Ухвала суду № 84006979, 30.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 серпня 2019 року Справа № 160/8401/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук Світлана Василівна, перевіривши матеріали заяви головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) до приватного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» (49000, м. Дніпро, вул. М Грушевського, 11, код ЄДРПОУ 03481879) про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2019 року о 11 годині 52 хвилини головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до приватного акціонерного товариства «Дніпронафтопродукт» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ПрАТ «Дніпронафтопродукт».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року заяву головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без руху та надано головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області строк до 30 серпня 2019 року до 16 години 00 хвилин для усунення недоліків заяви.

Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду направлена заявнику засобами електронного зв`язку на електронну адресу, яка заявлена у заяві.

Головне управління ДФС в Дніпропетровській області у встановлений судом строк недоліки заяви не усунув.

Заявником 30.08.2019 року через канцелярію суду подано клопотання відстрочення головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ПрАТ «Дніпронафтопродукт» до прийняття рішення у справі, за результатом розгляду якої суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № R (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Питання судових витрат урегульовано главою 8 розділу І Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч.1 ст.133 КАС України).

Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням ч.1 ст.8 Закону України Закон України «Про судовий збір», де зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 року по справі № К/800/18502/16, а саме: «Аналіз наведених норм права свідчить про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою, зокрема, для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, при визначенні майнового стану сторони, яка просить звільнити її від сплати судового збору, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування цієї обставини та ухвалює рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.»

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору за подання даного заяви до суду, суд виходить із того, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року №3674-УІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016р. №2, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам скрутного майнового становища заявника, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, обставини фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору, встановленого законом.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає можливості задоволити клопотання представника заявника про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 283 КАС України у разі недотримання вимог частини другої статті 283 КАС України суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше 24 годин, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду у встановлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до неї документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суд після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Враховуючи те, що головне управління ДФС в Дніпропетровській області не усунуло у встановлений судом строк недоліки визначені в ухвалі суду від 30 серпня 2019 року, суд зробив висновок про повернення головному управлінню ДФС в Дніпропетровській області заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та додані до неї документи.

Керуючись ст.ст. 256, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про відстрочення головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника до ухвалення рішення у справі - відмовити.

Повернути головному управлінню ДФС в Дніпропетровській області заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та додані до неї документів.

Копію ухвали про повернення заяви надіслати на адресу заявника разом із заявою і усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук