Рішення № 84010609, 04.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 640/11810/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДержавної архітектурно-будівельної інспекції УкраїнидоШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпроскасування повідомлення В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати винесене державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук С.В. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.06.2019 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4.

Ухвалою суду від 31.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/11810/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що виконавчий документ пред`явлений до виконання з дотримання двохрічного терміну його пред`явлення.

Також, ДАБІ України вказує на порушення відповідачем строків направлення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4.

Відповідачем відзив на позовну заяву не надав, хоча був повідомлений про час і місце судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України прийнято постанову від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на Товариство з обмеженою відповідальністю «Паладіс-Центр» у розмірі 14 500, 00 грн. (далі - постанова).

Як зазначено у постанові остання набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме 25.10.2016.

Строк пред`явлення постанови до виконання два роки з дня її винесення.

21.02.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України скеровано заяву вих. №10/26-5/2102/05 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове виконання постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

22.02.2019 заява позивача про примусове виконання постанови отримана Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

06.06.2019 Шевченківським районним відділом Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керуючись пунктом 2 частини 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (далі - оскаржуване та/або спірне повідомлення) з підстав пропущення стягувачем встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) та складає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Закон №1404-VIII).

В розрізі приписів частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Разом з цим, частиною 4 статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З аналізу наведених правових норм суд дійшов до висновку, що виконавчий документ має відповідати вимогам частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII та може бути повернутий стягувачу, зокрема, у разі пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Між тим, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 4 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 №208/94-ВР порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 28, 29 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (у редакції чинній на час прийняття постанови) постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно пункту 31 Порядку постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

При цьому, в контексті приписів пункту 34 Порядку не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

У разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Отже, з аналізу норм законодавства слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу не може бути пред`явлено до виконання до моменту набрання нею законної сили.

Як вже було зазначено судом вище, строк пред`явлення постанови до виконання два роки з дня її винесення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Паладіс-Центр» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 № 250/16/10/26-1/1110/02/4 - відмовлено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паладіс-Центр» - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 - без змін.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є чинною, та строк пред`явлення такої постанови до виконання станом на час звернення позивача до виконавчої служби (21.06.2019) тривав.

Тобто, пред`явлення постанови від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбулося у межах встановленого строку.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку щодо необґрунтованості повідомлення державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.06.2019 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4 та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, з приводу присудження судових витрат на користь позивача слід вказати наступне.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26, код ЄДРПОУ 37471912) до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук С.В. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06.06.2019 з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 №250/16/10/26-1/1110/02/4.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Р.О. Арсірій