Ухвала суду № 84001020, 27.08.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/64183/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

за участю: представника стягувача - ОСОБА_5 ,

представника боржника - Гайдаєнка Т.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу ОСОБА_4 на постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 серпня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 54613005, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 серпня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання відновити виконавче провадження № 54613005, посилаючись на те, що по примусовому виконанню виконавчого листа № 757/64183/16-ц, виданого 30 серпня 2017 року Печерським районним судом міста Києва в частині негайного виконання рішення про поновлення ОСОБА_4 на посаді директора з Правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця». З метою добровільного виконання рішення суду публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» видано наказ № 127100 від 26 січня 2018 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», яким скасовано наказ № 2367/ос від 12 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця». У зв`язку із цим, постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 серпня 2018 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав того, що рішення суду виконано фактично згідно з виконавчим документом, наказ № 127/ос від 26 січня 2018 року та внесено відповідний запис до трудової книжки, виконавче провадження № 54613005 закінчено. Однак, заявник посилається на те, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 757/64183/16-ц в частині негайного виконання, поновлення ОСОБА_4 на посаді директора з Правових питань і корпоративного управління ПАТ «Українська залізниця» фактично не виконано, адже, з наказу про його поновлення вбачається, що його робоче місце перенесено за іншою адресою, а тому заявник зазначає, що йому нав`язано інші умови ніж були до його звільнення. У зв`язку з наведеним, заявник просить суд скасувати вказану постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 54613005.

Вислухавши представника стягувача, яка в судовому засіданні просила задовольнити скаргу з наведених у ній підстав, а також представника боржника, який проти задоволення скарги заперечував та просив в її задоволенні відмовити, а державний виконавець, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК Українине перешкоджає розгляду скарги, а тому суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, встановив, що скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року у справі № 757/64183/16-ц частково задоволено позов ОСОБА_4 та поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця». Стягнуто з ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 551 451,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено та розподілено судові витрати.

Того ж дня, представнику ОСОБА_4 видано два виконавчих листи в частині негайного виконання означеного рішення, які пред`явлено до виконання та відкрито виконавчі провадження.

Стосовно виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 757/64183/16-ц, виданого 30 серпня 2017 року про поновлення ОСОБА_5 на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», слід зазначити наступне.

Постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Т.І. від 04 вересня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54613005 по примусовому виконанню рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

Державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій з примусового виконання рішення, таких як, накладення штрафу та направлення вимог державного виконавця.

Постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Т.І. від 02 серпня 2018 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав того, що рішення суду виконано фактично згідно з виконавчим документом, наказ № 127/ос від 26 січня 2018 року та внесено відповідний запис до трудової книжки, виконавче провадження № 54613005 закінчено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом, що передбачає ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Згідно зі ст. 6 цього Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб.

За приписами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами, що передбачає ст. 17 вказаного Закону.

Права та обов`язки державного виконавця визначені в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний здійснювати, зокрема заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 ст. 431 ЦПК України визначено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як вбачається із матеріалів справи, за постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Т.І. від 02 серпня 2018 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 54613005 закінчено.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст. 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст. 39 цього Закону.

Згідно із ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано наслідки завершення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Оспорювану постанову про закінчення виконавчого провадження заступник начальника відділу Заєць Т.І. мотивувала тим, що рішення суду виконано фактично згідно з виконавчим документом, наказ № 127/ос від 26 січня 2018 року та внесено відповідний запис до трудової книжкиОСОБА_4 .

При винесенні спірної постанови заступник начальника відділу Заєць Т.І. керувалась п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У резолютивній частині рішення Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/64183/16-ц та виконавчого листа, виданого 30 серпня 2017 року на виконання цього рішення, визначено серед іншого наступне формулювання: поновити ОСОБА_5 на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця». Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

Так, наказом № 127000 від 26 січня 2018 року «Про поновлення на роботі за рішенням суду», скасовано наказ № 2367/ос від 12 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

З вищевикладеного вбачається, що в резолютивній частині рішення суду та у виконавчому листі наявне формулювання про поновлення на роботі ОСОБА_4 саме на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

За змістом наказу № 127100 від 26 січня 2018 року скасовано наказ № 2367/ос від 12 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», поновлено його на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця».

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто 02 лютого 2018 року, проведено виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 54613005 державним виконавцем, а виконавчий лист № 757/64183/16-ц, виданий 30 серпня 2017 року Печерським районним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_4 на посаді директора з правових питань і корпоративного управління ПАТ «Укрзалізниця», належним чином виконаний, а сам стягувач фактично був поновлений на роботі.

Тому постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена державним виконавцем правомірно, та з урахуванням вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки фактично рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом виконано, а ОСОБА_4 поновлено на тій посаді на якій він перебував до звільнення на підставі рішення суду.

Одним з обов`язків державного виконавця є здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служб під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких підстав, скарга є не обґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 19, 33 Конституції України, Законом України «Про державну виконавчу службу», Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 208, 258-261, 353, 354, 431, 447-453, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні його скарги на постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 серпня 2018 року про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні № 54613005.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 03 вересня 2019 року.

Суддя В. А. Писанець