Ухвала суду № 84010487, 03.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

03 вересня 2019 року м. Київ № 826/7875/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Сом П.А., представника позивача Візор О.М., відповідача Загвоздіної А.М. , представника Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник Ю.Є., представника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Трембача О.С., представника Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» Павлік І.П., у відсутність інших учасників справи, розглянувши в підготовчому судовому засіданні справу за позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт», про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Київська міська рада звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни (далі - Загвоздіна А. М. ), в якому висловила прохання:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Загвоздіної А.М., щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - ПрАТ «Київський річковий порт») на гуртожиток, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3573,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996670180385, номер запису про право власності 15844453.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року позовну заяву Київської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» та третю особу, яка не заявляє вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПрАТ «Київський річковий порт».

В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання 21 січня 2019 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання 07 червня 2019 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію матеріалів реєстраційної справи №996670180385 на об`єкт нерухомого майна - за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи надані Департаментом документи, а також додатково долучені учасниками справи докази й пояснення, судом постановлено на розгляд присутніх в судовому засіданні 03 вересня 2019 року представників питання про закриття провадження у справі.

Представники позивача й третіх осіб на стороні позивача проти закриття провадження у справі заперечили.

Представник третьої особи на стороні відповідача поклалася на розсуд суду, а власне відповідач про застосування оголошених підстав для закриття провадження не заперечувала.

Суд, заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали справи й надані докази при вирішенні поставленого на розгляд питання виходив з того, що в силу пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В даному випадку справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що в даному випадку оскаржуваному рішенню державного реєстратора та внесеному до Державного реєстру речових прав запису, передує невирішений між сторонами спір про право, зокрема, про право на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, Київська міська рада у позовній заяві зазначає, що реєстрація права власності здійснювалась на підставі Свідоцтва від 11.06.1997 серія НОМЕР_1. Зазначене свідоцтво видане на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» від 27.05.1997 №207-В (далі - Свідоцтво). На зворотній стороні Свідоцтва міститься відмітка Бюро технічної інвентаризації міста Києва Київської міської ради народних депутатів від 18.06.1997 про те, що домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за Відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт». Водночас, позивач зауважує, що листом від 12.12.2000 №01-29-454 Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» в особі Голови правління не заперечувало щодо передачі будівлі (гуртожитку) на АДРЕСА_1 в комунальну власність територіальної громади міста Києва. Відтак, на виконання рішення Київської міської ради від 21.12.2000 №139/1116 «Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на АДРЕСА_1» за актом приймання-передачі гуртожиток за вказаною адресою прийнятий від Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт» до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згодом, житловий будинок на АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до договору оренди від 10.04.2014 №2046/14 Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві передано в оренду нежитлові приміщення підвалу, 1, 2 ,3-го поверхів загальною площею 2216,20 кв.м. на АДРЕСА_1, терміном на 2 роки 364 дні.

Протоколом №54 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.06.2017 погоджено питання продовження оренди зазначених приміщень з Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, код ЄДРПОУ 39467012, АДРЕСА_1.

Третя особа - Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підтримуючи позовні вимоги Київської міської ради, у поясненнях посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/16904/14 за позовом ПрАТ «Київський річковий порт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, у якому встановлено, що ПрАТ «Київський річковий порт» не користується та не володіє приміщенням гуртожитку на АДРЕСА_1 та не має прав у відношенні до земельної ділянки під цим приміщенням.

Окрім того, розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 №50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» з метою подальшого обслуговування балансоутримувачем будинку на АДРЕСА_1 , визначено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», код ЄДРПОУ 39609111, 04070, м. Київ, вул. Хорива, 36.

Також, у позовній заяві Київська міська рада посилається на частину восьму статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статей 5, 6, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», Київська міська рада, яка діє на території Києва як суб`єкт права власності від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об`єктами права комунальної власності.

На аркуші шостому позовної заяви Київська міська рада зазначає, що звертається до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування відповідного рішення державного реєстратора.

З приписів пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач робить висновок, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це лише процедура визнання і підтвердження державою тих фактів, які уже мали місце. Як видно, позиція третьої особи - ПрАТ «Київський річковий порт» також зводиться до того, що державним реєстратором не проводилась первинна реєстрація, а лише вносилась інформація про вже існуюче право власності. Однак висновки з наведеного позивач і третя особа роблять різні.

Так, ПрАТ «Київський річковий порт» зазначає, що станом на 18.06.1997 Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт» здійснило реєстрацію права власності на гуртожиток у Київському міському бюро технічної інвентаризації у відповідності вимог законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, і 10.08.2016 ПрАТ «Київський річковий порт» привело у відповідність до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що підтверджують право власності на гуртожиток та вчинило відповідні дії, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право власності на гуртожиток. Стверджують, що ПрАТ «Київпорт» є власником гуртожитку загальною площею 3573.2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , та право власності на вказаний гуртожиток від ПрАТ «Київський річковий порт» до третіх осіб ніколи не переходило та було постійним.

Отже, суд погоджується, що спір не має ознак приватноправового характеру, якщо предметом перевірки у справі є виключно дотримання державним реєстратором, як суб`єктом владних повноважень, публічно-владних управлінських функцій.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Господарським судом міста Києва у справі №910/3425/18 задоволено повністю позовні вимоги ПрАТ «Київський річковий порт» до Київської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємством «Керуюча компанія обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання незаконними та скасування рішення Київської міської ради від 21.12.2000 №139/1116 «Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади Києва гуртожитку на вул. Турівській, 12 у місті Києві»; позиції №265 таблиці №7 додатку №7 до рішення Київської міської від 02.12.2010 №284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 у справі 910/3425/18 залишено без змін, а апеляційну скаргу Київської міської ради без задоволення.

Постановою касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.04.2019 касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

При цьому, як з`ясовано судом в засіданні наведені обставини жодним чином не змінили позиції учасників справи, зокрема позивача, який наполягає на захисті його речового права шляхом задоволення заявленого позову.

Отже, суд вважає, що наведені обставини, дають підстави для висновку про наявність в даному спорі ознак приватноправового, в тому числі з урахуванням і того, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.06.2005 №1049 «Про зміну статусу гуртожитку на АДРЕСА_1 » будівлі надано статус житлового будинку з загальними квартирами. Відповідно до розпорядження Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 17.08.2005 №780 у будинку на АДРЕСА_1 присвоєно нумерацію квартир. У відповідній будівлі фізичними особами приватизовано 42 квартири.

Згідно позиції позивача, державний реєстратор - приватний нотаріус Загвоздіна А.М. 10.08.2016 не пересвідчилась до початку вчинення реєстраційної дії, про вже заявлені права на об`єкт нерухомого майна, а саме про низку внесеної до Державного реєстру прав інформації про права власності фізичних осіб на квартири у будинку, що в АДРЕСА_1 .

Так, в матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України №26-141/С-16492/19 від 11.07.2017, наданий ОСОБА_16 (співвласник квартири, мати залученої до участі у справі третьої особи) на скарги від 12.06.2017 та від 13.06.2017 на рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Загвоздіної А.М. про державну реєстрацію права власності на відповідну будівлю за ПрАТ «Київський річковий порт».

З листа вбачається, що Міністерство юстиції України дійшло висновку про відсутність достатніх підстав для призначення камеральної перевірки з огляду на те, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №18070362 приватним нотаріусом Загвоздіною А.М. дійсно порушено хронологію дій, передбачену статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 01.01.2016) та пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме: перед початком розгляду заяви приватним нотаріусом Загвоздіною А.М. не здійснено пошуку заяв у базі даних заяв для встановлення черговості розгляду заяв та встановлення наявності підстав для зупинення державної реєстрації права. Разом з тим, за даними Державного реєстру прав у черзі заяв були відсутні інші зареєстровані заяви та рішення суду про зупинення державної реєстрації прав на нерухоме майно. За таких обставин, у приватного нотаріуса Загвоздіної А.М. перешкоди для розгляду заяви були відсутні.

Щодо обґрунтованості прийнятого рішення про державну реєстрацію права власності від 10.08.2016 №30878780 за ПрАТ «Київський річковий порт» Міністерством юстиції України зазначено про відсутність підстав для прийняття поданих для державної реєстрації документів.

Таким чином, наведений лист є належним доказом у справі і, серед іншого, на думку суду, вказує на наявність при вирішенні даного спору більш широкого кола питань, ніж процедурні.

Крім того, третя особа ОСОБА_3 у поясненнях від 20.06.2019 зазначає, що відповідач Загвоздіна А.М. не пересвідчилася, що відсутні суперечності між заявленим ПрАТ «Київський річковий порт» та вже зареєстрованими в установленому законом порядку правами мешканців гуртожитку на нерухоме майно, вчинила реєстраційні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на майно, що фактично відсутнє у ПрАТ «Київський річковий порт» з порушенням пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ПрАТ «Київський річковий порт» за участі відповідача - приватного нотаріуса Загвоздіної А.М. у незаконний спосіб заволоділо об`єктом нерухомості - житловим будинком загальною площею 3 573.2 кв. м. на вул. АДРЕСА_1 , який є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Звертає третя особа увагу на той факт, що спірний будинок за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ) пройшов не лише процедуру прийому-передачі до комунальної власності та набуття статусу житлового будинку з квартирами, а також з 2005 року по теперішній час мешканцями квартир продовжується приватизація кімнат, з виділенням частки власності для кожного співвласника, про що достовірно відомо третій особі на стороні відповідача - ПрАТ «Київський річковий порт».

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника (наразі позивача у справі). Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведених вище обставин вбачається, що у даній справі існує невирішений спір про право, тому подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкт нерухомого майна.

Для вирішення даного спору по суті необхідним є також дослідження питання наявності або відсутності порушеного права або інтересу позивача у справі, який не є безпосереднім учасником відносин із державним реєстратором речових прав. Відтак, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Таким чином, якщо предметом спору є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно, а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого захисту судом залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право користування спірним нерухомим майном та правомірності набуття такого права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і доходить висновку про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України.

Наведений висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постановах у справах №820/4146/17 від 20.06.2018, №823/235/16 від 18.09.2018, №807/719/15 від 29.08.2018, 804/1001/16 від 18.04.2018, а також правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16 та від 26.01.2016 у справі №2а-10699/11/2670 (21-3367а15).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 4, 19, 238, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт», про визнання протиправним та скасування рішення, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено й проголошено в судовому засіданні 03 вересня 2019 року.

Суддя О.М. Чудак