Рішення № 84010315, 29.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/1617/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача Блохіної Н.В.,

представників відповідача Нужняка С.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання протиправними та скасування припису і постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить:

- визнати дії відповідача щодо проведення контрольного заходу з приводу додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин – неправомірними;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-05-013/0282;

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 31.05.2019 №25-05-013/0439/161 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 125 190,00 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до річного плану здійснення заходів державного нагляду «контролю" Управління Держпраці у Чернігівській області на 2019 рік, затверджений наказом Держпраці від 29.11.2018 №126, який знаходиться на офіційному сайті Держпраці позивач не входить до списку суб`єктів господарювання, які підлягають плановій перевірці. Тобто, інспектором Держпраці у Чернігівській області було проведено саме позапланову перевірку. При цьому, така позапланова перевірка не була погоджена з Держпраці України. Крім того, відповідач був зобов`язаний надати позивачу під розписку, окрім копії наказу про проведення перевірки, копії направлення на проведення перевірки, ще й копію погодження з Держпраці України проведення позапланової перевірки. Однак, таких документів (окрім копії направлення) позивачем не отримано. Також, на думку позивача, наказ не є належною підставою для проведення позапланової перевірки.

Позивач наголошує, що під час перевірки інспектором Держпраці зроблено висновок про фактичне перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 виключно на підставі пояснень ОСОБА_2 Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з позивачем Акт, припис, постанова не містять. Також Акт перевірки ФОП ОСОБА_1 не містить інформації щодо встановленого перевіркою конкретного переліку та обсягу трудових функцій, які нібито виконувала ОСОБА_2 . Вищевказані обставини вказують на відсутність у висновках відповідача елементів обґрунтованості та доведеності правомірності свого рішення.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, протягом встановленого судом строку надав відзив на позов, в якому зокрема зазначив, що вимоги позивача не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для скасування постанови про накладення штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На підставі наказу Управління від 23.04.2019 №131 та направлення на проведення контрольного заходу від 23.04.2019 №515 інспектором праці Величко М.С ОСОБА_3 у присутності свідка - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, інвестицій та регуляторної діяльності Бобровицької міської ради Савон Алли Андріївни здійснена спроба проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою ведення господарської діяльності: АДРЕСА_1 (а.с.139).

Під час проведення інспекційного відвідування в магазині виявлено працівника ОСОБА_2 в процесі виконання робіт по обслуговуванню покупців. Даний факт зафіксовано фотографією, яка є додатком до Акта інспекційного відвідування. Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 від 02.05.2019 вона працює у ФОП ОСОБА_1 з 2010 року із певною заробітною платою та режимом роботи (а.с.140, 141).

Втім, у зв`язку із встановленою відсутністю ФОП ОСОБА_1 за місцем ведення господарської діяльності і відповідно ненаданням документів з питань працевлаштування 02.05.2019 інспектором праці Величко М. ОСОБА_4 було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №25-05-013/0105 (а.с.40-41,93-94), у зв`язку з чим строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 10-00 11.05.2019.

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 02.05.2019 №25-05-013/0105 та вимога про надання документів від 02.05.2019 №25-05-013/0099 із супровідним листом від 02.05.2019 та копією направлення на проведення контрольного заходу направлено 03.05.2019 за місцем проживання позивача рекомендованим листом з описом документів у ньому за №1740002430077 (а.с.40-46, 93-99). Зазначене відправлення отримано позивачем 07.05.2019, проте у зазначені в вимозі строки жодних документів та інформації відповідачу не надано.

Відповідно за результатами інспекційного відвідування позивача, Управлінням встановлені порушення вимог трудового законодавства, а саме ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, про що складено Акт інспекційного відвідування від 11.05.2019 №25-05-013/0439 (а.с.47-52, 100-105) та припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-05-013/0282 (а.с.53-55, 10-107), які у зв`язку із неможливістю особистого вручення направлені ФОП ОСОБА_1 за місцем проживання для підпису рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення від 11.05.2019 №1740002439279 (а.с.180, 181).

В подальшому, 20.05.2019 начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. прийнято рішення №129 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 21.05.2019 за вих. №10-04/2932 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 14 год. 00 хв. 31.05.2019 направлено на адресу за місцем проживання та місцем здійснення діяльності позивача(а.с.142-144).

Враховуючи ненадходження на адресу Управління обґрунтованого клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату та прибуття позивача на розгляд справи, уповноваженою посадовою особою 31.05.2019 прийнята постанова №25-05-013/0439/161 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190,00 грн на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с.55, 108).

