Ухвала суду № 84005304, 02.09.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кс/537/1573/2019

Справа № 537/3749/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 року м. Кременчук

Слідчий суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В., за участі секретаря Мєняйлова О.О., прокурора Прокопенка М.Ю., слідчого Савічева С.О., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука клопотання слідчого СВ ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Савічева С.О. щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, який не одружений, не має постійного місця роботи та зареєстрованого місця проживання, раніше судимого:

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

в с т а н о в и в :

02.09.2019 року до суду звернувся начальник СВ ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Савічев С.О. з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що 31.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, по факту, що 30.08.2019 року близько 21 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 Ярмаркова, 9а, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 на грунті особистої неприязні умисно наніс ОСОБА_2 декілька ударів ножем в область грудної клітини та черевної порожнини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення передньої черевної стінки з евентрацією сальнику, непроникаючих колото-різаних ран грудної клітини та черевної стінки.

В обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, із врахуванням обставин, встановлених в ст.178 КПК України, в клопотанні слідчого зазначено наступне. ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти здоров`я особи, за що передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. Підозрюваний не має сім`ї, не має постійного місця роботи, не навчається, відповідно не має стійких соціальних зв`язків. Підозрюваний не має постійного місця проживання в м. Кременчук. ОСОБА_1 раніше судимий за злочин проти власності, звільнявся від покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням на іспитовий строк. Проте на шлях виправлення не став, на даний час обвинувачується у нових злочинах проти власності, в тому числі вчинених під час іспитового строку. Так, 4 обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів проти власності направлені до судів Полтавської та Кіровоградської області для розгляду по суті. ОСОБА_1 негативно характеризується за останнім місцем навчання. Наведене вказує на наявність ризиків, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків – очевидців події, перешкоджаючи встановити істину у справі. За таких обставин слідчий вважав, що менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Відсутні особи, які викликають довіру та висловили намір взяти підозрюваного на поруки. Обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту неможливо, оскільки ОСОБА_1 не має власного житла, за місцем реєстрації в м. Кропивницький не проживає. Слідчий просив не застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід заставу, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого умисно злочину із застосуванням насильства до потерпілого. Тому слідчий просив застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.

В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з мотивів, що викладені в ньому. За наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, які характеризують особу, просили застосувати щодо ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні тяжкого насильницького злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів без встановлення розміру застави, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним в клопотанні ризикам.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину. Пояснив, що на теперішній час не має зареєстрованого постійного місця проживання. В клопотанні зазначено, що він має зареєстроване місце проживання в гуртожитку м АДРЕСА_1 за місце навчання як дитина сирота. Але оскільки він добровільно залишив зазначене місце проживання, був відрахований з навчального закладу та набув повноліття, то відповідно він втратив право користування гуртожитком. В клопотанні зазначена адреса його фактичного проживання. Проте на даний час він припинив винаймати це житлове приміщення, і там не мешкає. Останній місяць ОСОБА_1 фактично проживав на території металобази, за адресою АДРЕСА_1 а, де влаштувався працювати вантажником та охоронником без офіційного оформлення трудових відносин. Потерпілий ОСОБА_2 також працював охоронцем на металобазі, між ними постійно виникали конфлікти, ініціатором яких був саме потерпілий. ОСОБА_1 просив не обирати відносно нього запобіжний захід тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, встановлені в ст.177 КПК України, для застосування щодо нього найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою. Він має роботу в м. Кременчук, зустрів тут дівчину ОСОБА_3 , з якою створені стійки стосунки, тому не буде ухилятися від слідства і суду, чи продовжувати злочинну діяльність. Він не впливав на свідків та потерпілого, а навпаки визнав свою вину у скоєному злочині. Просив застосувати до нього запобіжний захід домашній арешт за місцем проживання ОСОБА_4 , яка є бабусею його дівчини ОСОБА_3 .

При розгляді клопотання у слідчого судді відсутні підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_1 застосовувалося насильство у даному кримінальному провадженні.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно витягу з ЄРДР № 12019170110001574 від 31.08.2019, до реєстру внесені відомості про злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, по факту, що 30.08.2019 року о 21 год. 30 хв. на території металобази «Метавтосервіс», за адресою м. Кременчук вул. Ярмаркова, 9а, невстановлена особа нанесла ножове проникаюче поранення грудної клітини ОСОБА_2 (а.с.7).

31.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я особи, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. На час розгляду клопотання досудове слідство в справі не закінчено.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ст. 178 КПК України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

В ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини. При цьому слідчий суддя вважає, що досудовим слідством зібрані вагомі докази на підтвердження причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Так, причетність до злочину, який інкримінується підозрюваному, крім його визнавальних показань, підтверджується в тому числі протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 від 31.08.2019 року (а.с. 9-10), протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 31.08.2019 року (а.с.11-12), протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_5 від 31.08.2019 року (а.с.13-14), Довідкою КНМП «Кременчуцька міська лікарня «Правобережна» №23 про наявні у потерпілого тілесні ушкодження у вигляді проникаючих ножових поранень (а.с.15), протоколом огляду місця події від 30.08.2019 року (а.с.16-19), протоколами допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 (а.с. 20-29), протоколом проведення слідчого експерименту від 31.08.2019 року за участі свідка ОСОБА_3 (а.с.30-33), протоколом огляду місця події від 31.08.2019 року (а.с. 34-35).

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду, а також продовження злочинної діяльності.

ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, що підтверджено тим фактом, що він не має сім`ї, не має зареєстрованого місця проживання, не має постійного місця роботи або навчання, а відповідно і постійного джерела доходу.

Зі змісту інформації про судимості, поданої слідчому судді, та пояснень підозрюваного в судовому засіданні вбачається, що відносно ОСОБА_1 раніше обирався найсуворіший запобіжний захід 26.09.2018 року Олександрійським районним судом Кіровоградської області, який був змінений на менш суворий запобіжний захід домашній арешт ухвалою того ж суду від 28.09.2018 року. Потім 28.11.2018 року кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом, за яким ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину проти власності в період іспитового строку. При цьому у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 залишив своє зареєстроване місце проживання в гуртожитку навчального закладу, 20.02.2019 року було внесено відомості за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у зв`язку з його зникненням. (а.с.51).

На думку слідчого судді наведені обставини дають підстави вважати наявність ризику, що ОСОБА_1 може ухилятися від слідства і суду.

Щодо доводів підозрюваного про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, відсутність стійких соціальних зв`язків, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

При вирішенні клопотання слідчий суддя з дотриманням положень ст.178 КПК України враховує особу підозрюваного, який незважаючи на свій молодий вік вже раніше судимий за злочини проти власності, звільнявся від відбування покарання позбавлення волі на іспитовий строк з випробуванням, проте не виконав покладені на нього обов`язки. На даний час обвинувачується у нових злочинах проти власності, в тому числі вчинених під час іспитового строку. На теперішній час 4 обвинувальні акти про вчинення ОСОБА_1 злочинів проти власності направлені на розгляд по суті до судів Кіровоградської та Полтавської області. Крім того ОСОБА_1 по цій справі підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти здоров`я особи.

Такі обставини слідчий суддя оцінює як підтвердження наявності ризику, що ОСОБА_1 може продовжити злочинну діяльність.

Згідно з показаннями підозрюваного ОСОБА_1 , після нанесення ножових поранень ОСОБА_2 , він не надавав потерпілому першу медичну допомогу, а мив ніж, яким наносив поранення, тобто фактично знищував сліди злочину.

Такі обставини слідчий суддя оцінює як підтвердження наявності ризику, що ОСОБА_1 може перешкоджати встановленню істини у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого та прокурора, що більшість більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Особисте зобов`язання, на думку слідчого судді, не забезпечить уникнення ризиків та не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 з наведених вище підстав. Письмових звернень про поручительство від осіб, що заслуговують на довіру, до суду не надходило. Слідчий суддя також вважає неможливим застосування домашнього арешту до ОСОБА_1 , оскільки він не має власного житла чи права користування житлом. Хоча до суду зверталася ОСОБА_4 , яка просила застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід домашній арешт за її місцем проживання. Проте в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 також не має права власності чи користування нерухомим майном, проживає у сестри. До суду не зверталися інші особи, які мають право власності чи користування на нерухоме майно, з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу домашнього арешту в належному їм житловому приміщенні.

В ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи, що ОСОБА_1 особа молодого віку, виховувався в інтернаті, не має сім`ї, не має житла, освіти та постійного місця роботи, слідчий суддя вважає, що таким чином він опинився в тяжких особистих, сімейних обставинах, які стали причиною вчинених ним дій. Проте на теперішній час ОСОБА_1 довів суду, що має намір стати на шлях виправлення, оскільки він влаштувався на роботу, щоб мати законне джерело доходу для життя, має намір побудувати сімейні відносини з дівчиною, бабуся якої зверталася до суду з проханням не обирати щодо нього найсуворіший запобіжний захід. Після нанесення потерпілому ножових поранень 30.08.2019 року, ОСОБА_1 не ухилявся від слідства і суду, добровільно з`явився до слідчого для пред`явлення підозри та допиту. 02.09.2019 року добровільно з`явився до слідчого судді для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчим не доведено, що ОСОБА_1 раніше не виконав обов`язки, покладені при обранні менш суворого запобіжного заходу, ухилявся від суду, чи оголошувався в розшук. Слідчому судді не доведені факти незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків чи потерпілого. Навпаки підозрюваний визнав вину у скоєному злочину. Крім того з поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що ініціатором конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був сам потерпілий. На теперішній час проведені огляд місця події та інші слідчі дії на місці скоєння злочину, допитані свідки та потерпілий, а тому відсутні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може перешкоджати встановленню істини у справі шляхом знищення доказів своєї причетності до злочину, в якому він підозрюється. З огляду на наведене, слідчий суддя вважає за можливе при застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави з дотриманням положень ст.182 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що слід застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою в межах строку досудового слідства, тобто на 59 днів з 02.09.2019 року до 30.10.2019 року включно, з визначенням застави.

Керуючись ст.ст. 2,7, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 198, 376, 492 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 КВП ГУНП в Полтавській області Савічева С.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою строком на 59 діб в межах строку досудового розслідування, починаючи з 19 год. 00 хв. 02 вересня 2019 року і до 24 год. 00 хв. 30 жовтня 2019 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Полтавській області (розрахунковий рахунок: 37314008015950 в ДКСУ м. Київ, ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області, призначення платежу – запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою ОСОБА_1 ).

При внесенні визначеної суми, ОСОБА_1 – з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Кременчука Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, про зміну місця свого проживання або перебування;

- докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене законом покарання до 8 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечити належну поведінку підозрюваного; забезпечити явку, належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 02.09.2019 року до 30.10.2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_1 в той же строк, але з моменту вручення йому повного тексту ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений і оголошений 03.09.2019 року о 08 год. 00 хв.

Слідчий суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.