Рішення № 84010250, 02.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/1725/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Федорок К.М.,

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 О.О ОСОБА_4 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Державної міграційної служби України у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 з позовом до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Державної міграційної служби України у Чернігівській області про визнання протиправної відмови відповідача у видачі ОСОБА_5 у зв`язку із досягнення 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ; зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, спираючись виключно на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який створений для обслуговування тих суспільних відносин, які пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням конфіденційної інформації, згоду на збір та обробку якої позивач не надавав. Також зазначає, що на даний час діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України: як у вигляді паспортної книжечки, так і у формі ID-картки.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем рішення про відмову у видачі ОСОБА_5 паспорту громадянина України у будь-якій формі не приймалось, оскільки остання особисто з заявою встановленої форми про оформлення та видачу їй паспорту громадянина України та необхідним переліком документів не зверталась, а заява, подана її батьками 05.10.2019, була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян». Також зазначає, що висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, не можуть бути застосовані під час розгляду цієї адміністративної справи у зв`язку з невідповідністю підстав адміністративного позову.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 03.07.2019 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; ухвалою суду від 21.08.2019 ухвалено рішення здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; ухвалою суду від 02.09.2019 поновлено позивачам строк звернення до суду з даним позовом.

Вислухавши пояснення позивачів, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 25.04.2002 Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції (а.с. 16).

05.10.2018 ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила видати її дочці паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (а.с. 17).

Також 05.10.2018 ОСОБА_5 звернулась до відповідача з заявою, в якій просила видати паспорт громадянина України старого паперового зразка, який не містить безконтактного електронного носія (а.с. 18).

Листом від 13.10.2018 № 74.34-34-02-К-21 Деснянський районний відділ у м. Чернігові Державної міграційної служби України у Чернігівській області повідомив позивача, що з 01.11.2016 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містять безконтактного електронного носія, припинено, а тому оформити паспорт громадянина України у формі книжечки немає можливості (а.с. 19-20).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких: паспорт громадянина України.

Частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина перша статті 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 13 вказаного Положення про паспорт громадянина України встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:

- з 01.01.2016 – оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- з 01.11.2016 – оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи);

Тобто, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Згідно частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).

В силу частин п`ятої та шостої статті 6 вказаного Закону обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд звертає увагу, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06.7.2010 № 2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції.

За сталою практикою Європейського суду з прав людини, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, пункт 37). Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Крім того, перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «Groppera AG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Крім того, відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.

Окрім того, відповідно до частини сьомої статті 16 Закону № 5492-VI уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

Відтак, приймаючи рішення про відмову у видачі документу, уповноважений суб`єкт зобов`язаний вказати підставу такої відмови, визначену законодавством.

Як вбачається з листа від 13.10.2018 № 74.34-34-02-К-21 Деснянського районного відділу у м. Чернігові Державної міграційної служби України у Чернігівській області позивачу було лише повідомлено про те, що з 01.11.2016 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містять безконтактного електронного носія, припинено, вказано, що оформити паспорт громадянина України у формі книжечки немає можливості (а.с. 19-20).

Тобто, відповідачем фактично було відмовлено у видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки неповнолітній ОСОБА_5 з підстав, не визначених законодавством.

При цьому, додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1089/21401, який втратив чинність з 17.04.2018 на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2018 № 161, було передбачено форму заяви про видачу паспорту громадянина України.

Станом на час подання 05.10.2018 ОСОБА_2 та її неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 заяв про отримання дитиною паспорта громадянина України, форма заяви на отримання паспорта саме у формі книжечки Міністерством внутрішніх справ України не була визначена, а тому посилання відповідача на звернення за отриманням паспорта громадянина України з заявою невстановленої форми судом не приймаються до уваги.

Водночас, як вже було зазначено судом, згідно пункту 13 Положення про паспорт громадянина України для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Аналізуючи приписи Положення про паспорт громадянина України, суд приходить до висновку, що особа яка звертається із заявою про отримання паспорта громадянина України в обов`язковому порядку повинна додати до своєї заяви перелік документів, визначений у пункті 13 зазначеного Положення.

Разом з тим, судом було встановлено, що до вказаних заяв від 05.10.2018 ні матір`ю, ні дитиною не було додано свідоцтво про народження та дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Таким чином, позивачами не було дотримано встановленої законодавством процедури звернення за отриманням паспорту, а тому суд вважає, що відповідач був позбавлений можливості видати паспорт неповнолітній ОСОБА_5 за відсутності визначених переліком документів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 07.08.2019 по справі № 520/11053/18.

Доводи позивача, що дана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 є безпідставними, оскільки у вказаній зразковій справі позивач особисто звернувся до органів Державної міграційної служби з заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки, подавши відповідний пакет документів, але йому було відмовлено у видачі паспорту у зв`язку з відсутністю законодавчих підстав. В даному випадку, позивач звернувся до відповідача без подання відповідного пакету документів.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Деснянського районного відділу у м. Чернігові Державної міграційної служби України у Чернігівській області (вул. Шевченка, 26, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37804450) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.09.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна