Рішення № 84010418, 30.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2019 року № 826/9475/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Про» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 206, оф. 184) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Щолуденка, 33/19), третя особа - Селянське (фермерське) господарство «Барвинок» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веда Про» (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м Києві (надалі також - відповідач), про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 року №0050691406 (форма «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 2230926,87 грн. за платежем пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД, код платежу 21081000;

визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 року №0050701406 (форма «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 170,00 грн. за платежем неподаткова штрафна санкція, код платежу 21081000;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2018 відкрито позовне провадження у справі.

У підготовчому судовому засіданні 26.09.2018 року, суд ухвалив залучити в якості третьої особи без самостійних вимог СФГ "Барвінок" (надалі також - третя особа).

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на день проведення перевірки та складання за результатом перевірки акту ГУ ДФС у м. Києві не вірно нараховано суму пені за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, позивачем під час перевірки, ні під час адміністративного оскарження контролюючому органу не надано будь-яких пояснень та підтверджуючих документів щодо настання форс-мажорних обставин за несвоєчасну сплату коштів.

Третьою особою надано суду письмові пояснення, в яких зазначає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки невиконання умов зовнішньоекономічного контракту від 03.11.2016 №WD 161103-1 відбулося у зв`язку з настанням непереборної сили.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта та не прибуття в судове засідання сторін, керуючись ч. 9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі направлення від 08.09.2017 р. № 2030/26-15-14-06-04 виданого ГУ ДФС у м. Києві, головному державному ревізором - інспектором податкової та митної справи ІІІ рангу відділу контролю за додержанням податкового законодавства при здійсненні ЗЕД управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД ГУ ДФС у м. Києві Василюк Т .В., згідно підпункту 75.12 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 17.08.2017 р. №7941, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Веда Про» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 03.11.2016 №WD 161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann & Westerkamp mbH» (Німеччина) за період з 03.11.2016 р. по 01.09.2017 р.

За результатом перевірки складено акт перевірки від 20.09.2017 р. №1044/26-15-14-06-04/39948890 (надалі по тексту - акту перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження товару на суму 158826,59 євро (екв. 4426412,25 грн.) за контрактом від 03.11.2016 р. №WD161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann & Westerkamp mbH» (Німеччина); п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), а саме: порушення строків декларування станом на 01.07.2017 р.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 04.10.2017 року №0050691406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2230936,87 грн; від 04.10.2017 року №0050701406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 170,00 грн.

Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги рішенням ДФС України від 06.12.2017 року №28919/6/99-99-11-01-02-25 залишено спірні податкові повідомлення-рішення - без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що між Селянським (фермерським) господарств «Барвинок» (покупець), з однієї сторони, та позивачем (продавець), з іншої сторони, 27.10.2016 р. укладено договір поставки № У 206-214.

У відповідності до умов вищезазначеного договору покупець замовив у ТОВ «ВЕДА ПРО» поставку комплексу спеціального технологічного обладнання для свиноферми фірми ВЕДА-ДАММАНН і ВЕСТЕРКАМП ГмбХ, Німеччина.

Позивачем було укладено імпортний контракт від 03.11.2016 р. №WD161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина) на купівлю технологічного обладнання.

На виконання імпортного контракту від 03.11.2016 р. №WD161103-1 TOB «Веда Про», відповідно до банківських виписок, перераховано валютні кошти компанії «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина), на загальну суму 158 826,59 євро (екв. 4 426 412,25 грн.).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі по тексту - Закон №185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Відповідно до статті 2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Позивач зазначає, що листом від 07.12.2016 р. № 12-07-1 СФГ «Барвинок» повідомило ТОВ «ВЕДА ПРО» про непередбачувані, надзвичайні обставини, які перешкоджають виконанню Договору поставки № У 206-214 у зв`язку з смертю голови СФГ «Барвинок» - ОСОБА_2 СФГ «Барвинок» в зазначеному листі попросило призупинити відвантаження обладнання, яке має бути поставлене згідно договору поставки від 27.10.2016 р. № У 206-214, на термін до проведення додаткових переговорів з новим керівником, після оформлення процедури про надання йому повноважень по управлінню СФГ «Барвинок».

Листами від 26.01.2017 р., від 01.02.2017 р. СФГ «Барвинок» повідомило ТОВ «ВЕДА ПРО» про розірвання договору поставки від 27.10.2016 р. № У 206-214 у зв`язку з смертю голови СФГ «Барвинок» - ОСОБА_2 .

Договірні відносини ТОВ «ВЕДА ПРО» з контрагентом СФГ «Барвінок» були достроково припинені у зв`язку з надзвичайною обставиною - смертю голови СФГ - ОСОБА_2 та фактичним припиненням ведення напрямку діяльності (тваринництва) даним господарством новим керівництвом СФГ«Барвінок».

Між сторонами підписано додаткову угоду № 2 від 13.06.2017 р. про припинення договору поставки від 27.10.2016 р. № У 206-214 укладеного між ТОВ «Веда Про» та СФГ «Барвинок» про поставку комплексу технологічного обладнання для свиноферми фірми ВЕДА-ДАММАНН і ВЕСТЕРКАМП ГмбХ, Німеччина.

