом 6.2 «іі» угоди також передбачено, що НЛБГ визнається ТОВ лідером та ініціатором діяльності бізнес-групи, що обєднує численних незалежних контрагентів та включає продавців, і отримує винагороду за послуги з розвитку ринку, які базуються на обсязі потових закупок та діяльності за реалізації такої бізнес-групи. Винагорода за послуги з розвитку ранку в якості НЛБГ залежить від результатів зусиль НЛБГ, спрямованих на збільшення обсягів реалізації косметики «МеріКей», а також зусиль, спрямованих на заохочення, мотивацію, консультування та надання допомоги іншим членам її бізнес-групи в їх становленні в якості успішних незалежних продавців косметики «Мері Кей» і успішних лідерів бізнес-груп (пункт 7.1 угоди). Відповідно до п.7.2 угоди НЛБГ погоджується використовувати всі свої зусилля для заохочення та стимулювання Незалежних консультантів краси в своїй бізнес-групі в намаганні отримати статус НЛБГ.

Відповідно до угоди позивач є НЛБГ та виступає у якості Незалежного консультанта з краси, який здійснює оптові закупки косметики «Мері Кей» у ТОВ і продає її безпосереднім споживачам у роздріб (п.6.1 угоди). Якщо НЛБГ не сплатить своєчасно свою заборгованість перед ТОВ, іншими НЛБГ, незалежними консультантами з краси або клієнтами, дію зазначеної угоди може бути припинено (п.9.2 «іv» угоди).

Враховуючі, що на протязі перевіреного періоду та на час розгляду даної справи в суді в діючому законодавстві України відсутні будь-які закони, інші нормативно-правові акти, які визначають особливі умови здійснення діяльності осіб, що приймають участь у системах сетевого (мережевого) маркетингу, суд при вирішенні даної справи керується принципами, викладеними в Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-XII.

Відповідно до статті 3 даного Закону принципами побудови системи оподаткування, зокрема, є:

обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 ГК принципами підприємницької діяльності, зокрема, є: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Суд зазначає, що відповідно до вимог угоди від 01.11.2007 року, що була укладена позивачем з ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед», позивач є незалежним підприємцем та контрагентом зазначеного ТОВ. Більш того, учасники бізнес-групи позивача також є незалежними підприємцями та контрагентами позивача, господарську діяльність яких він не контролює.

Відповідно до таблиці винагород НЛБГ (а.с.67-68) з моменту підписання угоди вона має право на отримання винагороди в розмірі 13% від місячного обєму продажу особистою бізнес-групи, що виплачується протягом двох місяців після закінчення даного місяця (п.а пункту 1). Даною таблицею передбачено також отримання НЛБГ винагород по дочірнім бізнес-групам (пункт 2), отримання одноразових, щорічних премій (пункти 3, 4).

Суд зазначає, що жодним з пунктів угоди та таблиці не передбачено вручення (виплата, перерахування) премій або винагород від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» незалежним підприємцям, що входять до складу бізнес-груп позивача та/або зобовязання позивача (НЛБГ) виплатити таким особам певну суму у якості винагороди та/або оплати за надані послуги (продані товари).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та його контрагенти: як ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед», так і інші фізичні особи підприємця, що входять до складу бізнес-груп, є незалежними учасниками угод, повязаних з купівлею-продажем продукції (наданням послуг з консультування), та не є контрагентами ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед».

Зазначене не спростовується також і наданими позивачем договорами доручення, актами прийому-передачі комісійної винагороди та квитанціями до прибуткових касових ордерів про виплату винагороди. Суд зазначає, що зазначені договори мають аналогічний зміст, а саме: відповідно до п.1.1 зазначених договорів доручення вказані фізичні особи підприємці ОСОБА_8., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_5. доручають позивачу отримати належну їм комісійну винагороду за вклад в особисту бізнес-групу національного лідера від компанії «Мері Кей (Украйна) ЛТД» за діяльність, підтримку і розширення роздрібного продажу незалежними консультантами красі, за послуги по розвитку ринку продаж косметики «Мери Кей», що підлягають подальшому перепродажу безпосередньо споживачам; пунктами 2.2 угод доручення передбачена виплата фізичній особі підприємцю ОСОБА_3. винагороди у розмірі 3% від суми отриманої комісійної винагороди на протязі трьох днів з дня виконання зобовязань.

