Ухвала суду № 83996451, 02.09.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4680/19

пр.№ 2-н/464/913/19

УХВАЛА

02.09.2019 м. Львів

суддя Сихівського районного суду м.Львова Мичка Б.Р. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за затримку виплати заробітної плати, –

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2009 по червень 2013 у розмірі 62 116,69 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 129 235,19 грн., компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 119509,96 грн.

Дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

У порушення зазначеної вимоги заявником до заяви про видачу судового наказу не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 192,10 грн.

Окрім цього, пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте, як видно з матеріалів заяви про видачу судового наказу, заявник окрім стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку просить також стягнути компенсації за затримку виплати заробітної плати у сумі 119509,96 грн. Однак, така вимога щодо компенсації за затримку виплати заробітної плати не передбачена п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Враховуючи наведене, вважаю, що у видачі судового наказу, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за затримку виплати заробітної плати необхідно відмовити.

Окрім цього, заявнику необхідно роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. При цьому відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої стаття 165 цього Кодекс, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 160, п. 1, 3 ч. 3 ст. 165, ст. 166 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Мичка Б.Р.