Рішення № 84004053, 22.08.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/411/19

Єдиний унікальний № 742/413/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Бездідько В.М., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та стягнути із ОСОБА_4 на її користь судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Прилуки Чернігівської області. 11 жовтня 2000 року ОСОБА_4 , батько позивачки, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори Ігнатовою Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-6333 набув у власність квартиру, що складає ј частину жилого будинку з належною частиною надвірних будівель, розміщеного на ділянці Прилуцької міської ради та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . З 11 жовтня 2000 року позивачка разом зі своєю сім`єю, а саме батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була постійно зареєстрована та проживала у вище зазначеній квартирі. З 01 вересня 2013 року ОСОБА_3 вступила до Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майкової» в якому навчається і до даного часу. На період навчання в коледжі позивачка вибула зі свого постійного місця проживання тимчасово та з поважної причини та була забезпечена житлом в студентському гуртожитку, де проживала та була зареєстрована з 27 листопада 2013 року до 18 лютого 2015 року, з 30 червня 2016 року по 07 лютого 2017 року.

25 січня 2019 року позивачка звернулася до відділу адміністративних послуг Прилуцької міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання проте їй було відмовлено у реєстрації у зв`язку з відсутністю згоди власника - ОСОБА_4 . Позивачка вважає, що відповідач ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у здійсненні права користування квартирою, хоча має право користування даним житловим приміщенням, так як була відсутня в ньому з поважних причин - у зв`язку з навчанням. Крім того зазначає, що це єдине житло, право користуванням яким позивачка має, а будь-яким іншим житловим приміщенням на праві власності чи користування позивачка не володіє.

Позивачка та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав та при цьому зазначив, що ОСОБА_3 з власної ініціативи не скористалася своїм правом, яке зберігалося з часу закінчення навчання протягом наступних шести місяців, повернутися до попереднього свого місця проживання та зареєструватись в ньому, а тому підстав для задоволення заявлених позовних вимог не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він перебуває у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3 Про відносини останньої з її батьком він спочатку не знав. З лютого 2015 року ОСОБА_3 перестала їздити до дому до батька ОСОБА_4 . По телефону коли спілкувалась ОСОБА_3 з батьком він чув, як батько відмовляв її прописати та щоб вона не приїздила додому.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно до паспорту громадянина України позивача, виданого 17.10.2013 року Прилуцьким МВ УДМС України в Чернігівській області, позивач ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 15.03.2013 року позивач була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . 02.11.2013 року ОСОБА_3 знялась з реєстрації місця проживання та 27.11.2013 зареєструвалась за адресою АДРЕСА_2, 18.02.2015 року знята з реєстрації місця проживання та зареєструвалась 30.06.2016 року за адресою АДРЕСА_2 , 02.02.2017 року знята з реєстрації. 18.12.2018 року зареєструвалась за адресою АДРЕСА_4 , 23.01.2019 року знята з реєстрації місця проживання. (а.с. 7-8)

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 11.10.2000 року ОСОБА_4 належить квартира, що складає ј частину жилого будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що також підтверджується повідомленням № 182 від. 23.01.2019 року КП «Прилуцьке МБТІ» (а.с.9-10)

Згідно довідки виданої відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України» «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім.. О. Майнової» вбачається, що ОСОБА_3 навчалась на стаціонарному відділенні спеціальність «Технологія виробництва та переробки продукції рослинництва» :

-на денному відділенні з 01.09.2013 року по 01.09.2015 року;

-на заочному відділенні з 03.02.2017 року по 17.06.2017 року.

На період навчання в коледжі була забезпечена житлом в студентському гуртожитку та була зареєстрована в гуртожитку з 27.11.2013 року по 18.02.2015 року, та з 30.06.2016 року по 02.02.2017 року.(а.с.59,60)

Факт навчання позивачки підтверджено також копією диплома молодшого спеціаліста НОМЕР_3 виданий 27.06.2017 року відповідно до якого ОСОБА_3 закінчила у 2017 році відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім.. О. Майнової» (а.с. 23-25)

Проте як вбачається із довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України ОСОБА_3 студентка 2 курсу скороченого терміну заочної форми навчання за умов договору на агробіологічному факультеті, рік вступу 01.09.2017 р. рік закінчення 30.05.2020 р. ( а.с.47)

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати декілька місць проживання.

Відповідно до ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Відповідно до п.2 Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затв. Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.11.2007 року № 1004 студентські гуртожитки вищих навчальних закладів призначені для проживання на період навчання іногородніх студентів, слухачів, курсантів, асистентів-стажистів, інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів, ад`юнктів, докторантів тощо (далі - Студенти), а також студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умови відсутності в них іншого місця проживання.

Отже, аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що проживання у гуртожитках студентів є тимчасовим, гуртожиток надається особам на період навчання, а після закінчення навчання такі особи виселяються з гуртожитку та знімаються з реєстрації у ньому за заявою учбового закладу.

Відповідно до ч.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Позивач вказує, що умовою для проживання у гуртожитку була необхідність тимчасової реєстрації у ньому, тому вона тимчасово зареєструвалась у гуртожитку на час навчання.

Крім того,відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст.. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Тому, суд приходить до висновку, що позивач не втрачала право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи характер спірних правовідносин, доводи позивача та відповідача, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав шляхом усунення перешкод у здійсненні нею права користування.

Крім того, враховуючи, що відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні квартирою, а отже фактично не визнає право користування квартирою позивача, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та визнання права користування квартирою, розташованою у АДРЕСА_1

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов задоволено, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп. судового збору сплаченого при подачі позовної заяви до суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В.М.Бездідько