Рішення № 84008210, 03.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2019Справа №910/7176/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення збитків у розмірі 142 972,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення збитків у розмірі 142 972,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859, які перебувають у власності та оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав витрат на їх ремонт у розмірі 142 972,45 грн., відшкодування яких просить стягнути з відповідача в якості збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2019 відкрито провадження у справі №910/7176/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

08.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивач не є відправником (крім вагонів №№63643183, 60619178 55839385) або одержувачем (крім вагонів №64417934 та №63880330) вантажу, а є власником (орендарем) порожніх вагонів, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, які зазначені у накладних, права на пред`явлення позову ТОВ "Металургтранс", а отже власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на пред`явлення позовних вимог за пошкодження вагонів (крім вагонів №63643183, №60619178, №55839385, №63643183, №60619178 та №55839385) як вантажу. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів підтвердження понесення збитків ТОВ "Металургтранс", а також їх фактичний розмір.

15.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який суд не приймає до розгляду, оскільки за своїм змістом він стосується іншого позову (у вказаному відзиві відповідач посилається на інші вагони та зазначає іншу ціну позову).

16.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідно до ст. 126 Статуту Залізниці передбачено, що за пошкодження Залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, Залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Товариство вказує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" не надало жодних доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів при прийнятті їх до перевезення, а отже вказані вагони були прийняті залізницею до перевезення без заперечень та зауважень, що є підтвердженням їх технічно справного стану.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відповіді на відзив долучено докази направлення його примірника відповідачу (опис вкладення відправлення), а тому суд вважає за можливе розглянути справу №910/7176/19 по суті за наявними в ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Для забезпечення курсування вагонів, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, залізничними коліями позивачем (замовник) було укладено договір №ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 з державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець).

Відповідно до п. 1.2 Договору, сторони керуються цим Договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), "Правилами експлуатації власних вантажних вагонів", іншими нормативними документами.

У листопаді-грудні 2018 року Залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, що підтверджується залізничними накладними №47096078, СМГС (вагон №64417934), №№46900973, 36332997, 366375772, 46889424, 470147660, 47262225 та СМГС (вагон №52373859) за наслідками чого на станціях Шмаково, Ужгород, Запоріжжя-1, Раковата, Запоріжжя-Ліве та Кривий Ріг-Головний було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів - розукомплектована головна частина повітророзподільника, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М №6305 від 20.12.2018, ВУ-36М №4525 від 31.12.2018, ВУ-23М №8941 від 27.12.2018, ВУ-23М №8932 від 23.12.2018, ВУ-23М №8999 від 18.12.2018, ВУ-23М №2067 від 26.12.2018, ВУ-23М №1164 від 19.12.2018, ВУ-23М №1251 від 13.12.2018

Позивачем зазначено, що оскільки пошкодження вагонів №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859 відбулось саме під час знаходження вагону на залізничній колії загального користування після укладання договору перевезення, то із наведених норм та правил слідує, що відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів несе відповідач.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, він зазнав матеріальних збитків у сумі 142 972,45 грн., які зобов`язаний відшкодувати відповідач, оскільки він не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень силами Української залізниці. Вартість таких збитків позивач розрахував, виходячи з ціни придбаних деталей і запасних частин для полагодження вагонів, а також вартості ремонтних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно статті 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №47096078, СМГС (вагон №64417934), №№46900973, 36332997, 366375772, 46889424, 475777630, 47262225 та СМГС (вагон №52373859) підтверджується прийняття Залізницею до перевезення та його здійснення вагонів Товариства (власних та орендованих) за №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859.

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як свідчать матеріали справи, на станціях Шмаково, Ужгород, Запоріжжя-1, Роковата, Запоріжжя-Ліве та Кривий Ріг-Головний було виявлено відсутність головних та магістральних частин повітророзподільника спірних вагонів.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859 були відремонтовані з встановленням головних і/або магістральних частин повітророзподільника, що підтверджується Актом виконаних робіт №485 від 21.01.2019 та додатком до Актом виконаних робіт №485 від 21.01.2019 з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону, Актом виконаних робіт №491 від 21.01.2019 та додатком до Актом виконаних робіт №491 від 21.013.2019 з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону, Актом виконаних робіт №505 від 15.03.2019 та додатком до Актом виконаних робіт №505 від 15.03.2019 з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону.

За фактом встановлення відсутності зазначених деталей, вагони були направлені на технічне обслуговування до експлуатаційного вагонного депо Батуринське регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", експлуатаційного вагонного депо Ужгород регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" та вагонного депо Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" про, що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-22.

Для усунення пошкоджень позивач змушений був використати необхідні деталі та запасні частини для їх встановлення замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, що підтверджується актами виконаних робіт та додатками до таких актів з розшифровкою наданих послуг з ремонту вагону, складеними за участю виконавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Ремвагонторг" (на підставі Договору послуг №25у/14 від 19.02.2014). Понесення витрат з оплати виконаних робіт та використаних запасних частин і деталей підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2018,.31.01.2019 і 28.02.2019 та платіжними дорученнями за листопад 2018 року.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи актів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, актів звіряння взаєморозрахунків та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту розукомплектованих вагонів, а також їх технічне обслуговування (встановлення деталей на вагони №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859) на загальну суму 142 972,45 грн.

За положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010).

В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватного вагону (майна іншої особи) під час його використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагону), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859 під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні вагонів №№ 68158716, 64417934, 53880330, 63643183, 60619178, 55839385, 55556328, 54768494, 54410535, 52373859, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, на загальну суму 142 972,45 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків в розмірі 142 972,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач не має права від свого імені заявляти позов до Залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, оскільки він не є відправником (крім вагонів №№63643183, 60619178 55839385) або одержувачем (крім вагонів №64417934 та №63880330) вантажу судом відхиляються, у зв`язку з тим, що позивач звертається з даним позов до суду саме, як власник (орендар) порожніх вагонів, який має майновий інтерес у відшкодуванні збитків відповідачем, який не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, кімната 524; ідентифікаційний код 33074226) збитки у розмірі 142 972 (сто сорок дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко