Ухвала суду № 83999071, 03.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13237/19

Провадження № 1-кп/520/768/19

УХВАЛА

іменем України

03.09.2019 року Київський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді Галій С.П.

з участю секретаря Маркової О.І.

з участю прокурора Павлова В.В.

захисника Чекаленко В.Л.

законного представника неповнолітнього ОСОБА_1

представника служби у справах дітей Альошина О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12019161480000983 від 26.04.2019 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Глибоке Татарбунарського району Одеської області, українець, громадянин України, учень 8 класу Одеської ЗОШ №84, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.186 КК України

В С Т А Н О В И В:

28.09.2018 року близько 21 годин 40 хвилин неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території двору біля будинку №75-а по вул. Академіка Вільямса у м . Одесі, з метою відкритого викрадення чужого майна, підійшов до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якого зажадав віддати навушники чорного кольору іартістю 150 гривень до мобільного телефону «Samsung Galaxy А8 (2018)» імеі НОМЕР_3 вартістю 9825 гривень, із сім-карткою оператора зв`язку Київстар» № НОМЕР_1 вартістю 25 гривень, на рахунку якої грошових коштів не перебувало, після чого відкрито викрав вказані навушники до мобільного телефону, який із сім-карткою загальною вартістю 9850 гривень було викрадено за участю іншої особи (обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018161480002697 від 29.09.2018 року за ч.1 ст.186 КК України, відносно якої направлений до Київського районного суду м. Одеси 26.04.2019 року).

Викравши майно, яке належить неповнолітньому ОСОБА_3 , неповнолітній ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення втік, розпорядившись при цьому викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 10000 грн.

Зазначені дії неповнолітнього ОСОБА_2 підпадають під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Неповнолітній ОСОБА_2 допитаний в судовому засіданні, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за суспільно-небезпечним діянням, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.186 КК України, винуватим визнав себе повністю та пояснив суду, що він відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_3

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

Захисник у судовому засіданні не заперечує проти застосування до неповнолітнього ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 не заперечує проти застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.

Представник служби у справах дітей вважає доцільним застосувати відносно неповнолітнього ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_2 підлягає задоволенню, як обґрунтоване з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1 від 10.01.2005 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час вчинення суспільно-небезпечного діяння він не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно ч.2 ст.97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого особливою частиною КК України.

Відповідно до ст.22 КК України кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ст.186 КК України настає з чотирнадцяти років, що свідчить про те, що неповнолітній ОСОБА_2 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.186 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування до неповнолітнього ОСОБА_2 конкретного виду із заходів виховного характеру, суд виходить з наступного.

За загальними правилами та особливостями, визначеними нормами кримінального права, метою застосування заходів виховного характеру щодо неповнолітніх, перш за все, має бути забезпечення інтересів самого неповнолітнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

При вирішенні питання про застосування примусових мір виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , суд враховує особу неповнолітнього, який характеризуються задовільно по місцю проживання та навчання, не перебуває на обліку в секторі ювенальної поліції та у в службі у справах дітей, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг 14 років, тобто не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за скоєне діяння.

Таким чином, відповідно до п.2 ч. 2 ст.105 КК України, суд вважає необхідним застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього ОСОБА_2 , оскільки метою застосування примусового заходу виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля є забезпечення інтересів неповнолітнього, цей захід виховного характеру за своєю суттю сприяє встановленню контролю, посилення позитивного впливу на малолітнього.

Пунктом 6 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього (п.2 ч.2 ст.105 КК України) слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов`язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); тощо. Відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України суд у кожному випадку встановлює конкретний строк, протягом якого органи, що здійснюють контроль та нагляд за поведінкою неповнолітнього, повинні пред`являти особливі вимоги щодо неї, а неповнолітній зобов`язаний їх дотримувати. З урахуванням даних про особу неповнолітнього та характеру вчиненого ним злочину чи суспільно небезпечного діяння суд визначає, які види дозвілля слід обмежити, а які - заборонити, або які обов`язки покласти на неповнолітнього і на який саме строк. Тривалість такого строку має бути достатньою для виправлення неповнолітнього.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього, а саме: встановити обмеження перебування неповнолітнього ОСОБА_2 поза місцем проживання з 18 годин до 07 годин без присутності батьків або осіб, що їх замінюють, на строк 1 рік та заборонити виїжджати в іншу місцевість без супроводу батьків без дозволу служби у справах дітей Одеської міської ради протягом 1 року.

Керуючись ст. ст.22, 97, 105 КК України, ст.ст. 292, 301, 498-501, 392-395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотанняпро застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні №12019161480000983 від 26.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.186 КК України відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1 ст.186 КК України - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Глибоке Татарбунарського району Одеської області, українець, громадянин України, учень 8 класу Одеської ЗОШ №84, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього, а саме: встановити обмеження перебування неповнолітнього ОСОБА_2 поза місцем проживання з 18 годин до 07 годин без присутності батьків або осіб, що їх замінюють, на строк 1 рік та заборонити виїжджати в іншу місцевість без супроводу батьків без дозволу служби у справах дітей Одеської міської ради протягом 1 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на службу у справах дітей Одеської міської ради.

Речові докази вважати повернутими потерпілому.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси.

Суддя Галій С. П.