Рішення № 83992578, 29.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7139/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

під головуванням судді Іванова А.П.

при секретарі Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів в розмірі 18343, 73 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 06.03.2008 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02-08/322Ф, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 10 000 грн. зі сплатою 19% річних, з кінцевим терміном повернення 05.03.2010, а відповідач зобов`язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з основного договору, 06.03.2008 ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк», та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 09-08/289, відповідно до якого остання зобов`язалася відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником за кредитним договором № 02-08/322Ф, та відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Банк свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн. Однак, відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.06.2016 має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом - 5316,30 грн., за відсотками - 7421,64 грн. Згідно з Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи» на даний час належать усі права кредитора за вказаним договором, а тому позивач просить суд задовольнити позов та стягнути солідарно з відповідачів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в сумі 18 343,73 грн., а саме: за кредитом - 5316,30 грн., за відсотками - 7421,64 грн., пеню 5605,79 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів адвокат Васильчук А.Ю. в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутність. У заявах по суті справи у задоволенні позову просив відмовити з підстав спливу строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2008 між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02-08/322Ф, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 10 000 грн. зі сплатою 19% річних, з кінцевим терміном повернення 05.03.2010 року, а Відповідач зобов`язувався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, то передбачені кредитним договором. Банк за договором надав ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000.00 грн.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору № 02-08/322Ф погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а кінцевим терміном повернення кредиту за умовами Договору є 05 березня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з основного договору, 06.03.2008 ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк», та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 09-08/289, відповідно до якого остання зобов`язалася відповідати в повному обсязі перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником за кредитним договором № 02-08/322Ф, та відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ПАТ«Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало усі права кредитора за вказаним договором.

Відповідно до п. 2.2. зазначеного договору, внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами забезпечення.

Таким чином, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 09-08/322Ф від 06.03.2008 року, позичальником згідно з яким є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Між сторонами існують правовідносини з отримання/надання грошового кредиту, про що ними укладено відповідний договір кредиту: згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 6.4 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату суми кредиту та/або процентів за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення та нараховується щоденно.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого має прострочену заборгованість, а саме: за кредитом – 5316,30 грн., за відсотками - 7421,64 грн. У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати кредиту йому була нарахована неустойка - пеня в розмірі 11 388,41 грн. Разом з тим, позивач відповідно до ст. 266, ч.2 ст. 258 обмежує розмір пені, визначивши її розмір за останні 12 місяців, та просить стягнути в розмірі 5 605,79 грн.

Однак, загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Так, в п. 2.4 кредитного договору № 02-08/322Ф встановлено, що погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якого, датою останнього платежу є 05.03.2010. Позивач звернувся до суду з позовом 13 липня 2016 року, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, встановленого 05.03.2010.

Окрім цього, вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти пені за один рік до звернення до суду є необґрунтованою, оскільки не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена. Крім того, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування.

Вказане узгоджується із правовою позицією сформованою Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, а також відобража\ правовий підхід Верховного суду у постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).

Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача станом на 22.06.2016, відповідно до якого, 06.08.2015 на рахунок кредитного договору було внесено 1 (одну) гривню, що згідно з 264 ЦК України може стверджуватися як визнання за особою боргу.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ВСУ, в постанові від 08.11.2017 у справі № 6-2891цс16, вказав, що суд першої інстанції не встановив, чи було волевиявлення боржника на погашення такого боргу, чи знав боржник про таке погашення та чи схвалив такі дії.

Суд роз`яснив, що не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Відповідно до правової позиції ВСУ до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 був допитаний як свідок й показав, що платежі за кредитним договором не сплачував, оскільки не мав фінансової можливості, грошову суму у розмірі 1 (однієї) гривні на рахунок не вносив. Тож, суд критично відноситься до вказаного розрахунку заборгованості станом на 22.06.2016, що внесена сума в 1 (одну) гривню здійснена за власним волевиявленням відповідача з метою погашення заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення цивільного законодавства та судової практики, суд приходить до переконання, що позивачем пропущено трьохрічний строк права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів. Суд, застосовує позовну давність за клопотанням представника відповідача та відмовляє позивачу в задоволенні позову.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, в разі відмови в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі ст. ст. 256, 257, 263, 266, 267 ЦК України, умов кредитного договору, керуючись ст. ст. 12, 13, 95, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ 35326253, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов