Рішення № 84008369, 27.08.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019 справа № 914/773/19

За позовом: Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м. Київ,

про стягнення 547 695, 88 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Посисень І ОСОБА_1 Р., Роман Н. О. - представники;

від відповідача: Шандарівський Т. Г. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Головного територіального управління юстиції у Львівській області до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” про стягнення 547 695, 88 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2019 було відкрито провадження у справі № 914/773/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.05.2019.

Представник відповідача 11.05.2019 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву. Також, 22.05.2019 на адресу господарського суду надійшла заява представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у даній справі.

У судових засіданнях 13.05.2019 та 05.06.2019 було оголошено перерву.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2019 з`явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив, заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності та клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 18.06.2019 з`явився, щодо продовження строку підготовчого провадження не заперечував. Ухвалою суду від 18.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 31.07.2019.

Зважаючи на першу неявку представника позивача у підготовче засідання, ухвалою суду від 31.07.2019 було відкладено підготовче засідання на 12.08.2019.

У судове засідання 12.08.2019 представники сторін з`явилися. Представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення на відповідь позивача на відзив. Ухвалою від 12.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 27.08.2019.

Представники позивача у судовому засіданні 27.08.2019 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.08.2019 щодо позову заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 27.08.2019 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Головне територіальне управління юстиції у Львівській області (надалі – позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” (надалі – відповідач) про стягнення 547 695, 88 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 37971095 у зведеному виконавчому провадженні № 41315181, з примусового виконання виконавчого листа від 30.04.2013 № 2/466/294/13 про стягнення з ОСОБА_2 та інших осіб заборгованості у розмірі 547 695, 88 грн, стягувачем за яким виступала Філія ЛОУ АТ «Ощадбанк».

В процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було реалізовано на прилюдних торгах, оформлених протоколом від 15.08.2014, майно боржника, а кошти отримані від реалізації майна, в сумі 547 695, 88 грн перераховано на банківські рахунки стягувача.

Однак, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09.02.2016 у справі № 466/6052/14, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016, за позовом боржника визнано недійсними прилюдні торги від 15.08.2014 з реалізації майна боржника, а також протоколи проведення цих торгів, визнано недійсним та скасовано свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

В подальшому, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2017 у справі № 461/4571/17, позовні вимоги ОСОБА_3 (переможця вищезгаданих прилюдних торгів) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення коштів за оплату майна придбаного на торгах, задоволено. На виконання вказаного рішення, на підставі заяви ОСОБА_3 , Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області забезпечено безспірне списання коштів у розмірі 1 153 585 грн з рахунків Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що свідчать меморіальні ордери від 12.11.2018 № 1, № 2, № 3.

Позивач зазначає, що оскільки відповідач, як стягувач за виконавчим листом від 30.04.2013 № 2/466/294/13, отримав кошти в погашення заборгованості внаслідок реалізації майна боржника на прилюдних торгах, які в подальшому були визнані судом недійсними, то в силу ст. 216 та ст. 1212 ЦК України, відповідач зобов`язаний повернути перераховані йому кошти як такі, що одержані ним без достатньої правової підстави.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 30.11.2018 № 02.1-12/18/2180 про повернення коштів в сумі 547 695, 88 грн, однак, відповідач на вимогу позивача коштів не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог, позивач зазначив, що строк позовної давності слід обчислювати з моменту стягнення коштів з рахунків позивача в порядку безспірного списання 12.11.2018, оскільки саме тоді у позивача виникло право на звернення з цим позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач щодо позовних вимог заперечив, вважає їх такими що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки відповідач отримав кошти не на виконання правочину - прилюдних торгів оформлених протоколом від 15.08.2014, який в подальшому був визнаний судом недійсним, а в порядку виконання судового рішення у справі № 2/466/294/13, яке на час розгляду даної справи є чинним. Тому, відповідач вважає, що визнання недійсним прилюдних торгів не створює юридичних наслідків для банку, який не був стороною такого правочину. Також, відповідач стверджує, що підстава набуття банком грошових коштів на даний час не відпала, відтак кошти не можуть вважатися набутими чи збереженими без достатньої правової підстави.

Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що із визнанням рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09.02.2016 у справі № 466/6052/14 недійсними прилюдних торгів від 15.08.2014, було визнано недійсними протоколи проведення прилюдних торгів від 15.08.2014 № 1414127-1, № 1414127-2 та № 1414127-3, а також скасовано свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 29.08.2014 № 2406, № 2408 та № 2410. Загальна вартість вказаних правочинів становить 1 337 064, 00 грн, разом з тим банком було отримано лише 547 695, 88 грн. Позивач, звертаючись із позовом до банку про застосування наслідків недійсності правочину, не вказує по якому саме договору вимагає застосувати до банку наслідки недійсності.

Відповідач вважає, що позивач (в особі його посадових осіб), зважаючи на визнання недійсними прилюдних торгів від 15.08.2014, мав можливість і був зобов`язаний, у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 30.04.2013 № 2/466/294/13, та здійснити виконавчі дії щодо повторної реалізації арештованого майна. Таким чином, за рахунок отриманих коштів від повторної реалізації майна позивач зміг би виконати свої зобов`язання щодо повернення коштів покупцю майна з торгів, що були визнані недійсними.

Також, відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності до заявлених вимог. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що в матеріалах справи Апеляційного суду Львівської області № 466/6052/14, рішенням якого було визнано недійсними прилюдні торги від 15.08.2014, містяться докази ознайомлення представника позивача із матеріалами вказаної справи 18.02.2016. Таким чином, 18.02.2016 позивач дізнався про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколів проведення торгів від 15.08.2014, на які він посилається в обгрунтування своїх позовних вимог, однак з даним позовом він звернувся лише 08.04.2019, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності.

Обставини справи встановлені судом.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 37971095 з примусового виконання виконавчого листа від 30.04.2013 № 2/466/294/13 про стягнення з ОСОБА_2 та інших осіб на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 547 695, 88 грн. Вказане виконавче провадження входило до складу зведеного виконавчого провадження № 41315181.

В процесі виконання зведеного виконавчого провадження № 41315181 державним виконавцем було арештовано нерухоме майно боржників та реалізовано його на прилюдних торгах, оформлених протоколами від 15.08.2014 № 1414127-1, № 1414127-2 та № 1414127-3, переможцем яких став ОСОБА_3 . За результатами реалізації майна було отримано кошти в розмірі 1 337 064, 00 грн, частину з яких в сумі 547 695, 88 грн Головне управління юстиції у Львівській області перерахувало на рахунок відповідача, як стягувача у виконавчому провадженні № 37971095, що підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2014 № 2387. Як зазначає позивач, виконавче провадження № 41315181 було закінчене на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 09.02.2016 у справі № 466/6052/14 визнано недійсними прилюдні торги від 15.08.2014, протоколи проведення цих торгів від 15.08.2014 № 1414127-1, № 1414127-2 та № 1414127-3, а також визнано недійсними та скасовано свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 29.08.2014 № 2406, № 2408 та № 2410. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016, рішення Апеляційного суду Львівської області від 09.02.2016 залишено без змін.

Переможець вищезгаданих прилюдних торгів - ОСОБА_3 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення коштів за оплату майна придбаного на торгах, що були визнанні недійсними. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2017 у справі № 461/4571/17, позов ОСОБА_3 задоволено повністю та стягнено з Головного територіального управління юстиції у Львівській області 1 153 585, 00 грн. На виконання вказаного рішення, на підставі заяви ОСОБА_3 , Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області було здійснено безспірне списання коштів у розмірі 1 153 585, 00 грн з рахунків Головного територіального управління юстиції у Львівській області, що підтверджується меморіальними ордерами від 12.11.2018 № 1, № 2, № 3.

У зв`язку із наведеними обставинами, позивач звертався до відповідача з вимогою від 30.11.2018 № 02.1-12/18/2180 про повернення йому коштів в сумі 547 695, 88 грн, як отриманих без достатньої правової підстави. Відповідач на вимогу позивача коштів не повернув, в результаті чого останній звернувся з цим позовом до суду.

Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

В правових позиціях, викладених у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12, зазначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Статтею 215 ЦК визначені умови недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Згідно п. 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов`язок повернення майна за цим правочином.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-1884цс15 зазначено, що боржник у виконавчому провадженні має право вимагати застосування реституції за наслідками недійсних публічних торгів. При цьому продавцем його майна з прилюдних торгів є або державний виконавець, або організатор торгів, залежно від укладеного договору, а покупцем – переможець торгів, тому покупець повертає майно продавцю, а продавець – отримані кошти, оскільки реституція в цивільному законодавстві передбачає не лише права, а й обов`язки для кожної із сторін недійсного договору. Праву однієї сторони завжди відповідає обов`язок повернути другій стороні все одержане за недійсним правочином.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 у справі № 564/436/16-ц, за загальним правилом наслідком недійсності правочину є застосування до сторін двосторонньої реституції. Однак слід враховувати, що боржник не є стороною в таких правовідносинах, а отже, і застосування щодо нього норми абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК неможливе. У разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець. Отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені.

Щодо посилання позивача на норми ст. 1212 ЦК України, та тверджень про те, що отримані відповідачем кошти за наслідками проведення прилюдних торгів, після визнання таких торгів недійсними, мають бути повернені відповідачем позивачу, як такі, що одержані без достатньої правової підстави, суд зазначає таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Судом встановлено відсутність між позивачем та відповідачем у даній справі договірних відносини, а відповідач набув кошти за умови існування правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, оскільки спірні кошти були перераховані згідно з процедурою, визначеною приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, характер правовідносин сторін на підставі приписів Закону України «Про виконавче провадження» виключає можливість застосування судом до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому, оскільки правовою підставою для отримання стягувачем коштів від реалізації майна на прилюдних торгах, що в подальшому визнані недійсними, є не правочин, укладений на прилюдних торгах, а рішення суду, яким борг за договірним або позадоговірним зобов`язанням стягнуто в примусовому порядку.

Тому витребування коштів у стягувача від реалізації майна на прилюдних торгах, що в подальшому визнані недійсними, є неможливим.

При цьому, суд виходить з того, що позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 547 695, 88 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.08.2014 № 2387, в процесі примусового виконання виконавчого листа від 30.04.2013 № 2/466/294/13, боржником за яким були ОСОБА_2 та інші особи. Оскільки рішення суду у справі № 2/466/294/13, на виконання якого було видано виконавчий лист від 30.04.2013, є чинним, не можна вважати що відповідачу були перераховані кошти безпідставно, чи що така підстава відпала. Таким чином, норми ст. 1212 ЦК України також не підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Суд враховує, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.10.2017 у справі № 461/4571/17, позов ОСОБА_3 (переможця торгів) задоволено повністю та стягнено з Головного територіального управління юстиції у Львівській області 1 153 585, 00 грн, при чому на той час кошти отримані від продажу майна боржників на прилюдних торгах вже були перераховані органом державної виконавчої служби, зокрема, відповідачу, як стягувачу за виконавчим листом від 30.04.2013 № 2/466/294/1.

Фактично, внаслідок визнання недійсними прилюдних торгів, боржникам за виконавчим листом від 30.04.2013 № 2/466/294/13 було повернено їх нерухоме майно (предмет торгів), а позивач перерахував отримані від переможця торгів кошти стягувачу та в подальшому повернув переможцю торгів сплачені ним кошти за майно за рахунок державних коштів, тобто утворилася ситуація, коли за боржником збереглося право на майно, а сама заборгованість боржника перед стягувачем була погашена.

У даному випадку позивач не позбавлений можливостей щодо захисту свого права, зокрема, із застосуванням правових механізмів, передбачених ст. ст. 512, 1191 ЦК України, або у спосіб, зазначений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07.06.2018 у справі № 564/436/16-ц.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та про відмову в задоволенні позову, у такому випадку не вбачає підстав для застосування позовної давності до заявлених вимог, у зв`язку із чим суд відхиляє заяву відповідача про застосування позовної давності.

На підставі вищенаведеного, всесторонньо дослідивши обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

З огляду на вищевказані результати розгляду справи, відповідно до ст. 129 ГПУ України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 04.09.2019.

Суддя Манюк П.Т.