Рішення № 84001, 13.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.06 р. Справа № 45/160

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Технолог”, ЄДРПОУ 14181442,

м.Умань

до відповідача: Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”,

ЄДРПОУ 20334418, м. Донецьк

про стягнення 12 105 грн. 87 коп.

Суддя Б.Д. Плотніцький

при секретарі судового засідання Крищук Л.В.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Технолог”, м.Умань звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 12 105 грн. 87 коп., в тому числі основний борг – 11 747 грн. 90 коп., інфляція – 57 грн. 74 коп. та пеня – 299грн. 23 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань по договору купівлі-продажу №318 від 26.12.2005р. в частині повної та своєчасної сплати отриманого товару та видаткові накладні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №315 від 27.06.2006р., в якому факт наявності основної заборгованості у сумі 11 747 грн. 90 коп. підтверджує.

При цьому, будь-яких заперечень проти позовних вимог в частині стягнення суми інфляції та пені відповідачем не надано.

Одночасно, Підприємством, заснованим на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”, м. Донецьк, надані пояснення, згідно з якими сума заборгованості буде погашена в найближчі терміни.

Господарським судом задоволені клопотання позивача (вх.№02-41/395 від 12.07.2006р.) та відповідача №334 від 05.07.2005р про розгляд справи 13.07.2006р. без участі їх представників.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

26.12.2005р. між позивачем – Закритим акціонерним товариством „Технолог” та Підприємством, заснованим на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”, м. Донецьк, відповідачем за цим позовом, був підписаний договір купівлі-продажу № 18.

Згідно з умовами вказаного договору, позивач зобов’язаний передати у власність відповідача лікарські засоби, а також біологічно активні добавки, найменування ціна та кількість яких визначається за згодою сторін та оформлюється заявкою на покупку і видатковими накладними.

Відповідач, в свою чергу, повинен прийняти та сплатити вартість отриманих медичних препаратів.

На виконання умов зазначеного договору 01.03.2006р. та 09.03.2006р. позивачем був переданий товар, що визначений у видаткових накладних №Т-0000351 від 01.03.2006р. та №0000389 від 09.03.2006р. на загальну суму 11 747 грн. 90 коп.

Вказаний товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, про що зазначено у видаткових накладних.

За приписом п.1 додатку №1 до договору №18 від 26.12.2005р. відповідач повинен сплатити вартість товару, яка зазначена у видаткових накладних не пізніше 45 календарних днів від дати отримання товару.

При цьому, ціни, по яких реалізується товар конкретної партії, зазначаються у видаткових накладних на дану партію товару.

Відповідач зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати отриманого товару не виконав.

За змістом п.6.1 договору №18 від 26.12.2005р. при несвоєчасній або неповній оплаті вартості товару, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки платежу до часу повного виконання зобов’язань відповідачем в цій частині.

Оскільки відповідачем своєчасно та у повному обсязі не була сплачена вартість отриманого товару, позивачем з урахуванням п. 6.1 договору та ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред’явлені до стягнення інфляція у сумі 57 грн. 74 коп. та пеня у сумі 299 грн. 23 коп.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 12 105 грн. 87 коп., в тому числі основний борг – 11 747 грн. 90 коп., інфляція – 57 грн. 74 коп. та пеня – 299грн. 23 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №315 від 27.06.2006р. заперечень проти позову не надав та суму основної заборгованості визнав.

Господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно з видатковими накладними №Т-0000351 від 01.03.2006р. та №Т-0000389 від 09.03.2006р. позивачем був переданий товар, що перелічений у вказаних накладних на загальну суму 11 747 грн. 90 коп.

За умовами договору №18 від 26.12.2005р. та додатку до нього, відповідачу товар переданий на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів від дати отримання товару. (а.с.9)

Як встановлено судом, товар, що визначений у видаткових накладних, відповідачем був отриманий, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних та печатка підприємства з відміткою про отримання.

У зазначених видаткових накладних вказані терміни, згідно з якими відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар.

Зокрема:

- видаткова накладна №Т-0000351 від 01.03.2006р. відстрочка платежу до 15.04.2006р;

- видаткова накладна №Т-0000389 від 09.03.2006р. відстрочка платежу до 23.04.2006р.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати грошових коштів всупереч вимогам ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 11 747 грн. 90 коп.

Відзивом на позов №315 від 27.06.2006р. відповідач підтвердив наявність заборгованості у сумі 11 474 грн. 90 коп. та позовні вимоги в цій частині визнав.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог, господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 11 474 грн. 90 коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляції у сумі 57 грн. 74 коп. та пені у сумі 299 грн. 23 коп., то суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Під час укладення договору №18 від 26.12.2005р. сторонами були обумовлені випадки несвоєчасної або неповної оплати вартості отриманого товару, а саме п.6.1 договору при несвоєчасній або неповній оплаті вартості товару, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки платежу до часу повного виконання зобов’язань в цій частині.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає випадки, коли боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем вартість товару своєчасно та у повному об’ємі не була сплачена, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення пеня у сумі 299 грн. 23 коп. та інфляція у сумі 57 грн. 74 коп.

Розрахунок суми санкцій є арифметично вірним, а також таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи, що відповідачем заперечень в цій частині позовних вимог не надано, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Стосовно клопотання позивача в порядку ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, то воно судом залишене без задоволення як необгрунтоване, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б утруднили або зробили неможливим виконання судового рішення, позивачем не надано, судом не встановлено.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Технолог”, м.Умань, до Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 12 105 грн. 87 коп., в тому числі основний борг – 11 747 грн. 90 коп., інфляція – 57 грн. 74 коп. та пеня – 299грн. 23 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства, заснованого на власності громадянина Ізраїлю „Мікс”, м. Донецьк на користь Закритого акціонерного товариства „Технолог”, м.Умань заборгованість у сумі 12 105 грн. 87 коп., в тому числі основний борг – 11 747 грн. 90 коп., інфляцію – 57 грн. 74 коп. та пеню – 299грн. 23 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 121 грн. 59 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийняте в судовому засіданні 13.07.2006р.

Суддя Плотніцький Б.Д.