В наданих актах прийому-передачі комісійної винагороди визначено, що позивач здійснив від імені та за рахунок вказаних фізичних осіб підприємців наступні дії: отримав комісійні винагороди за вклад в особисту бізнес-групу національного лідера від компанії «Мері Кей (Украйна) ЛТД» за діяльність, підтримку і розширення роздрібного продажу незалежними консультантами красі, за послуги по розвитку ринку продаж косметики «Мери Кей», що підлягають подальшому перепродажу безпосередньо споживачам, за 4 квартал в відповідній сумі 40тис.грн., 20тис.грн., 30тис.грн. та 10тис.грн. відповідно, а зазначені особи прийняли вищевказану комісійну винагороду.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Відповідно до ч.1 ст.1002 ЦК повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що з чотирьох наданих актів прийому-передачі комісійної винагороди лише один акт про комісійну винагороду ОСОБА_6. містить дату його складання; відомості в акті передачі комісійної винагороди не відповідають п.2.2 та 3.2 договорів, якими передбачена винагорода фізичної особи підприємця ОСОБА_3. (в актах не зазначено про її передачу, однак зазначено, що сторони угоди доручення не мають претензій один до одного по виконанню договору); договори та акти містять невірну назву ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед» - компанія «Мери Кей (Україна) ЛТД»; в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що передбачають виплату ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед» винагороди (грошових коштів) за вклад в бізнес-групу позивача та послуги по розвитку ринку продажу косметики «Мери Кей» особам, що входять до бізнес-груп позивача (зокрема, фізичним особам підприємцям ОСОБА_8., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_5.), наведеними угодою від 01.11.2005 року та таблицею винагород виплати передбачені лише позивачу; згідно з квитанціями до наданих прибуткових ордерів виплата сум здійснена фізичною особою підприємцем ОСОБА_3., а не іншими особами; надані акти прийому-передачі та договори не містять переліку виконаних членами бізнес-групи дій, повязаних з продажем косметики та розширенням ринку її збуту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про перерахування ТОВ «Мери Кей (Україна) Лімітед» будь-яких винагород на користь інших осіб, ніж позивач. В наданих представниками позивача під час розгляду справи виписках банку зазначено, що ТОВ перераховувались грошові кошти лише для позивача з зазначенням призначення платежу «за послуги з розвитку ринку» з вказанням номеру та дати відповідного акту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказані акти прийому-передачі та квитанції до прибуткових ордерів не є підтвердженням витрат позивача, що повязані з отриманням доходу від продажу косметики «Мері Кей». Крім того, як слідує з текстів договорів та актів, винагорода повинна була бути виплачена за рахунок компанії , а не позивача, який повинен був отримати винагороду, що, навпаки, є доходом.

Разом з тим, суд зазначає, що органи судової влади не наділені правами та обовязками органів державної податкової служби, тому не мають право на прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування податку та застосування штрафних санкцій у випадку виявлення допущеного платником податків порушення діючого законодавства. У звязку з тим, що рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим скасовано донарахування податку на доходи з фізичних осіб позивачу за 2007 рік в сумі 2652грн.15коп., тобто фактично в зазначеній частині рішення вже прийнято на користь платника податків позивача, судом не оцінюються та не перевіряються законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень про донарахування податку з доходів фізичних осіб в зазначеній частині та рішення ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги позивача в частині того, що вказані акти прийому-передачі підтверджують здійснення позивачем витрат, повязаних його господарською діяльністю, що включаються до складу валових витрат.

