Рішення № 84001377, 04.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33672/18

Провадження № 2/761/2170/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Чугаєва І.В.

представник позивача ОСОБА_1 .

відповідач-2 ОСОБА_2

представник відповідача-2 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПрАТ «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), відповідно до якого просив стягнути з відповідача 1 на свою користь суму страхового страхування в розмірі 100 000, 00 грн., стягнути з відповідача 2 на свою користь 47 380, 00 грн. (різниця між виплатою та фактичними витратами, яка не покривається страховим відшкодуванням), та стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2017 близько 19 год. 30 хв. в с. Бишів по вул. Щорса, сталась ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.02.2018 встановлено, що вказана ДТП сталась через порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Відповідальність відповідача 2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» згідно Полісу АК № 1242324, ліміт відповідальності за шкоду майну становить 100 000, 00 грн., франшиза 0, 00 грн.

Так, позивач у встановлений законом строк звернувся до Страхової з повідомленням про подію.

Після огляду пошкодженого автомобіля позивача, який відбувся 26.10.2017 за участю всіх зацікавлених сторін, на підставі попередньої ремонтної калькуляції № 36545 від 30.10.2017, складеної представником Страхової, вартість ремонту становить 146 441, 59 грн.

27.02.2018 позивачем надано відповідачу 1 необхідні документи для здійснення виплати страхового відшкодування, в тому числі і заяву про здійснення такої виплати.

Разом з тим, відповідач 1 виплату не здійснив, подальші звернення позивача щодо здійснення такої виплати залишав поза увагою.

Так, згідно Звіту № 11-2018 від 16.08.2018, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача на момент ДТП становила 124 363, 62 грн., вартість відновлюваного ремонту - 168 651, 58 грн.

Також позивач поніс додаткові витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1 000, 00 грн.

Фактичні витрати, які поніс позивач у зв`язку з проведенням відновлюваного ремонту автомобіля «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 становить 146 380, 00 грн. та 1 000, 00 грн. за проведення експертного дослідження щодо визначення вартості завданого матеріального збитку.

Відтак, з врахуванням тієї обставини, що Страховик повинен відшкодувати вартість реально понесених позивачем витрат на відновлення автомобіля, а ОСОБА_2 як особа яка винна у вчиненні ДТП у відповідності до ст. 1194 ЦК України - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, позивач в порядку досудового врегулювання спору, звертався до останніх з відповідним листом, однак відповідачі вказані листи залишили поза увагою.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Від Відповідача 1 відзив не надходив.

Відповідач 2 в своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог в частині, що стосується стягнення з останнього різниці фактичних витрат, понесених позивачем в розмірі 47 380, 00 грн., оскільки такі витрати є необґрунтованими. Так, відповідач ставить під сумнів надані позивачем на підтвердження понесених витрат докази, зокрема, товарний чек, наряд замовлення, оскільки в них відсутні всі обов`язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, наряд не містить печатки ФОП ОСОБА_4 . Відтак, вказані документи не можуть прийняті судом як докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог.

01.11.2018 ухвалою суду відкрито провадження по справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в загальному порядку, призначено проведення підготовчого засідання, встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

11.01.2018 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву.

18.01.2018 від представника позивача надійшли заперечення на відзив до позовної заяви.

04.02.2019 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

04.07.2019 від представника позивача надійшло клопотання про тимчасове вилучення доказів, яке в судовому засіданні 04.07.2019 залишено без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач 2, представник відповідача 2 в судовому засіданні в частині позовних вимог до відповідача 2 заперечували, просили відмовити в їх задоволенні через необґрунтованість та безпідставність.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За положеннями статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положеннями ч. 1 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач є власником автомобіля «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 3).

Також встановлено, що 15.10.2017 близько 19 год. 30 хв. в с. Бишів по вул. Щорса, сталась ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 16.02.2018 встановлено, що вказана ДТП сталась через порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а саме п. 12.1. ПДР України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, провадження по справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Також вказаною постановою встановлено, що автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постанова набрала законної сили 27.02.2018.

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вказаною постановою встановлено вину відповідача у вчиненні зазначеного ДТП, а також факт завдання матеріальної шкоди автомобілю позивача.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача 2, ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до Полісу Серія АК № 001242324, ліміт за шкоду майну - 100 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн. (а.с. 7).

Позивач звертався до Страхової з повідомленням про настання страхового випадку, на підставі чого 26.10.2017 Страховою був проведений огляд пошкодженого автомобіля та складено відповідну ремонтну калькуляцію за допомогою Системи AUDATEX. (а.с. 9, 10-11).

Станом на 30.10.2017 вартість ремонту становить 146 441, 59 грн., вирахування без ПДВ - зношені частини 43 620, 56 грн., загальна сума після вирахувань 102 821, 03 грн.

Крім того, в матеріалах справи вбачається наявний Звіт № 11/2018 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «RENAULT KANGOO», д.н.з. НОМЕР_2 , складений 16.08.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 ./сертифікат № 828/16 від 25.10.2016, строк дії з 25.10.2016 по 25.10.2019/, зроблений на замовлення представника позивача, адвоката Синюка С.Л.

Так, відповідно до вказаного Звіту, вартість матеріального збитку складає 124 363, 62 грн.

Представник позивача пояснив, що повторне експертне дослідження було проведене у зв`язку з тим, що Страхова компанія тривалий час не здійснювала страхову виплату.

