Рішення № 84007549, 03.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/77/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019 Справа № 908/981/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елен Декор (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39; адреса для листування: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Зелена Р.В.-Ордер серія ЗП № 129089 від 01.08.2019 р.

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

24.09.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 7 від 12.04.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Елен Декор до Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл про стягнення заборгованості за видатковою накладною № 831 від 17.12.2018 р. у розмірі 240539,04 грн., 5817,54 грн. інфляційних витрат та 2293,36 грн. 3% річних. Позов обґрунтований Конституцією України, главою 54 ЦК України та ст.ст. 265, 230, 231 ГК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/981/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк: протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

20.05.2019 р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/981/19. Присвоєно справі номер провадження 33/77/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2019р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів - до 26.08.2019 р. включно, відкладено підготовче засідання на 06.08.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2019р., підготовче провадження у справі № 908/981/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.09.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до видаткової накладної №831 від 17.12.2018 позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 240539,04 грн. Однак, відповідач у встановлений ст. 692 ЦК України строк оплату за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 240539,04 грн. Враховуючи значне прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань з оплати поставленого товару, позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2293,36 грн. та втрат від інфляції в розмірі 5817,54 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач - процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні 03.09.2019 не скористався, про дату час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

У відзиві на позовну заяву (а.с.103-105) відповідач проти позову заперечив, зазначив, що у наданій позивачем видатковій накладній у графі Отримав міститься підпис та печатка відповідача, проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис. Отже, з даної видаткової накладної неможливо встановити, хто саме її підписав, а отже встановити особу, яка відвантажила товар. Також, неможливо встановити повноваження осіб, які підписали документи. Крім того, відповідач вказує на невірно визначений позивачем період при здійсненні розрахунку 3% річних та втрат від інфляції. Так, на думку відповідача початок нарахувань вказаних сум необхідно здійснювати з врахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, а не з наступного дня поставки товару. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.09.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Із матеріалів справи слідує, що за видатковою накладною № 831 від 17.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Елен Декор передано Товариству з обмеженою відповідальністю Український Рітейл товар на загальну суму 240539,04 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Позивачем, з метою врегулювання спору у досудовому порядку, 26.03.2019 на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу за вих.№6 від 18.03.2019.

Вимога залишена відповідачем без відповіді, заборгованість не погашено.

Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати товару, зумовило звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору. За частиною першою цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України).

В даному випадку сторонами було укладено в простій письмовій формі договір поставки, оскільки продукція була поставлена позивачем і прийнята відповідачем, що зафіксовано у змісті накладної №831 від 17.12.2018 року.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.12.2017 у справі № 909/314/17, від 14.03.2017 у справі № 904/6090/16).

При цьому, підписання покупцем накладної № 831 від 17.12.2018, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, з урахуванням ст.692 Цивільного кодексу України, відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару негайно після прийняття від позивача.

Вказана правова позиція закріплена і в постанові Верховного суду від 28.02.2018 у справі №910/9075/17 у якій зазначено: «Якщо в договорі або в законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.».

Таким чином, враховуючи, що видатковою накладною: 831 від 17.12.2018, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов`язок сплати отриманого товару в день його отримання, тобто в день підписання видаткової накладної - 17.12.2018.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Доказів оплати отриманого товару відповідачем суду не надано.

Отже, за наведених обставин справи і правових норм позовні вимоги щодо стягнення суми 240539,04 грн. основного боргу є обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції за період: січень-березень 2019 в сумі 5817,54 грн. та 3 % річних за період: з 18.12.2018 по 12.04.2019 у розмірі 2293,36 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що їх розраховано вірно.

Що стосується посилання відповідача на те, що видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження факту поставки товару, не містять усіх обов`язкових реквізитів, зокрема посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає наступне. Обов`язок по оформленню документів, за яким передається товар покладається на обох сторін учасників господарської операції. Неналежне оформлення видаткових накладних з боку ТОВ Український Рітейл не звільняє його від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар. На підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки товару позивачем також надано копію товарно транспортної накладної №ЕЛ000000831 від17.12.2018 (а.с.129) та копію зареєстрованої податкової накладної № 52 від 17.12.2018 (а.с.130). Необхідно зазначити, що видаткова накладна та ТТН містять відбитки печатки відповідача. В той же час, доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати чи викрадення печатки підприємства матеріали справи не містять, відповідач не заперечував проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видатковій накладній та ТТН. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність підтвердженого факту поставки товару відповідачу спростовуються вищенаведеними висновками суду.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Елен Декор підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Необхідно зазначити, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат поданого суду 20.05.2019, позивачем окрім витрат на сплату судового збору в сумі 3729,75 грн. також були зазначені очікувані витрати в сумі 500,00 грн. на поштове пересилання кореспонденції, однак в ході розгляду справи доказів понесення таких витрат позивачем суду не надано. В судовому засіданні 03.09.2019 представник позивача зазначив про відсутність доказів понесення поштових витрат на суму 500,00 грн. та звернув увагу суду, що у позові поштові витрати до стягнення не заявлені.

05.08.2019 на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про намір стягнення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, при прийнятті рішення, розподілу підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 3729,75 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається та відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (69006, м. Запоріжжя , вул. Добролюбова, 25, кім.207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Елен Декор (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39; адреса для листування: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 39854770) суму 240539 (двісті сорок тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 04 коп. основного боргу, суму 5817 (п`ять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 54 коп. втрат від інфляції, суму 2293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) грн. 36 коп. 3% річних та суму 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) грн. 75 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано « 04»вересня 2019 р.

Суддя М.В. Мірошниченко