Крім того, суд зазначає, що як слідує з текстів рішень Сакської ОДПІ в АР Крим та ДПА в АРК позивачем також надавались під час розгляду апеляційних скарг в адміністративному порядку акти прийому-передачі та квитанції до прибуткових ордерів, однак в рішеннях податкових органів зазначено, що вказані документи підтверджували перерахування взагалі лише 65тис.грн., а не 100тис.грн., як вказано в наданих суду актах та квитанціях. Причина такої розбіжності позивачем в тексті позовної заяви та представниками позивача під час розгляду справи не повідомлена.

На підставі викладеного, суд зазначає, що наявними у матеріалах справи документами актом перевірки та виписками банку підтверджено перерахування на розрахункові рахунки позивача ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» грошових коштів, що є виручкою за надані позивачем послуги, угодою між позивачем та ТОВ передбачено виплату винагороди лише позивачу, будь-які докази того, що вказані грошові кошти були отримані позивачем не за надані ним послуги, представниками позивача під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх місцезнаходження, не заявлено клопотання про витребування таких доказів судом та залучення до матеріалів справи, у звязку з чим суд погоджується з висновками акту перевірки щодо перевищення в 2007 році позивачем граничного розміру виручки 500тис.грн., що передбачена п.1 Указу №727.

Відповідальність за порушення вимог, встановлених статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", у тому числі і перевищення граничного обсягу виручки - 500 тис.грн. встановлена пунктом 5 Указу і в такому випадку платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суд враховує, що відповідачем не виконані вимоги пункту 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки після перевищення у 4 кварталі 2007 року встановленого максимального обсягу виручки, позивач у І кварталі 2008 року продовжував здійснювати підприємницьку діяльність зі сплатою єдиного податку.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №00008011701/2 від 19 січня 2009 року та №0001051701/2 від 19 січня 2009 року про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 72327грн.00коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 34556грн.40коп. на підставі пп.17.1.1, пп.17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, суд зазначає наступне:

Під час перевірки відповідачем на підставі документів, що надані до перевірки (зокрема, даних банківських рахунків), встановлена та відображена в акті перевірки сума виручки позивача за І півріччя 2008 року, 357654грн.53коп., що підлягає оподаткуванню податком на додану вартість по ставці 20%.

Крім того, відповідачем під час перевірки встановлено та відображено в акті перевірки не включення позивачем до складу податкового зобовязання по ПДВ в 2006 році суми, отриманої від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» на розрахунковий рахунок, - 3963грн.77коп. без ПДВ, ПДВ 797гривень, що не заперечувалось та не оспорювалось позивачем та представниками позивача під час розгляду справи.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, під час розгляду справи відповідачем як доказ отримання позивачем на розрахунковий рахунок суми виручки за І півріччя 2008 року 357654грн.53коп. (з ПДВ) - наданий суду належним чином оформлений акт перевірки позивача, що також містить відомості про не включення до складу податкових зобовязань 797грн.00коп. по сумам, отриманим від ТОВ «Мері Кей (Україна) Лімітед» на розрахунковий рахунок в 2006 році.

Зазначені суми не оспорюються позивачем та його представниками, підтверджені актом перевірки, будь-які відомості про невідповідність даних сум фактичним обставинам справи та про існування документів, які б спростовували зазначені висновки відповідача, позивачем та його представниками на час розгляду справи суду не повідомлені та представнику відповідача не відомі, у звязку з чим на підставі матеріалів справи та наданих сторонами документів суд не може зробити висновок про невідповідність зазначених даних акту перевірки фактичній сумі виручки позивача від реалізації продукції за І півріччя 2008 року та не включення зазначеної суми до складу податкових зобовязань позивача з ПДВ за 2006 рік, що була отримана на розрахунковий рахунок.

Таким чином, сума, отриманої позивачем виручки за І півріччя 2008 року 357654грн.53коп. (з ПДВ), не включення до складу податкових зобовязань з ПДВ в 2006 році 797грн.00коп. підтверджені матеріалами справи, зокрема, належним чином оформленим актом перевірки, та позивачем і його представниками не оспорюються.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Як встановлено судом, позивачем за 2007 рік загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищила 300000 гривень, що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється позивачем.

Згідно з пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Під час перевірки відповідачем встановлено отримання позивачем зазначених сум, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Статтею 9 зазначеного Закону встановлено порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість. Зокрема, пунктом 9.3 статті 9 Закону про ПДВ передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.9.4 статті 9 Закону про ПДВ)

Пунктом “а” пункту 9.6 статті 9 Закону про ПДВ встановлено, що заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом. Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону про ПДВ податковим періодом є один календарний місяць. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначеним Законом, зокрема пунктом 10.2 статті 10 встановлено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, позивач був зобовязаний з початку І кварталу 2008 року зареєструватися в Сакській ОДПІ в АР Крим як платник податку на додану вартість та надавати в ДПІ податкові декларації по податку на додану вартість у встановлені діючим законодавством строки.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач у перевірений період не зареєструвався в Сакській ОДПІ в АР Крим як платник податку на додану вартість, ПДВ до бюджету не сплачував, податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-червень 2008 року (5 податкових (звітних) періодів) не подавав, що підтверджено актом перевірки та не заперечувалось представниками позивача під час розгляду справи.

Підпунктом "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до підпункту 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону №2181: "У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17 статті 17 Закону №2181: "Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку".

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідачем до позивача застосовані фінансові санкції на підставі пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в сумі 850грн.00коп. за кожний з 5 місячних податкових (звітних) періодів та на підставі пп.17.1.2, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в сумі 33536грн.00коп. (розрахунок штрафних санкцій наведено на а.с.157-158). Суд вважає необхідним зазначити, що сума штрафних санкцій, яка розрахована на підставі пп.17.1.2, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 є меншою, ніж п'ятдесят відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання, розрахунок штрафних санкцій відповідає вимогам зазначеного підпункту статті 17 Закону №2181 та є вірним.

Суд не приймає до уваги доводи представників позивача стосовно неправомірності нарахування позивачу податку на додану вартість за І півріччя 2008 року у звязку зі знаходженням на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у зазначений період, оскільки, як встановлено судом, в січні 2008 року позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування у звязку з перевищенням граничного розміру обсягу виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і зареєструватися як платник податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було донараховано позивачу податок на додану вартість в сумі 72327грн.00коп. та застосовані штрафні санкції в загальній сумі 34386грн.00коп. (33536,00+850,00), отже в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000801701/0 від 05.09.2008 року, №0000801701/1 від 07.11.2008 року, №0001051701/1 від 07.11.2008 року, №0000801701/2 від 19.01.2009 року, №0001051701/2 від 19.01.2009 року позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що згідно даними акту перевірки позивач в період з 01.07.2005 року працювала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ) зареєструвалась платником ПДВ в Сакській ОДПІ в АР Крим; щомісячно надавала до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість. При переході на спрощену систему оподаткування сплату єдиного податку в 2007 році фізична особа підприємець ОСОБА_3. заявою від 10.01.2007 року №1 знята з обліку платника податку на додану вартість. Разом з тим, позивачем не було подано до Сакської ОДПІ в АР Крим податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2007 року.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону про ПДВ при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць з урахуванням того, що: якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

На підставі викладеного, Сакською ОДПІ в АР Крим до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 170грн.00коп. на неподання зазначеної декларації відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Суд зазначає, що зазначені в акті фактичні обставини щодо реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, переходу на спрощену систему оподаткування в 2007 році, зняття з обліку платника ПДВ за заявою 10.01.2007 року і неподання за вказаний період податкової декларації позивачем в тексті позовної заяви та представниками позивача під час розгляду справи не заперечується та не оспорюються. Акт перевірки містить всі відомості стосовно даного порушення та відповідно до ст.70 КАС України є належним доказом по справі.

Крім того, представниками позивача під час розгляду справи не наведено ніяких доводів стосовно неправомірності та необґрунтованості застосування штрафних санкцій в сумі 170грн.00коп. за дане порушення, не надано податкову декларацію за січень 2007 року з відміткою податкового органу про прийняття тощо.

У звязку з викладеним, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість застосування відповідачем штрафних санкцій у сумі 170грн.00коп.

У звязку зі складністю справи судом 23 листопада 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 30 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.