При цьому, пояснення представника позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, Повідомленням про прострочення термінів виплати страхового відшкодування від 25.05.2018, заявою позивача щодо видачі копії страхової справи від 16.07.2018, Звернення щодо врегулювання досудового спору про виплату страхового відшкодування, адресовані відповідачу 1 з відповідними доказами направлення та отримання останнім.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач відремонтував належний йому автомобіль, на ремонт якого фактично поніс витрати у розмірі 146 380, 00 грн., що підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 14-02 від 07.02.2018, товарним чеком від 07.02.2018, Нарядом-замовлення № 14-02 від 07.02.2018 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту (Акт виконаних робіт) (а.с. 37,38,39, 40).

Так, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Пунктом 22.1 сте6нв. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

При цьому, частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду справи, відповідач 1, ПрАТ «Київський страховий дім», в порушення вимог чинного законодавства, страхове відшкодування не виплатив. При цьому, в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів, які б спростовували розмір заявлених до стягнення сум, до суду не надав.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача майнової шкоди в межах ліміту відповідальності Страховика за завдану Страхувальником майнову шкоду в розмірі 100 000, 00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18).

Як було встановлено в судовому засіданні, ДТП сталась саме з вини відповідача 2, ОСОБА_2 .

З врахуванням тієї обставини, що відповідач 1 як Страховик, несе відповідальність перед позивачем в межах встановленого в розмірі 100 000, 00 грн. ліміту відповідальності за договором страхування, а також того, що розмір фактично понесених витрат позивачем, зроблений для відновлення автомобіля, перевищує вказаний ліміт на 47 853, 80 грн., суд дійшов висновку, що відповідач 2 зобов`язаний сплатити позивачу як потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у вказаній сумі.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошових коштів у сумі 47 380, 00 грн. (різниці між виплатою та фактичними витратами, яка не покривається страховим відшкодуванням), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача 2 про те, що сума визначеної матеріальної шкоди, що не була покрита виплатою страхового відшкодування, не підтверджена позивачем жодним доказом, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Також, відповідачем 2 на підтвердження своїх заперечень, не надано до матеріалів справи іншого дослідження чи будь-якого належного та допустимого доказу, який би спростовував розмір фактично завданих позивачу збитків.

Крім того, суд також не приймає до уваги інші заперечення відповідача 2 з приводу заявлених позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Додатково, суд звертає увагу на те, що відповідач 2 визнає позовні вимоги в частині, що стосуються стягнення завданої майнової шкоди із Страхової, при цьому, розмір понесених витрат підтверджуються тими ж самими доказами, на які посилається позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на свою користь витрат на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 300 грн., витрат на проведення оцінки в розмірі 1000 грн., витрат на консультацію лікарів в розмірі 1290 грн., витрат на проведення МРТ головного мозку в розмірі 1500 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем двічі було замовлено проведення оцінки щодо визначення вартості заданого збитку, зокрема оцінювачем ТОВ «ЕАК «Довіра» О.П. Гамаріс (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5851 від 05.04.2008р., безстроково, сертифікат № 307/16 суб`єкта оціночної діяльності від 15.04.2016, термін дії - по 15.04.2019) складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку вих. № 12742 від 16.05.2016, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «MITSIBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_3 станом на 16.05.2016, складає 240 533, 86 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 240 533, 86 грн. (а.с.18-28). Відповідно до Акту здачі-прийняття виконання робіт від 16.05.2016, вартість проведення ТОВ «Експертно-асистуючою компанією «Довіра» товарознавчого дослідження автомобіля «MITSIBISHI LANCER», д.н.з. НОМЕР_3 (Звіт про оцінку КТЗ № 12742) становить 1000, 00 грн. (а.с. 12, том перший). Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру № 12742 від 16.05.2016, за складання Звіту позивачем було сплачено 1000, 00 грн. (а.с. 68, том перший).

Проте, суд не брав до уваги вказаний Звіт, оскільки він суперечить наявним в матеріалах справи доказам та не підтверджує понесених позивачем витрат у зв`язку з проведенням відновлюваного ремонту свого автомобіля, оскільки був складений в період проведення такого ремонту ТОВ «АВТОГРАД».

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат надано Договір про надання правової допомоги № 13 від 28.08.2018, укладений між ОСОБА_3 та АО «Синюк та партнери», копію Ордеру, виданого адвокатом Синюком С.Л. від 17.08.2018, попередній розрахунок судових витрат, рахунок-фактуру № 11 від 28.08.2018, копію квитанції від 27.08.2018 на суму 7000, 00 грн., сплачену позивачем за надання правничої допомоги.

Разом з тим, Договір про надання правової допомоги № 13 від 28.08.2018, укладений між ОСОБА_3 та АО «Синюк та партнери» датований пізніше, ніж виданий адвокатом Синюком С.Л. 17.08.2018 Ордер про надання правової допомоги.

Крім того, квитанція від 27.08.2018 на суму 7000, 00 грн., сплачені позивачем за надання правничої допомоги також датована раніше, ніж укладений Договір.

При цьому, до матеріалів справи не надано детальний опис робіт та наданих послуг, а також здійснених витрат адвокатом, який зафіксовано в Акті виконаних робіт вже після укладення Договору про надання правової допомоги.

Крім того, суд позбавлений можливості встановити ту обставину, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем, пов`язані з розглядом зазначеної справи.

З огляду на вищевикладене, вимога щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу є необгр1нтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача 1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1 000, 00 грн., стягнути з відповідача 2 на користь позивача судовий збір у розмірі 473, 80 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 22, 36, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ПрАТ «Київський страховий дім», ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з до ПрАТ «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул.Артема, 37-41, код ЄДРПОУ 22336746) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_4 ) страхове відшкодування у розмірі 100000грн. та судовий збір у розмірі 1000грн., а всього 101000грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 47380грн.матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 473,80грн., а всього 47853,80грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений - 15.07.2019.

Суддя