Рішення № 84008276, 02.09.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2192/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 50 335,45 грн за участю представників сторін:

позивача - Коваленко С.В., довіреність № 14-199 від 17.05.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 6780/10 від 27.06.2018;

відповідача - Морозова О.Р., довіреність № 2 від 02.01.2019.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків, про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 912/18-ТЕ(Т)-32 від 29.10.2018 в загальному розмірі 50335,45 грн., з яких: 44448,35 грн. - основна заборгованість, 3335,09 грн. - пеня, 653,94 грн. - 3% річних, 1898,07 грн. - інфляційні втрати., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов даного договору в частині вчасної та в повному обсязі оплати за отриманий природний газ. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.07.2019 об 11:45 год.

Протокольною ухвалою від 25.07.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 02.09.2019 об 11:30 год.

У судовому засіданні 02.09.2019 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.09.2019 проти позову заперечував частково, зокрема у наданому до господарського суду відзиві на позов (вх. № 17942) відповідач зазначив, що КЕВ м. Харків дійсно не було своєчасно проведено розрахунок з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за прийнятий природний газ власного видобутку для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню за період з 18 по 31 жовтня 2018 року згідно договору № 912/18-ТЕ(Т)-32 від 29.10.2018, у зв`язку з поверненням замовнику договору про усунення недоліків та відсутністю в подальшому відповідного фінансування. Так, відповідач заперечує проти нарахування йому штрафних санкцій та зазначає про невірно визначений позивачем період нарахування пені, у зв`язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позову в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 3335,09 грн.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.09.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

29.10.2018 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач, відповідач) укладено договір № 912/18-ТЕ(Т)-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити у власність споживача у жовтні 2018 року природний газ (ДК 021:2015 код 09120000-6 газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язався оплатити даний природний газ на умовах цього договору.

У відповідності до пункту 3.7. договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у жовтні 2018 року передало у власність відповідача природний газ на загальну суму 44448,35 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу, підписаним представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

В порушення умов укладеного між сторонами договору, оплата за прийнятий газ відповідачем здійснена не була, внаслідок чого Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано пеню у розмірі 3335,09 грн., згідно з пунктом 7.2. договору, а також 3 % річних у розмірі 653,94 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1898,07 грн. на підставі статті 625 ЦК України.

Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов укладеного між сторонами даного спору договору, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у жовтні 2018 року передало у власність відповідача природний газ на загальну суму 44448,35 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу, підписаним представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Оплату за переданий газ відповідач не здійснив, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору. Заперечень щодо вказаних обставин відповідачем суду не було надано.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором постачання природного газу від 29.10.2018 в сумі 44448,35 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, такою, що не заперечується відповідачем, а, отже,підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами частини другої статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

За приписами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 199 ГК України).

Згідно приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1. договору, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

До матеріалів справи позивачем надано розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат окремо по кожному зобов`язанню. Перевіривши періоди та кожне нарахування окремо, суд встановив, що такі нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. У зв`язку із викладеним позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3335,09 грн., 3 % річних в розмірі 653,94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1898,07 грн. є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на ті обставини, що причиною невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем у встановлений строк є несвоєчасне фінансування підприємства відповідача з державного бюджету України судом не приймаються, оскільки затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 ГПК України, та покладає понесені позивачем судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основну заборгованість за договором постачання природного газу від 29.10.2018 в розмірі 44448,35 грн., пеню в розмірі 3335,09 грн., 3% річних в розмірі 653,94 грн., інфляційні втрати в розмірі 1898,07 грн., судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);

Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280).

Повне рішення складено 04.09.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2192/19