Рішення № 84001118, 15.08.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7136/19

пр. № 2/759/4482/19

15 серпня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Скрипник О.Г. при секретарі судового засідання Горло Н.М., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київського міського територіального центру соціального обслуговування до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Київський міський територіальний центр соціального обслуговуваннязвернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в наслідок ДТП в сумі 47 863,48 грн., 2500,00 грн. відшкодування витрат на проведення експертної оцінки транспортного засобу.

В обґрунтування позову зазначив, що 13 червня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Чері» державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Кільцевій дорозі м. Києві, при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності маневру, скоїв зіткнення з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів. У зв`язку з чим транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2019 року по справі №759/9901/18, яка набрала законної сили, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, з урахуванням статті 22, 1187, ч.1 ст.1188 ЦК України, володільцю автомобіля «Рено» д/н НОМЕР_2 Київському міському територіальному центру соціального обслуговування, завдано шкоду майну у розмірі 147 863,48 грн., яка повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди або відповідальною особою за завдавача шкоди.

Позивачу було виплачено відповідне страхове відшкодування лише в сумі 100000 грн., а відповідачем будь-які суми у відшкодування не були виплачені позивачу, а отже невідшкодованою залишилась сума вказаної матеріальної шкоди в розмірі 47 863,48 грн.

Витрати позивача на проведення оцінки вказаних пошкоджень автомобіля марки «Рено» д/н НОМЕР_2 склали 2500 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 47 863,48 грн. та 2500,00 грн. на відшкодування витрат на проведення експертної оцінки транспортного засобу, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Чері» державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Кільцевій дорозі м. Києві, при зміні напрямку руху, не впевнившись в безпечності маневру, скоїв зіткнення з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів. У зв`язку з чим транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2019 року по справі №759/9901/18, яка набрала законної сили, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону №1961-IV).

Згідно зі ст. 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону №1961-IV (ст.ст. 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч.ч.1 та 4 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст. 36, 37 Закону №1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

Згідно положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків, власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що Київський міський територіальний центр соціального обслуговуванняє власником транспортного засобу «Рено» д/н НОМЕР_2 , а тому має право на відшкодування завданої його транспортному засобу шкоди. Таке право виникає у позивача на підставі ст. 386 ЦК України .

Внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, з урахуванням статті 22, 1187, ч.1 ст.1188 ЦК України, володільцю автомобіля «Рено» д/н НОМЕР_2 Київському міському територіальному центру соціального обслуговування, завдано шкоду майну у розмірі 147 863,48 грн., яка повинна бути відшкодована заподіювачем шкоди або відповідальною особою за завдавача шкоди.

Враховуючи відшкодоване ПрАТ «УАСК «АСКА» страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн., суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить відшкодувати Київському міському територіальному центру соціального обслуговування матеріальну шкоду в розмірі 47 863,48 грн., яка розрахована наступним чином: (147 863,48 грн. (вартість матеріального збитку) - 100 000,00 грн. (сплачене страхове відшкодування).

За проведення експертної оцінки автотранспортного засобу «Рено» д/н НОМЕР_2 Територіальним центром на рахунок ТОВ «Експертна компанія «Укравтоексперитза-Стандарт» сплачено 2500,00 грн, які також підлягають стягнення з ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 281-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Київського міського територіального центру соціального обслуговування до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН матеріали справи не містить на користь Київського міського територіального центру соціального обслуговування (ЄДРПОУ: 05395828,адреса: м. Київ, вул. М. Котельникова, 32/11) грошові кошти в розмірі понесених витрат у сумі 50 363,48 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1921,00 грн., а всього 52 284 (п`ятдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 48коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Скрипник О.Г.