Вважаючи припис та постанову незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача щодо проведення контрольного заходу протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно пп.3 п.5 Порядку від 26.04.2017 №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як встановлено судом, інспекційне відвідування позивача проведено на виконання Плану спільних заходів державного нагляду (контролю) ГУ Держпродспоживслужби у Чернігівській області та Управління Держпраці у Чернігівській області на квітень 2019 року на підставі службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Козлова Д.В ОСОБА_3 (а.с.112, 138).

За результатами інспекційного відвідування позивача було складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 11.05.2019 №25-05-013/0439, в якому зазначено про порушення позивачем ч.1, 3 ст.24 КЗпП України (а.с.47-52,100-105).

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю — припис про їх усунення. Також п.20 та п.21 Порядку встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в Акті інформацією, Акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання Акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Жодних зауважень позивачем надано не було.

Так, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання Акту про виявлені порушення (п.3).

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб`єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Згідно з п.8 Порядку №509 уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

З аналізу вищевикладених положень Порядку №509 слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та направлення Акту і припису, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

В даному випадку, посилання позивача в адміністративному позові на норми Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині підстав для проведення інспекційного відвідування, процедури попереднього повідомлення про проведення перевірки та інше, є безпідставним, оскільки згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), що і було зроблено при надсиланні на адресу місця проживання позивача Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 02.05.2019 №25-05-013/0105 та вимоги про надання документів від 02.05.2019 №25-05-013/0099 із супровідним листом від 02.05.2019 (а.с.40-42). Зазначені документи було отримано позивачем 07.05.2019, про що свідчить роздруківка із сайту Укрпошти про відстеження рекомендованого відправлення та копія зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43-45)..

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення контрольного заходу з приводу додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин - безпідставними, а отже у цій частині позову належить відмовити.

Так, перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу, судом встановлено, що підставою для накладення на позивача штрафу став, на думку відповідача, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу): 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

Так, в судовому засіданні встановлено, що інспектором праці зроблено висновок про фактичне перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 виключно на підставі наданих 02.05.2019 пояснень ОСОБА_2 (а.с.140). Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з позивачем Акт, припис та постанова не містять. Також Акт не містить інформації щодо встановленого перевіркою конкретного переліку та обсягу трудових функцій, які виконувала ОСОБА_2 .

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору безоплатного користування майном №1 від 01.10.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , позивач передала безоплатно в користування останній частину магазину, а саме – 20 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення підприємницької діяльності (а.с.27-28). ОСОБА_2 є працівником ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма №Д4) за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно (а.с.30-37, 83-90).

Таким чином, висновок відповідача, викладений в Акті спростовується матеріалами справи та ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючого без встановлення дійсних обставин. А тому, суд дійшов висновку про те, що в Акті вказано непідтверджену інформацію, яка фактично ґрунтується на припущеннях, що свідчить про безпідставність висновку відповідача.

Посилання відповідача на наявність письмових пояснень, не дає можливість вважати такі пояснення доказами по справі, за наявності інших доказів, які спростовують їх. З урахуванням вищевикладеного, суд ставиться критично до отриманих інспектором праці письмових пояснень і відповідно не приймає їх до уваги.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В рішенні №37801/97 від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що припис відповідача про усунення порушень від 11.05.2019 №25-05-013/0282 та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.05.2019 №25-05-013/0439/161 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підставою для їх винесення став формальний підхід до здійснення своїх повноважень відповідачем на основі власних припущень, оскільки жодними доказами вони не підтверджується.

Отже, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання протиправними та скасування припису і постанови слід задовольнити в частині визнання протиправними та скасування припису відповідача про усунення порушень від 11.05.2019 №25-05-013/0282 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.05.2019 №25-05-013/0439/161.

Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ). Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правової допомоги, розрахунок оплати витрат на правову допомогу та акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги та квитанцію про оплату позивачем послуг адвоката. Згідно наведених вище доказів, розмір витрат позивача на правову допомогу склав 10 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 251,90 грн судового збору, відповідно до частини задоволених позовних вимог та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та визнання протиправними та скасування припису і постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-05-013/0282.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.05.2019 №25-05-013/0439/161.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 251,90 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня 90 коп.) судового збору, відповідно до частини задоволених позовних вимог та 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 );

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повний текст рішення суду виготовлено 04.09.2019.

Суддя Л.О. Житняк