Ухвала суду № 83990764, 02.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/5196/17

4-с/242/15/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, -

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області, який розглянув справу як суд першої інстанції, надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, яка мотивована тим, що в провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходилася цивільна справа № 242/5196/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням суду від 12.03.2018 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 50 121 грн. 84 коп., суму моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., а всього – 52 121 грн. 84 коп. Рішення набрало законної сили та було видано виконавчий лист з примусового виконання вказаного рішення суду. Він звернувся до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про відкриття виконавчого провадження та сплатив авансовий внесок у розмірі 1 042,44 грн. Постановою державного виконавця від 26.12.2018 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», але сплачений авансовий внесок повернуто не було. Він звернувся з письмовою заявою до державного виконавця з приводу повернення вказаного авансового внеску, але авансовий внесок знову повернуто не було. Вважає, що бездіяльність державного виконавця виражається у невиконанні вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо неповернення авансового внеску після повернення виконавчого документа, тому просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця з цього приводу та зобов`язати державного виконавця повернути авансовий внесок у розмірі 1 042,44 грн., а у разі використання цього внеску зобов`язати подати письмовий звіт про його використання.

Скаржник в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, надав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, подану скаргу підтримав в повному обсязі та просить її задовольнити.

Державний виконавець Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, надав суду повідомлення, що станом на 22.07.2019 року авансовий внесок в сумі 973,44 грн. перерахований на користь ОСОБА_1 , що підтверджене платіжним дорученням, та звіт про використання коштів. Свою позицію з приводу скарги, а також наданням відзиву, що вказано в ухвалі про відкриття провадження по скарзі, не висловив та не скористався.

Боржник в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дата, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, прийшов до наступного.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Судом встановлено, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 березня 2018 року у цивільній справі № 242/5196/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Рішенням суду від 12.03.2018 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 50 121 грн. 84 коп., суму моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., а всього – 52 121 грн. 84 коп.

Рішення набрало законної сили 12 квітня 2018 року та 22 травня 2018 року на підставі даного рішення суду видано виконавчий лист.

Стягувач, тобто позивач у справі, 24.07.2018 року звернувся з заявою про примусове виконання рішення суду до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та надав квитанцію про сплату авансового внеску у розмірі 1 042,44 грн.

Постановою державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.12.2018 року в рамках ВП № 56908123 виконавчий лист № 242/5196/17 від 22.05.2018 року, виданий Селидівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 50 121,84 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., а всього – 52 121,84 грн., повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявою стягувача від 11.02.2019 року, адресованого Новомосковському міськрайонному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, заявлена вимоги про повернення авансового внеску у розмірі 1 042,44 грн. та надання звіту про використання авансового внеску відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 04.03.2019 року № 11118/16, стягувача повідомлено, що здійснити повернення авансового внеску на реквізити, надані стягувачем, неможливо у зв`язку з тим, що постановою Правління НБУ від 21.12.2018 року № 143 виключено з плану рахунків балансові рахунки 2605, 2625, 2655 та вказано про заборону зазначених рахунків в електронних розрахункових документах і електронних розрахункових повідомленнях СЕП НБУ. Також вказано про надання нових реквізитів для перерахування авансового внеску.

Заявою стягувача від 18.03.2019 року надано нові реквізити для повернення авансового внеску.

Листом стягувача від 06.05.2019 року, адресованого начальнику Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, висловлено прохання повідомити причини неповернення авансового внеску та вимога щодо його повернення.

Нормами Конституції України (ст.ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 26 Закону (в редакції, що була чинна на 24.07.2018 року) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення . До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Із резолютивної частини рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12.03.2018 року та виконавчого листа вбачається, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 50 121,84 грн., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., а всього – 52 121,84 грн., тому з урахуванням ст. 26 Закону стягувач повинен був сплатити авансовий внесок у розмірі 2 відсотки від цієї суми, а саме – 1 042,44 грн.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема: 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Частинами 3 та 4 цієї ж статті Закону визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

У пункті 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції, що діяла на 26.12.2018 року, тобто час винесення постанови про повернення виконавчого документа) зазначено, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови. При поверненні виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону, звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.

Листом начальника Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.08.2019 року № 40435/16, тобто коли дана скарга перебувала в провадженні суду, було повідомлено, що станом на 22.07.2019 року авансовий внесок в сумі 973,44 грн. перераховано на користь ОСОБА_1 та надано звіт про використання коштів, з якого було встановлено, що авансовий внесок склав 1 042,44 грн., з нього було витрачено 69 грн. (без зазначення будь-якої дії чи витрати) та залишок склав 973,44 грн.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказів, які б підтверджували виконання вимог Закону щодо повернення авансового внеску після повернення виконавчого документу, суду не надано. Повернення невикористаної частини авансового внеску здійснено тільки 22.07.2019 року, тобто майже через 8 місяців після винесення постанови про повернення виконавчого документу, доказів поважності пропуску строку, визначеного інструкцією, що діяла на той час, також не надано, тому суд приходить до переконання, що державний виконавець допустив незаконну бездіяльність та не прийняв процесуальних дій з приводу повернення авансового внеску.

В той же час, суд враховує, що стягувачем при поданні скарги було висловлено вимогу щодо зобов`язання державного виконавця повернути авансовий внесок у повному обсязі (п. 2 скарги), а у разі використання зобов`язати надати письмовий звіт про використання авансового внеску.

Із досліджених доказів було встановлено, що невикористаний авансовий внесок у розмірі 973,44 грн. повернутий стягувачу, тому в цій частині скарга не підлягає задоволенню, але письмовий звіт про використання авансового внеску стягувачу не надано, хоча у всіх його заявах було зазначено про це, доказів такого надання звіту матеріали скарги не містять.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статями 18, 259, 260, 261, 447, 451, 452 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Качур Олени Вікторівни щодо неповернення невикористаного авансового внеску при поверненні виконавчого документу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», неправомірною.

Зобов`язати державного виконавця Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Качур Олену Вікторівну виконати вимогу ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надання стягувачу – ОСОБА_1 – звіту про використання авансового внеску у виконавчому провадженні № 56908123 з примусового виконання виконавчого листа № 242/5196/17, виданого 22.05.2018 року Селидівським міським судом Донецької області.

В решті вимог скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя