Ухвала суду № 83994482, 03.09.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/10580/19

Провадження № 1-кс/638/3986/19

03.09.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: слідчого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю слідчого Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Германова Д. М.

з участю прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Божко О. В.

з участю підозрюваного ОСОБА_1

з участю захисника Самойлова Д. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Божко О. В. за матеріалами кримінального провадження №12019220480002477 від 24.06.2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарановка Зміївського району Харківської області, освіта вища, одруженого, тимчасово не працює, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М. за матеріалами кримінального провадження №12019220480002477 від 24.06.2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своє клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, в грудні 2018 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_1 переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, познайомився в соціальній мережі «Facebook» з потерпілою ОСОБА_2 , якій представився начальником відділу контролю та видачі житла при Міністерстві Соціальної політки України.

В подальшому ОСОБА_1 постійно спілкуючись з потерпілою ОСОБА_2 в телефонному режимі, переписуючись в соціальній мережі «Facebook» та месенджері «Viber» та при особистих зустрічах з потерпілою, реалізовуючи заздалегідь злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, налагодив з останньою дружні стосунки та знаючи, що потерпіла ОСОБА_2 бажає придбати собі квартиру запропонував отримати доступне житло у вигляді однокімнатної квартири загальною площею 50 квадратних метрів по пільговій програмі 60 % на 40% в новозбудованому будинку, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 за АДРЕСА_4 доларів США у вигляді оплати за отримання квартири перед початком оформлення документів та 10000 грн у якості видатків на оформлення. При цьому, пообіцяв потерпілій допомогу у наданні послуг в оформленні документів достовірно розуміючи, що можливості виконати узяті на себе зобов`язання не має, не працює на державній службі в Міністерстві соціальної політики, та не збираючись при цьому шукати ніяке житло для ОСОБА_2 , мав намір отримані гроші залишити собі та розпорядиться ними на власний розсуд. 01.03.2019 року приблизно о 15 год.00 ОСОБА_1 перебуваючи у потерпілої ОСОБА_2 за місцем постійного проживання останньої, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел під приводом оплати надання послуг по отриманню квартири згідно домовленості, досягнутої раніше, отримав грошові кошти у ОСОБА_2 в сумі 12000 доларів США, що згідно офіційного курсу іноземних валют встановленого Національним банком України, складало 322200 грн.00 коп. та копії документів у вигляді паспорту громадянина України та копії ідентифікаційного податкового номеру.

При цьому, ОСОБА_2 , передаючи грошові кошти, не підозрювала про злочинні наміри ОСОБА_1 , довіряючи йому, а останній шляхом обману та зловживаючи довірою, присвоїв собі отримані грошові кошти на загальну суму 322 200 грн.00 коп., та витратив на власні потреби, не придбавши житло ОСОБА_2 та не повернувши їй гроші, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду в великому розмірі.

При проведенні досудового розслідування потерпіла ОСОБА_2 заявила цивільний позов до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з тим що їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 12000 дол. США, що згідно офіційного курсу іноземних валют встановленого Національним банком України, складало 322 200 грн.00 коп.

В ході проведення досудового розслідування 29.07.2019 року о 13 год.30 хв. повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 , пам`ятку підозрюваного, повістки про виклик в якості підозрюваного ОСОБА_1 на 01.08.2019 о 09.год.00 хв та 02.08.2019 року о 09 год.00 хв. вручено для подальшої передачі підозрюваному ОСОБА_1 за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 , його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 01.08.2019 року 09 год.00 хв. підозрюваний ОСОБА_1 на проведення слідчих дій до СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області не з`явився, про причини неприбуття не повідомив і місцезнаходження його невідоме. 02.08.2019 року 09 год.00 хв. підозрюваний ОСОБА_1 на проведення слідчих дій до СВ Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області не з`явився, про причини неприбуття не повідомив і місцезнаходження його невідоме.

22.08.2019 року ОСОБА_1 в присутності захисника Самойлова Д.Є. вручено повідомлення про підозру.

В судовому засіданні слідчий Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Германов Д. М., а також прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Божко О. В. підтримали клопотання та просили обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 , а також його захисник Самойлов Д. Є. проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили суд обрати більш м`який запобіжний захід.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Так, статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м`яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії – статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Так, суд вважає недоведеним наявність передбачених частиною 1 статті 177 КПК України ризиків, зокрема, дані про те, що ОСОБА_1 має намір переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в матеріалах клопотання відсутні і протягом розгляду не встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, що застосовується винятково в разі неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, що надасть змогу запобігти ризиків передбачених ст.177 КПК України, не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , так як з урахуванням особи підозрюваного, обставин справи, до нього може бути застосовані інші міри запобіжних заходів, достатні для запобігання ризиків, вказаних в клопотанні.

Також не обґрунтовано та не доведено, що подальше розслідування кримінального провадження не можливо вчинити без тримання підозрюваного під вартою.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В силу статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники орган Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Керуючись ст.ст. 193,194, 196, 395 КПК України, слідчий суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Божко О. В. за матеріалами кримінального провадження №12019220480002477 від 24.06.2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- заборонити у період часу з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_2 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

Строк дії ухвали до 03 листопада 2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя:

Копію ухвали отримав:

«____» ______2019 р. ___ год. ___ хв. _ (Погорілий Геннадій ОСОБА_4 )