Під час розгляду справи позивачем надано юридичний висновк Торгово-промислової палати України від 25.09.2018 року № 2722/05-19, в якому зазначено, що саме невідворотність виниклої обставини, зокрема смерті голови СФГ «Барвинок» - ОСОБА_2, призвело до порушення з боку ТОВ «ВЕДА ПРО» строків завершення валютних операцій, передбачених валютним законодавством України.

Позивач зазначає, що Юридичний висновок Торгово-промислової палати України від 25.09.2018 року № 2722/05-19, може бути доказом в судовому процесі для доведення непередбачуваних та невідворотніх обставин, які унеможливили ТОВ «ВЕДА ПРО» належним чином виконати свої зобов`язання.

Частинами 6, 7 статті 6 Закону №185/94-ВР, встановлено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

У відповідності до пункту 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (надалі по тексту - Закон №671/97-ВР) зі змінами та доповненнями, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 141 Закону №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина другої цієї статті).

За визначенням підпункту 3.1.1 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічно криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо (пункт 3.2 Регламенту).

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої Торгово-промисловою палатою України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Торгово-промислова палата України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих нею та регіональними торгово-промисловими палатами, про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб, допущених до розгляду заяв із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (пункт 5.1 Регламенту).

Наведені норми не дають підстави стверджувати, що будь-який висновок Торгово-промислової палати, в якому йдеться про форс-мажорні обставини, має юридичну силу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин.

Даного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 липня 2019 року по справі №826/7997/17 (адміністративне провадження №К/9901/15562/19).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що юридичний висновок Торгово-промислової палати України від 25.09.2018 року № 2722/05-19 не підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за контрактом від 03.11.2016 р. №WD161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина).

Суд звертає увагу, що позивачу ще з лютого 2017 р. було відомо про припинення виконання умов договору на поставку комплексу спеціального технологічного обладнання для свиноферми СФГ «Барвинок», проте контракт від 03.11.2016 р. №WD161103-1 з нерезидентом «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина) був розірвано з останнім лише 01.09.2017 р. додатковою угодою №1.

Позивач в позовній заяві зазначає, що контролюючим органо неправильно зроблений розрахунок пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно статті 2 Закону №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг}, що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Граничні терміни розрахунків, які передбачені ст. ст. 1, 2 Закону №185/94-ВР змінено з 180 на 120 календарних днів згідно наступних Постанов Правління НБУ (були чинними у періоді, що перевірявся):

від 28.07.2016 року №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР, з 180 днів на 120 календарних днів;

- від 14.09.2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, і 180 днів на 120 календарних днів. Термін дії постанови НБУ від 14.09.2016 року №386 з 15.09.2016 року по 15.12.2016 року);

- від 13.12.2016 року №410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР, з 180 днів на 120 календарних днів. Термін дії постанови НБУ від 13.12.2016 року №410 з 16.12.2016 року по 16.07.2017 року);

На момент здійснення передплати (11.11.2016 року) у сумі 158826,59 євро (4426412,25грн.) на адресу компанія «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина) в рамках виконання контракту від 03.11.2016 р. №WD161103-1 граничний строк надходження товару, згідно Постанови Правління НБУ від 14.09.2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" складав 120 днів (граничний термін надходження товару 12.03.2017 року).

В частині щодо посилання позивача з приводу того, що до спірних відносин має бути застосована постанова правління НБУ від 13.12.2016 року №410 (в редакції від 26.05.2017 р.), яка пом`якшує відповідальність резидентів, в силу приписів ст. 58 Конституції України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закон не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він скасовує або пом`якшує юридичну відповідальність.

Між тим, постановами правління НБУ безпосередньо не встановлено, не скасовано та не змінено види юридичної відповідальності для учасників спірних відносин, а визначено лише розмір граничного строку проведення розрахунків в іноземній валюті. Таким чином, до спірних відносин має бути застосована постанова Правління НБУ, чинна на час виникнення спірних відносин.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірна встановлено початок прострочення позивачем терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з 12.03.2017 р.

Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що пеня підлягає сплаті з дня пропуску строку для зарахування валютних коштів на рахунки та до дня направлення позову до суду (проведення перевірки податковим органом).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, що кошти в розмірі 158826,59 євро (4426412,25грн.) в період з 12.03.2017 р. по 01.09.2017 р. не були повернуті компанією «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина) на рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 року №0050691406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 2230936,87 грн, а позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

В частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2017 року №0050701406, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 170,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, згідно частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (частини 2 статті 16 Декрету).

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З вищенаведеного вбачається, що визначення суми штрафних санкцій належить до повноважень Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи позивачем не надано докази того, що протягом березня - липня 2017 року кошти були поверненні на його рахунок компанією «Weda-Dammann &Westerkamp mbH» (Німеччина), а отже в даному випадку позивач повинен був задекларувати дані про знаходження валютних цінностей за межами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2017 року №0050701406 - не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Веда Про» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 206, оф. 184) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій