Рішення № 84007636, 14.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2019Справа № 910/5514/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602)

до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім.С.П.Корольова (03124, місто Київ, Солом`янський район, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), 8; ідентифікаційний код 14312973)

про стягнення 50 529,45 грн,

Без виклику представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач, Завод) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім.С. П. Корольова (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 50 000,00 грн безпідставно набутих коштів, 279,45 грн - 3% річних, 279,45 грн - інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що при примусовому виконанні рішення Господарського суду Львівської області від 04.04.2016 по справі № 914/345/16 державним виконавцем було стягнуто з рахунку позивача та користь відповідача всю суму заборгованості в розмірі 258 575,79 грн. Водночас, за твердженнями позивача, сума боргу в розмірі 50 000,00 грн була сплачена відповідачу в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження За таких обставин, Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" просить суд стягнути з відповідача безпідставно сплачені грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн, а також нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/5514/19 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

22.05.2019 через канцелярію суду Товариство надало відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

05.06.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2016 Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/345/16 за позовом ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова до ДП «Львівський БТЗ», яким стягнуто з ДП «Львівський БТЗ» на користь ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова 196 686,24 грн основного боргу, 44 422,38 грн пені, 3 621,18 грн - 3% річних, 7 297,90 грн інфляційних втрат та 6 548,09 грн судових витрат (разом -258 575,79 грн).

17.05.2016 ДП «Львівський бронетанковий завод» перерахувало суму в розмірі 50 000,00 грн. на рахунок ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, що підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів, із призначенням платежу: «погашення заборгованості згідно рішення суду від 04.04.2016 у справі № 914/345/16».

21.07.2016 Сихівським відділом ДВС м. Львова було відкрито виконавче провадження № 51630172, яким зобов`язано стягнути з ДП «Львівський БТЗ» на користь ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова суму в розмірі 258 575,79 грн. на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 22.04.2016 №914/345/16.

Як вбачається з вищезазначеної постанови, виконавче провадження відкрито 21.07.2016, тобто після сплати ДП «Львівський БТЗ» суми у розмірі 50 000,00 грн.

30.10.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із сплатою 258 575,79 грн на підставі наказу Господарського суду Львівської області № 914/345/16 від 22.04.2016.

Завод зазначає, що виникла переплата грошових коштів ДП «Львівський БТЗ» на користь ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова в розмірі 50 000,00 грн.

17.01.2019 для вирішення даного питання в позасудовому порядку, ДП «Львівський БТЗ» було надіслано лист № 119 з вимогою повернути зайво сплачені кошти в розмірі 50 000,00 грн., згідно виписки з банку ВЧ-0000151 від 17.05.2016. На що, ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова була надана відповідь № 12/92 від 30.01.2019, де було підтверджено факт перерахування ДП «Львівський БТЗ» суми 50 000,00 грн. згідно рішення суду від 04.04.2016 по справі № 914/345/16, однак ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова стверджує, що у них відсутні будь які грошові зобов`язання перед нашим підприємством.

08.02.2019 ДП «Львівський БТЗ» повторно була надіслана претензія № 332 щодо повернення коштів в розмірі 50 000,00 грн. На яку ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова була надана відповідь № 12/155 від 22.02.2019, про те, що «стягнення надлишку в примусовому порядку грошових коштів у розмірі 50 000,00грн. є неналежне виконання обов`язків державним виконавцем Сихівського відділу ДВС Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, що здійснив примусове виконання рішення суду.

Оскільки Товариство ухиляється від повернення грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн, Завод звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач у своєму відзиві, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що заявлені позивачем до стягнення грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн не є такими, що набуті без правової підстави, а тому застосування приписів 1212 Цивільного кодексу України в даному випадку є безпідставним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 ЦК України).

Як судом вказано вище та не спростовано сторонами загальна сума, що підлягала стягненню з Заводу на користь Товариства згідно рішення становить 258 575,79 грн. Водночас, із наданих до суду відповідачем банківських виписок вбачається, що загальна сума грошових коштів спрямованих на виконання рішення суду № 914/345/16, яка надійшла на користь відповідача становить 308 575,79 грн. При цьому суд відзначає, що 50 000,00 грн надійшли на виконання рішення безпосередньо від позивача в цій справі, а 258 575,79 грн надійшли від ГУЮ у Львівській області.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: - набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); - набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн, перераховані позивачем Товариству у добровільному порядку на виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, підлягають поверненню Заводу.

При цьому, суд вважає хибними заперечення відповідача проти позову з огляду на приписи статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що факт перерахування 50 000,00 грн понад присудженої у межах рішення в справі № 914/345/16, документально доведений та Товариством не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та ефективність способу захисту.

При цьому, звертаючись із даним позовом до суду Завод також просить суд стягнути з Товариства на свою користь 254,79 грн три проценти річних та 250,00 грн інфляційних втрат за період з 30.01.2019 (дата відповіді на лист Заводу) по 01.04.2019.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційної складової боргу, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 254,79 грн три проценти річних та 250,00 грн інфляційних втрат за період з 30.01.2019 по 01.04.2019.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім.С.П.Корольова про стягнення 50 529,45 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім.С.П.Корольова (03124, місто Київ, Солом`янський район, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), 8; ідентифікаційний код 14312973) на користь Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Стрийська, 73; ідентифікаційний код 07985602) 50 000,00 грн (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) грошових коштів, 250,00 грн (двісті п`ятдесят гривень 00 копійок) інфляційних втрат, 279,45 грн (двісті сімдесят дев`ять гривень 45 копійок) три проценти річних та 1921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