YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Київська область

/

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Ухвала суду № 84017952, 28.08.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дата ухвалення

28.08.2019

Номер справи

369/11196/19

Номер документу

84017952

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Справа № 369/11196/19

Провадження №1-кс/369/3511/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2019 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді - Пінкевич Н.С.,

при секретарі - Потоцька О.О.,

за участю слідчого - Громадський Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Києві клопотання слідчого слідчої групи СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Громадського Б.А., про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110200003815 від 13.08.2019 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчої групи СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Громадського Б.А. звернувся до суду з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110200003815 від 13.08.2019 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області надійшла письмова заява від ОСОБА_1 про те, що 21.08.2018 державний реєстратор Комунального Підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" зловживаючи повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди провів незаконну перереєстрацію двох земельних ділянок та житлового будинку, яка належить ОСОБА_1 , спричинивши тяжкі наслідки.

В ході допиту потерпілої ОСОБА_1 , остання повідомила, що у її власності перебували житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, розташовані за цією ж адресою, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 ) та площею 0,10 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства (кадастровий номер 4610166300:08:003:0025 ).

22.07.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір доручення, яким ОСОБА_3 доручила Повіреному ( ОСОБА_2 ) від імені і за рахунок Довірителя ( ОСОБА_1 ) представляти її інтереси при передачі в іпотеку зазначених вище земельних ділянок та житлового будинку.

29.07.2011 року ОСОБА_1 на імя ОСОБА_2 , видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городковою Тетяною Сергіївною та зареєстровану в реєстрі за № 1432, відповідно до якої Позивач уповноважила відповідача ОСОБА_2 представляти свої інтереси при передачі в іпотеку земельних ділянок та житлового будинку перед третіми особами.

Однак, з аналізу зазначеного договору дорученн та виданої на його підставі довіреності вбачається, що їх зміст суперечить один одному, зокрема, згідно з зазначеної довіреності вбачається, що Довіритель уповноважує повіреного на підписання договорів поруки, а також договорів іпотек за кредитними договорами третіх осіб (майновим поручителем), однак., згідно з укладеним договором сторони не досягли домовленостей.

Прибувши до м. Львова ОСОБА_1 встановила, що текс виданої нею довіреності не відповідає дійсним домовленостям сторін, крім цього, ОСОБА_1 зауважила в ОСОБА_2 стан сильного душевного хвилювання, у зв`язку з цим, 30.07.2011 між сторонами укладеного договір про розірвання договору доручення від 22.07.2011 року, згідно з п. 1 якого сторони дійшли згоди розірвати укладений між ними договір доручення від 22.07.2011 року про представлення ОСОБА_2 ОСОБА_1 від імені і за рахунок останньої перед третіми особами.

У зв`язку з цим, 30.07.2011 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу Автономною республіки Крим Городкової Тетяни Сергіївни про внесення у Єдиний реєстр довіреностей даних про скасування зазначеної довіреності та в цей же день повідомила у письмовій формі ОСОБА_2 про скасування довіреності і недопущення в подальшому вчинення будь-яких дій на іі підставі.

Однак, ОСОБА_1 стало відомо, що все ж таки, 01.08.2011 року ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 29.07.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Городковою Т.С., укладено з ПАТ «Оксі Банк» договір іпотеки, посвідчений за № 3733 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б., предметом якого було нерухоме майно а саме: житловий будинок, який розташований АДРЕСА_3 б) реєстраційний номер - 25208687 ; земельна ділянка площею 0,15 га, яка розташована смт. Брюховичі, Львіська область, цільове призначення - будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 ; - земельна ділянка площею 0,1 га, яка розташована смт. Брюховичі , Львіська область, цільове призначення - особисте селянське господарство, кадастровий номер 4610166300:08:003:0025 .

Даний договір укладений ОСОБА_2 на забезпечення вимог за кредитним договором від 01.08.2011 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «АБВ Техніка» з відкриттям не відновлювальної кредитної лінії № 32/11-НВКЛ, згідно з яким Банк надає грошові кошти (відкриває не відновлювальну кредитну лінію) ТОВ «АБВ Техніка» в розмірі 7200000 гривень в сток з 01.08.2011 до 31.07.2014 року.

Таким чином ОСОБА_2 знала про припинення між ОСОБА_1 та нею правовідносин представництва, оскільки повідомлялася про скасування довіреності письмовим повідомленням особисто, однак незважаючи на це будучи обізнаною, всупереч Закону не повернула довіреність ОСОБА_1 , а вчинила неправомірні дії, всупереч волі довірителя, без належних на те повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України, «1. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору;…»

Із вказаного слідує те, що ОСОБА_2 будучи обізнаною про скасування довіреності,

10.03.2016 року Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі № 727/433/16-ц, суддя Волошин С.О. визнано недійсним договір іпотеки від 01.08.2011 року укладений між ПАТ "ОКСІ БАНК" та нею.

Крім цього, в межах розгляду даної справи, 04.02.2016 року суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці винесено ухвалу, якою заборонено ПАТ "ОКСІ БАНК" та будь-яким іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майном.

Разом з цим, ухвалами суду по справах № 1304/8778/12 від 05.11.2014 року, 444/1231/14 від 24.11.2014 року, 466/2820/16 від 23.05.2015 року, в яких ОСОБА_1 являється стороною, накладено арешт на вище зазначені об`єкти нерухомого майна та, якi cтаном на час проведення реєстраційнi дiї, арешт та заборону відчуження нерухомого майна судами не зняті.

Однак, не дивлячись на це, та на наявність рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці, ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці, 21.08.2018 року державним реєстратором Бойко Христиною Романівною проведено реєстрацію права власності на вище зазначений житловий будинок та земельні ділянки за ПАТ "ОКСІ БАНК" на підставі договору іпотеки від 01.08.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н.Б. за реєстраційним № 3733.

Таким чином, державним реєстратором Бойко Христиною Романівною було неправомірно проведено 21.08.2018 року реєстрацію права власності на житловий будинок та земельні ділянки за ПАТ "ОКСІ БАНК" на підставі договору іпотеки, оскільки даний договір ще в 2016 році рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці був визнаний недійсним.

Відтак, 24.09.2018 року державним реєстратором Живко Михайлом Олександровичем, з урахуванням вище зазначеного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.03.2016 року по справі № 727/433/16-ц, яким скасовано державну реєстрацію права власності за ПАТ «ОКСІ БАНК» та, на підставі поданих правовстановлюючих документів, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а та земельні ділянки за кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 за ОСОБА_1

Право власності на даний житловий будинок та земельні ділянки підтверджувалося Витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 138907591 , № 138900358 , № 138890023 .

З Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 стало відомо, що право власності на вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки зареєстровано за ПАТ "ОКСІ БАНК".

Як виявилося згодом, 29.12.2018 року державним реєстратором Бойко Христиною Романівною були проведені реєстраційнi дiї та скасованi рішення державного реєстратора ОСОБА_4 щодо реєстрації за мною права власності на житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельні ділянки за кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 та залишено попередній запис здійснений 21.08.2018 року ОСОБА_5 , яким підтверджується реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за ПАТ "ОКСІ БАНК".

Крім того, державний реєстратор ОСОБА_5 залишила в Державному реєстрі запис реєстрації права власності здійснений нею 21.08.2018 року, як такий, що був вчинений в супереч Рішенню та Ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Наведені обставини беззаперечно свідчать про те, що в діях державного реєстратора ОСОБА_6 . Р. , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. та інших невстановлених осіб наявні ознаки складу ряду кримінальних правопорушень, а житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а та земельні ділянки за кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 - стали об`єктом злочинних дій.

Враховуючи те, що в діях державного реєстратора ОСОБА_6 . Р. , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. та інших невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, внаслідок їх протиправних дій, із приватної власності шляхом проведення реєстраційних дій, незаконно вибув житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а та земельні ділянки за кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 , що спричинило шкоду її законному власнику у вигляді заподіяння матеріальних збитків у особливо великих розмірах, у зв`язку з цим необхідно накласти арешт на вищевказане майно.

Крім того, до слідчого відділу надійшла заява ОСОБА_1 про накладення арешту на житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а та земельні ділянки за кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 оскільки, реальний власник вищевказаного майна через укладання ряду сумнівних операцій був позбавлений права власності на належне йому майно, а також те, що вказане майно є об`єктом кримінального правопорушення.

Згідно чинного Кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення.

Враховуючи те, що в діях державного реєстратора ОСОБА_6 . Р. , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. та інших невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані земельні ділянки та житловий будинок (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,15 га, з кадастровим номером 4610166300:08:003:0024 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 б яка належить ПАТ «ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ: 09306278) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 835149346101).

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, з кадастровим номером 4610166300:08:003:0025 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 б яка належить ПАТ «ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ: 09306278) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 835170546101).

Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 785,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 а який належить ПАТ «ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ: 09306278) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 835122846101).

Заборонити державним органам та органам нотаріату вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням, зміною, перереєстрацією, заставою або іншого виду зміни власника майна, що належить ПАТ«ОКСІ БАНК» (код ЄДРПОУ: 09306278) а саме: - земельних ділянок площею 0,15 га та 0,1 га, з кадастровими номерами 4610166300:08:003:0024 , 4610166300:08:003:0025 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , земельні ділянки 22б та житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом.

Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110200002695 від 27.04.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, В ході допиту потерпілої ОСОБА_1 , остання повідомила, що у її власності перебували житловий будинок, загальною площею 785,7 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки, розташовані за цією ж адресою, площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель (кадастровий номер 4610166300:08:003:0024 ) та площею 0,10 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства (кадастровий номер 4610166300:08:003:0025 ).