Ухвала суду № 84016970, 22.08.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3377/18

Провадження № 2/219/131/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретареві Волохіній Г.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

06 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Гуревич Максим Геннадійович в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Бахмутської міської ради про визнання права приватної власності за набувальною давністю.

22 серпня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 до суду надійшла уточнена позовна заява до Бахмутської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю, в якій він просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право приватної власності за набувальною давністю на Ѕ частку будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та право приватної власності за набувальною давністю на ј частку будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 та представник відповідача Бахмутської міської радиё у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив відкласти слухання справи та звернутися до компетентного суду Російської Федерації з судовим дорученням про правову допомогу щодо вручення уточненої позовної заяви від 22 серпня 2019 року відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають у Російській Федерації.

Як видно з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на викладені обставини, суд вважає за необхідне звернутися до компетентного суду Російської Федерації з судовим дорученням про надання правової допомоги для вручення документів у справі й направлення запиту щодо встановлення місця проживання відповідачів.

За змістом ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Цивільного процесуального кодексу України, суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, у разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії.

Відповідно до ст. 498 Цивільного процесуального кодексу України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено – Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписану від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року (далі – Конвенція), учасником якої є, в тому числі, і Російська Федерація.

Відповідно до ст. 5 Конвенції (в редакції Протоколу від 28 березня 1997 року, який ратифікований Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року»), при виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлено інший порядок зносин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видача речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Згідно зі ст. 1 Конвенції, громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони.

Право суду на звернення з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави закріплене також і в частині 1 статті 80 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Тому, з метою дотримання прав відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне звернутися до компетентного суду Російської Федерації з судовим дорученням про надання правової допомоги, зокрема, про вручення відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 копії позовної заяви та здійснення їх допиту щодо позовних вимог.

Статтею 252 Цивільного процесуального кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд може зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 8 частини 1статті 252 Цивільного процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також за власною ініціативою зупинити провадження в справі у разі звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до вимог пункту 12 частини 1 статті 253 Цивільного процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 252 цього Кодексу, до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Оскільки для виконання судового доручення потрібен значний проміжок часу, провадження у справі слід зупинити до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави щодо виконання судового доручення.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованою Україною 10 листопада 1994 року,ст.ст. 197, 252, 253, 498 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», суд

У Х В А Л И В:

Звернутися до компетентного суду Російської Федерації з судовим дорученням про правову допомогу в рамках Конвенції про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Україною 10 листопада 1994 року.

Доручити компетентному суду Російської Федерації виконати наступні процесуальні дії.

Вручити відповідачу ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та відповідачу ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Допитати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даній справі в якості відповідачів з таких питань:

1)Чи визнають вони позовні вимоги ОСОБА_2 ?

2)Якщо не визнають, то з яких підстав?

3) Чи згодні на розгляд справи Артемівським міськрайонним судом Донецької області без їх участі?

Повідомити відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про резервні дати судового засідання 25 травня 2020 року о 10 годині 00 хвилин та 25 червня 2020 року о 10 годині 00 хвилин, що має відбутися у приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області за адресою: 84500, Україна, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 5.

У випадку наявності інших вимог під час виконання судового доручення судом Російської Федерації, направити відповідні документи до суду запитуючої сторони.

Після виконання даного доручення направити всі документи на адресу Артемівського міськрайонного суду Донецької області (84500, Україна, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 5) відповідно до вимог Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним та кримінальним справам» від 22 січня 1993 року (місто Мінськ) до 25 травня 2020 року.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Бахмутської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю зупинити до надходження відповіді від іноземного суду або явки відповідачів у судове засідання для розгляду справи по суті, залежно від події, яка станеться раніше.

Ухвала може бути оскаржена в частині зупинення провадження у справі в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Медінцева